Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Поняття здоров’я у старості

Предмет: 
Тип роботи: 
Доповідь
К-сть сторінок: 
4
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Ми часто говоримо про здоров'я, про резерви організму, старість, але навіть у медичній літературі цим поняттям немає точного визначення. Важко говорити ні про що, тому необхідно визначити ці поняття. Насамперед, уточнимо, який організм вважається здоровим і що вважають старістю.
Як відомо, організм, всі його органи і тканини складаються з клітин. Всі функції організму – скорочення і розслаблення м'язів, виділення слини, переварювання їжі, біохімічні перетворення та імунітет забезпечують спеціальні клітини, навіть кістковий скелет і зуби складаються з клітин. Для кожної функції існує свій тип клітин, при цьому однофункціональні клітини утворюють тканини. Певні групи тканин утворюють органи: нирки, печінку, селезінку, кістковий мозок, нервову систему і т. д.
Якщо в організмі немає ушкоджених кліток, то можна вважати, що організм абсолютно здоровий, однак такого не буває. В організмі постійно гинуть мільйони клітин, а замість них народжуються нові. Співвідношення між живими і пошкодженими клітинами і відбиває рівень здоров'я у певний момент часу. Очевидно, що це поняття не характеризує здатність організму витримувати навантаження. Оскільки надмірне навантаження приводить до збільшення ушкоджуваності клітин, то співвідношення живих і пошкоджених клітин в умовах навантаження є об'єктивним критерієм здоров'я як окремого органа, ділянки тіла або організму в цілому.
Організм не завжди здатний утримувати низький відсоток пошкоджених клітин. Це відбувається тому, що в організмі не вистачає ресурсів підтримувати функціонуючі клітини і швидко утилізувати пошкоджені. При цьому організм заміщає функціональну тканину на сполучну, яка є більш стійкою до дії пошкоджуючих факторів. Так він рятує своє життя, але при цьому знижує функціональні можливості органів і старіє. Чим більше знижені функції органів, тим гірше організм протистоїть пошкоджуючим факторам, тому розпочате старіння завжди прогресує, якщо не приймати спеціальних заходів. Відсоток змісту сполучної тканини у функціональній однозначно характеризує біологічний вік окремого органа або організму в цілому. Збільшення частки сполучної тканини веде до зниження функціональності органів: нирки і печінка погано відновлюють кров, м'язи втрачають силу, зменшується швидкість реакції, погіршується пам'ять. У кістках не відбувається заміщення загиблих кісткових клітин на сполучну тканину, мертві кісткові клітини поступово виштовхуються на поверхню, утворюючи відкладення, які називаються “солями”. Якщо організм не встигає це робити, то відсоток пошкоджених кісткових клітин всередині кістки збільшується і міцність кісток зменшується, розвивається остеопороз.
Погіршення функцій органів веде до зниження можливостей протистояти пошкоджуючим факторам, що викликає ще більше розростання сполучної тканини. Коло замикається і старіння прогресує. На певній стадії організм втрачає ресурси настільки, що перестає керувати внутрішнім середовищем – і помирає.
За класифікацією, прийнятою Європейським бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), вік від 60 до 74 розглядається як похилий, 75 років і більше – старі люди, вік 90 років і більше – довгожителі. У закордонній літературі зустрічається розходження між «молодими літніми людьми» – 65-74 років, «старими» – 75-84 років і «дуже стариит» – 85 років і більше.
Фізіологічна старість визначається станом здоров'я, однак її вікові бар'єри встановити важче. У тому самому літньому віці одні люди можуть бути здорові і нестарі, інші ж за самопочуттям ніби обганяють свій вік.
Психологічна старість визначається самовідчуттям: її можна визначити як момент у житті людини, коли вона сама починає усвідомлювати себе старою. При цьому існує дві небезпеки – це усвідомлення може прийти занадто рано або занадто пізно.
Соціальна старість ніби вбирає в себе ознаки всіх названих видів, є їх синтезом. Уявлення про соціальну старість пов'язане, насамперед, з віком суспільства в цілому. Соціальний вік людини співвідноситься з середньою тривалістю життя в певній країні і на певному тимчасовому відрізку. У Замбії, Малі, Афганістані, де середня тривалість життя 43-44 роки, старі «молодші», ніж у Японії, Канаді або Швейцарії.
Хронічно хвора людина набагато раніше починає відчувати похилий вік, ніж фізично міцна і здорова. Наприклад, Людовік II у 20 років помер з ознаками глибокої старості, а німецький поет Ґете у 90 виглядав як юнак і писав юнацькі вірші.
Особливостями українського типу старіння, за свідченнями фахівців, є катастрофічне падіння рівня життя, погіршення якості харчування, ріст захворювань, недоступність багатьох медичних послуг для значної частини людей похилого віку, стреси, погіршення морально-психологічної атмосфери у суспільстві, невизначеність і непередбачуваність соціальних процесів.
За даними численних соціологічних досліджень від 65 до 80% людей похилого віку відповідають, що єдине джерело їх існування – пенсія. Опитування людей похилого віку у 2007 році показали, що тільки 10, 2% жінок і 17, 5% чоловіків вважали, що їх дохід відповідає життєвим потребам. Лише один з десяти, за експертними оцінками, потрапляє у середній шар за рівнем доходів. Все це спричиняє загострення проблеми соціального старіння і здоров’я у старості.
 
Список використаної літератури:
 
Александрова М. Д. Старение: социально-психологический аспект // Психология старости и старения: Хрестоматия / Сост. О. В. Краснова, А. Г. Лидерс. – М. : Академия, 2003. – 435 с.
Елютина М. Э. Геронтология социальная / Российская энциклопедия социальной работы. – М. : Ин-т социальной работы, 2000. – 890 с.
Карташова С. С., Бондарець І. А., Єлагін В. В., Тимченко О. І. Медико-демографічна ситуація як індикатор громадського здоров’я України. – К. : Стерх, 2007. – 166 с.
Черносвитов Е. В. Социальная медицина: учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – М. : Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2000. – 304 с.
Фото Капча