Поняття, суть і мета покарання

 

 

1.1. Історична і соціальна обумовленість

1.2. Поняття та ознаки покарання 

1.3. Теорії мети покарання

1.4. Спеціальна і загальна превенції злочину як мета покарання

2.1. Відмінність кримінального покарання від заходів, які застосовуються за провину

2.2. Відмінність покарання від примусових заходів виховного характеру

2.3. Відмінність покарання від примусових заходів медичного характеру

3.1. Система покарань, її ознаки і значення

3.2. Сутність класифікації покарань

3.3. Окремі види покарань

 

 

Актуальність дослідження. Політика держави у боротьбі зі злочинністю передбачає комплекс заходів, серед яких головну роль виконують заходи соціального, економічного, політичного, правового, організаційного та культурно – виховного характеру. В системі цих заходів певне місце займає і покарання. Воно є необхідним засобом охорони суспільства від злочинних посягань. Виконання цієї ролі здійснюється як за допомогою погрози покаранням, яка існує в санкції кожної кримінально-правової норми, так і шляхом його реалізації, тобто примусового впливу на осіб, що вже вчинили злочини.

Саме шляхом застосування справедливого, невідворотного і своєчасного покарання держава стримує злочинність, маючи на меті її приборкання й максимальне обмеження її проявів. До того ж наявність караності як ознаки кожного злочину, а також реальне застосування покарання сприяє профілактиці злочинності на всіх її рівнях і у всіх її проявах.

Об'єктом дослідження в курсовій роботі є методологічні засади щодо формування категорійного поняття та сутності покарання.

Предметом дослідження – поняття покарання. 

Мета і завдання роботи. Дослідження полягає в тому, щоб розкрити суть та зміст кримінально-правового інституту покарання, визначити мету покарання та розкрити систему покарань за кримінальним законом України.

Відповідно слід вирішити наступні завдання:

- розкрити суть інституту кримінального покарання;

- розглянути мету покарання та її складові;

- означити поняття системи покарань, її ознак

- розглянути сучасну класифікацію покарань;

- розкрити аспекти відмінності кримінального покарання від інших заходів державно-правового і громадського впливу.

Методологічною основою курсової роботи стали такі методи, як: порівняльний, описовий та системного аналізу. Проведене дослідження спирається на діалектичний метод наукового пізнання явищ оточуючої дійсності. Методи класифікації, групування та системний були використанні для визначення різновидів сприйняття покарання як поняття. Обґрунтування положень та висновків, які містяться в курсовій роботі, здійснено шляхом комплексного застосування таких методів соціально-правового дослідження, як історико-правовий та логіко-юридичний

Виконання поставлених завдань дасть велике практичне значення для навчального процесу дисципліни «Кримінальне право України», а також для науково-дослідницької діяльності. 

Розробкою визначення поняття покарання, дослідження його мети займались провідні вітчизняні вчені та практики. Вагомий внесок у розробку даної проблеми внесли Ю. В. Александров, Ю. В. Баулін, З. Д. Смітієнко, Ю. М. Дьомін, С. О. Юлдашев, В. А. Клименко, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш, В. В. Сташис, В. Я. Тацій, В. А., О. В. Перепилиця та інші.

Структура роботи. Робота складається з трьох розділів. Перший розділ містить в собі дослідження поняття, суті, ознак і мети покарання. Другий розділ роботи складається з аналізу аспектів відмінності кримінального покарання від інших заходів державно-правового і громадського впливу. В третьому розділі досліджені зміст системи покарань, її ознак і значення, а також класифікація та розгляд покарань за Кримінальним кодексом України.

 

 

 

На протязі історії суспільство та держава по-різному, по-своєму визначали ті діяння, які відносяться до злочинних. Досить таки часто серед такого виду поведінки опинялися дії, пов'язані з непокорою свавіллю та жорстокості з боку держави, не сприйняттям пануючої ідеології, висловлюванням думок, що не відповідають думці правлячого класу; тобто такі дії, що мають політичне забарвлення. Але завжди перелік злочинних діянь містив в собі посягання на особу, власність, існуючий порядок управління. Традиційно першим і головним засобом в боротьбі зі злочинністю завжди було кримінальне покарання: власне держава не змогла б забезпечувати нормальну і стабільну життєдіяльність суспільства без цього кримінально-правового інституту. Тому довгий час покарання залишалося єдиним і самим надійним засобом боротьби зі злочинністю – змінювалися лише види і система покарань в залежності від того, в якій суспільно-економічній формації перебувало суспільство. Стан, що характеризував відношення суспільства до інституту покарання та рівень його розвитку відображався в існуючих на певному етапі розвитку людства кримінально-політичних ідеях. Це обумовлено тим, що проблема боротьби зі злочинністю завжди нерозривно була пов'язана з ідеологією, політикою, політичними ідеями та політичними інститутами. Нерозривність суспільного життя та кримінального покарання відображає таке поняття як кримінальна політика, що розглядається як засоби ліпшої організації правосуддя взагалі і конкретно кримінальної репресії. Тобто види і система покарань є відображенням пануючих у тому чи іншому суспільстві поглядів на засоби боротьби зі злочинністю .

М. С. Таганцев писав: «Історична оцінка всякого… закону є одним із перших