Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Поняття та склад податкового правопорушення the legal concept of the nature and structure of a tax offense

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
9
Мова: 
Українська
Оцінка: 

style="text-align: justify;">Легальне визначення поняття «податкове правопорушення» визначено в ст. 109. 1 Податково кодексу України, де закріплено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладений на контролюючі органи. Буквальний аналіз дає нам можливість виокремити такі ознаки податкового правопорушення: 1) діяння у формі дії або бездіяльності; 2) протиправний характер; 3) наявність спеціального суб’єкта; 4) протиправні наслідки такого діяння; 5) наявність відповідальності за такі дії.

Д. О. Гетманцев, Р. В. Макарчук та Я. С. Толкачов у своїй спільній монографії доходять висновку, що в доктрині податкового права існують різні підходи до класифікації складів правопорушень. Особливе значення для кваліфікації має поділ складів правопорушень на основні, кваліфіковані та привілейовані. Саме диспозиція норми щодо основного складу правопорушення передбачає той варіант поведінки, який визначається законодавцем, як різновид суспільно шкідливої і такої, за яку передбачена юридична відповідальність. Кваліфікований склад правопорушення встановлює відповідальність за більш небезпечні прояви поведінки, що передбачена основним складом: вчинення діяння повторно, з певними кваліфікуючими особливостями, у змові з іншими особами тощо. Привілейований склад, у свою чергу, вказує на обставини, які характеризують правопорушення як таке, що має нижчий рівень суспільної шкідливості, порівняно з основним складом [14, с. 534-535].
Склад податкового правопорушення – це умови, закріплені в законі, при недотриманні яких у сукупності діяння учасника податкових правовідносин оцінюється як порушення, що тягне за собою санкції [7, с. 237]. В. К. Колпаков зазначає, що це сукупність виділених законодавцем ознак, які є типовими, необхідними і водночас достатніми для притягнення особи до юридичної відповідальності [4, с. 43].
У контексті окресленняскладуподаткового правопорушення ключовим вважаємо висновокН. Ю. Онищук, яка підкреслює, що ст. 109. 1 Податкового кодексу України є загальною родовою конструкцією, що визначає основні елементи складу податкового правопорушення. Конкретні склади податкових правопорушень чітко визначені у статтях 117-128 Податкового кодексу України. Такий перелік повинен мати вичерпний характер [8, с. 193].
Загальновизнаним у доктрині податкового права є науковий підхід, що склад податкового правопорушення утворюють об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Дана конструкція є класичною для кримінальних злочинів та адміністративних проступків.
Об’єктом правопорушення виступають ті суспільні відносини, на які спрямоване діяння і яким завдається шкода в результаті вчинення правопорушення. У сфері податкового регулювання такими відносинами є відносини, що встановлюють порядок реалізації податкового обов’язку в широкому розумінні. Фактично об’єктом податкового правопорушення є фінансові інтереси держави, що охоплюють процес формування централізованих грошових фондів за рахунок податків та зборів [11, с. 646].
Об’єктивна сторона правопорушення вказує на його вираження зовні, вона включає ті елементи протиправної поведінки, які характеризують його, як певний акт зовнішнього прояву в об’єктивній дійсності. За своєю сутністю об’єктивна сторона правопорушення – це зовнішній акт людської поведінки, що має просторово-часові характеристики. Об’єктивна сторона правопорушення утворюється з сукупності визначених у нормі права ознак як обов’язкових (діяння, з певними – наслідки та причинний зв’язок), так і факультативних (час, місце, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення правопорушення). Додаткові ознаки набувають правового значення лише у випадку прямої вказівки у нормі права [13, с. 285].
Суб’єктами податкових правопорушень Податковий кодекс України у ст. 110. 1 визначає платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, які несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Принагідним буде додати, що Н. Ю. Онищук пише, що у визначенні податкового правопорушення (ст. 109 Податкового кодексу України) серед суб’єктів податкового правопорушення називаються також посадові особи контролюючих органів. Відповідно до п. 41. 1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є: а) органи державної податкової служби; б) митні органи. Якщо розглянути всі склади податкових правопорушень, передбачені статтями 117-128 Податкового кодексу України, можна побачити, що серед них немає жодного, суб’єктом якого виступала б посадова особа контролюючого органу. Навряд чи можна говорити про податковий характер відносин при виконанні чи невиконанні своїх обов’язків посадовими особами податкових органів, і тим паче презюмувати фінансову відповідальність таких осіб за відсутності формально закріплених складів податкових правопорушень. Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків посадові особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом [8, с. 195-196]. Окреслена прогалина є черговим недоліком законодавчої техніки, яка потребує свого вирішення. Так, ми вважаємо, що контролюючі органи повинні нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов’язків.
Як зазначає Н. Ю. Онищук, у легальній дефініції податкового правопорушення відповідно до Податкового кодексу України взагалі відсутній такий елемент його складу, як суб’єктивна сторона. Не містять вказівки на необхідність наявності суб’єктивної сторони і конкретні склади податкових правопорушень, передбачені ст. ст. 117-128 Податкового кодексу України [8, с. 197]. На думку Ю. М. Старилова, суб’єктивна сторона юридичних складів податкових правопорушень все ж повинна включати вину у формі умислу або необережності. Однак у ході дослідження науковець висловлює неоднозначну позицію, що по суті при податкових порушеннях можна говорити лише про ступінь активності та бажання посадових осіб організацій-платників податків у прийнятті заходів щодо запобігання порушенням. Оцінити діяльність юридичної особи з точки зору умислу або необережності не уявляється можливим [12, с. 18].
Згідно з п. 2 ст. 61 Основного Закону юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У науково-практичному коментарі до Конституції України закріплено, що ч. 2 ст. 61 закріплює принцип індивідуалізації юридичної відповідальності правопорушника. Цей принцип знайшов своє відображення у галузевому законодавстві. Так, частина 1 ст. 65 Кримінального кодексу України передбачає, зокрема, що суд при призначенні покарання особі, винній у вчиненні злочину, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Згідно з ч. 2 ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність [5, с. 312]. Виходячи з цього, О. В. Короп доходить висновку, що провідні вітчизняні науковці пов’язують принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, насамперед, із наявністю вини у особи, яка притягується до юридичної відповідальності. Тому є належним та таким, що буде відповідати сучасному розвитку правової науки України, запровадження інституту вини як елемента складу податкового правопорушення. Таке впровадження унеможливить притягнення до відповідальності за податкові правопорушення у разі відсутності у діяннях платника податків або його представників вини [6, с. 140].
Висновки. Однак ми все ж критично підходимо до такої пропозиції реформування податкового законодавства. По-перше, послідовний аналіз положень Податкового кодексу України, які визначають систему податкових правопорушень (ст. ст. 117-128), дає нам можливість стверджувати, що суб’єктивна сторона суб’єктів податкового права жодним чином не впливає на кваліфікацію податкових правопорушень. Ми вважаємо це цілком справедливим та правовим підходом законодавця, оскільки питому вагу податкових правопорушень вчиняють юридичні особи, їх структурні підрозділи (відділення, філії, цехи тощо). По-друге, податкове право, по своїй правовій природі, має імперативні начала, тобто домінуючим методом є імперативний. Введення диференціації відповідальності в залежності від мотивів, мети, емоційного стану (суб’єктивної сторони) зведе нанівець інститут податкової відповідальності.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
  1. Архипенко Т. В. Понятие и сущность ответственности за нарушения законодательства о налогах и сборах / Т. В. Архипенко // Финансовое право. – 2004. – № 5. – С. 14-19.
  2. Белых В. С. Налоговое право России. Краткий учебный курс / В. С. Белых, Д. В. Винницкий. – М. : НОРМА, 2004. – 320 с.
  3. Годме П. М. Финансовое право / П. М. Годме. – М., 1978. – 428 с.
  4. Колпаков В. К. Адміністративна відповідальність: навч. посіб. / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.
  5. Конституція України. Науково-практичний коментар / Редкол. : В. Я. Тацій (голова редкол.), О. В Петришин (відп. секретар), Ю. Г Барабаш та ін. ; Нац. акад. прав. наук України. – 2-ге вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2011. – 718 с.
  6. Короп О. В. Вина як елемент складу податкового правопорушення // Часопис Київського університету права. – № 3. – 2013. – С. 137-140.
  7. Налоговое право: учеб. пособ. / под ред. С. Г. Пепеляева. – М., 2000. – 343 с.
  8. Онищук Н. Ю. Податкове правопорушення за Податковим кодексом України // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – № 22. – 2011. – С. 192-202.
  9. Орлюк О. П. Фінансове право: навч. посіб. / О. П. Орлюк. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
  10. Податкове право України: навч. посіб. / за ред. М. П. Кучерявенка. – Х., 2010. – 255 с.
  11. Податковий кодекс України: постатейний коментар: у 2 ч. / В. В. Білоус, Л. К. Воронова, О. О. Головашевич та ін. ; за ред. М. П. Кучерявенка. – Х. : Право, 2011. – Ч. 1. – 928 с.
  12. Старилов Ю. М. Нарушения налогового законодательства и юридическая ответственность. – Воронеж: ИПФ «Воронеж», 1995. – 284 с.
  13. Хачатуров РЛ. Общая теория юридической ответственности: монография / РЛ. Хачатуров, Д. А. Липинский. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2007. – 586 с.
  14. Юридична відповідальність за податкові правопорушення: наук. -практ. посіб. / Д. О. Гетманцев, Р. В. Макарчук, Я. С. Толкачов – К., 2015. – 752 с.
 
Фото Капча