Попередження синдрому емоційного вигорання у медичних працівників

Для профілактики СЕВ у медичних працівників онкогематологічного відділення ВОДКЛ наявна потреба в отриманні інформації: 90, 5±2, 9% медпрацівників – щодо особливостей спілкування з хворими дітьми та їх батьками; 59, 5±4, 9% – щодо особливостей надання спеціалізованої допомоги онкохворим із психічними розладами; 54, 8±5, 0% – щодо змісту та організації психопрофілактичних заходів, спрямованих на поліпшення взаємодії в колективі; у 54, 8±5, 0% – щодо стратегії успішної поведінки та способів вирішення конфліктних ситуацій; у 54, 8±5, 0% – щодо саморегуляції власних психічних станів; у 47, 6±5, 0% – щодо впорядкування розподілу робочого часу; у 42, 9±4, 9% – щодо стадійності психологічної адаптації медичного персоналу до роботи з хворими та їх батьками; у 28, 6±4, 5% обстежених – щодо психоемоційного стану членів сім’ї онкологічних хворих та комунікативних стратегій спілкування з ними.

Обсяг та форма надання психологічної допомоги для профілактики і лікування СЕВ мають визначатися відповідно до рівня емоційного вигорання: кількості та якості сформованих фаз та фаз на етапі формування; домінуючого симптому, структури завершених симптомів у фазі; специфічності запиту конкретної групи медичних працівників.

Одним з напрямків запобігання СЕВ і виходу із стану емоційного вигорання є психологічна саморегуляція, яка містить такі етапи: мету, модель, програма виконавчих дій, система суб’єктивних критеріїв успішності, контроль та оцінка результатів, рішення про корекцію. Сучасними психологами розроблено чимало технік та програм психологічної саморегуляції: аутотренінгу, програми особистісного розвитку, психотерапевтичні методи (арт-терапія, музикотерапія) та безліч іншого. Але все починається з почуття відповідальності за свою долю та прагнення до змін на краще шляхом керування собою та власним життям. Вчені виокремлюють дві форми програм: індивідуальні та групові. Отже, дослідження СЕВ не обмежується наявною роботою і потребує подальшого вивчення.

 

 

1. Конституція України. – Х. : Веста: Вид-во «Ранок», 2008. – 64 с.
2. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» // від19 листопада 1992 р. № 2801-Х11. /ВВР, 1993, №4, ст. 19.
3. Закон України Про захист населення від інфекційних хвороб від 06. 04. 2000 р. Кримінальний Кодекс України від 07. 04. 01 р.
4. Закон України «Про запобігання захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 12. 12. 1991 р. № 1972-ХІІ.
5. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вiд 04. 11. 2004 №2152-IV (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N46-47, ст. 403).
6. Інструкція з організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію / СНІД, затверджена Наказом МОЗ України від 25. 05. 2000 р. Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 175 від 19. 06. 96 «Про заходи по удосконаленню швидкої медичної допомоги».
7. Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 175 від 19. 06. 96 «Про заходи по удосконаленню швидкої медичної допомоги» Наказ МОЗ Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні від 29. 12. 2003 № 620.
8. НПАОП 0. 00-4. 15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці». Наказ Держнаглядохоронпраці від 29. 01. 1998 р. № 9.
9. НПАОП 0. 00-4. 21-04 «Типове положення про службу охорони праці». Наказ Держнаглядохоронпраці від 15. 11. 2004 р. № 255.
10. Порядок встановлення цін (тарифів) на екстрену медичну допомогу, що надається іноземним громадянам державними та комунальними закладами охорони здоров’я України, затверджений Наказом МОЗ від 11 листопада 1997 р.
11. Постанова КМУ «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти» // від 17 вересня 1996 року, № 1138.
12. Постанова Кабінету Міністрів України від 25. 08. 2004 р. № 1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».
13. Постанова Кабінету Міністрів України від 13. 06. 2007 р. № 815 «Про затвердження Національного плану розвитку системи охорони здоров’я на період до 2010 року»
14. Спільний Наказ МОЗ України та Міністерства праці та соціальної політики України від 11. 04. 01 р. Про впорядкування та затвердження Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення. Менеджмент в охороні здоров’я: cтруктура та поведінка організацій охорони здоров’я / За ред. С. Шортела, А. Калюжного. – К. : Основи, 2011. – 560 с.
15. Типові рекомендації щодо поліпшення взаємовідносин міліції з учасниками дорожнього руху та власниками транспортних засобів, що є додатком до Наказу Міністерства внутрішніх справ від 30 червня 1998 р.
16. Угода про надання медичної допомоги громадянам держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 27. 03. 1997, ратифікована із застереженнями Законом від 01. 06. 2000 р.
17. Цивільний кодекс України // від 16 січня 2004 р.
18. Алешина Т. Г. Проблема взаимосвязи индивидуально-личностных свойств и особенностей формирования «синдрома эмоционального выгорания» / Т. Г. Алешина // Психотерапия. – 2007. – № 7. – С. 35-38.
19. Большакова Т. В. Личностные детерминанты и организационные факторы возникновения психического выгорания у медицинских работников: автореф. дис.... канд.