Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Попередження та лікування захворювань органів видільної системи

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
12
Мова: 
Українська
Оцінка: 

гальмують або активізують центри спинного мозку. У дітей довільне сечовипускання встановлюється до 2-3 років життя. Нормальна частота сечовипускання – 4-6 разів на добу.

Ниркова артерія, зайшовши в нирку, ділиться на велику кількість гілочок. Тонка судина, яка має назву приносної артерії, заходить у втиснуту частину капсули, утворюючи там клубочок капілярів. Капіляри збираються у судину, що виходить з капсули, – виносну артерію. Остання підходить до звивистого канальця і знову розпадається на капіляри, які його обплітають. Ці капіляри збираються у вени, які, зливаючись, утворюють ниркову вену і виносять кров з нирки.
Функції нирок:
беруть участь у підтриманні постійності об’єму рідин тіла, їхнього осмотичного тиску та їхнього складу;
регуляції кислотно-лужної рівноваги;
виділення продуктів азотного обміну і чужорідних речовин;
метаболізмі вуглеводів і білків;
кровотворенні (утворюються еритроцити, оскільки виділяють речовину, яка стимулює кістковий мозок за нестачі О2;
викидають у кров гормон ренін (при порушенні кровопостачання нирок), який підвищує артеріальний тиск;
виробляють фермент, здатний запобігати розвиткові тромбу або розчиняти.
Сечовід – починається в нирковій мисці, а закінчується впадінням у сечовий міхур. Довжина 30-35 см, ширина 5-6 мм. Стінка його складається з 3 оболонок: внутрішньої – слизової з рецепторами, середньої – м’язової, вовнішньої – сполучнотканинної. Його функція полягає у відведенні сечі (перистальтичними хвилями) з нирки у сечовий міхур.
Сечовий міхур – порожнистий м’язовий орган, який виконує функцію резервуара для сечі і бере участь у періодичному виведенні її з організму (акт сечовипускання) Форма та розміри сечового міхура змінюються у міру його наповнення сечею. Місткість його в дорослої людини 250-500 мл. Стінка міхура має оболонки:
внутрішня -слизова з великою кількістю складок (для розтягування),
середня – товста м’язова,
зовнішня – сполучнотканинна.
Вихід з сечового міхура у сечівник закритий коловим м’язом – сфінктером, завдяки чому сеча вільно не витікає назовні.
Сечівник (уретра) – непарний трубчастий орган, який відкривається невеличким отвором у ділянці зовнішніх статевих органів (жіночий – 3-4 см, чоловічий – 18-20 см у вигляді букви S). По ньому сеча під час сечовипускання виділяється з сечового міхура назовні.
Сеча (urina) утворюється в нирках з крові, якою нирки дуже добре постачаються (за добу 1500-1800 л. крові).
В основі сечоутворення лежать два процеси: фільтрація і реабсорбція. Фільтрація відбувається в капсулах. Діаметр приносної артерії більший, ніж виносної, тому тиск крові в капілярах клубочка досить високий (70-80 мм. рт. ст.). Завдяки такому високому тискові плазма крові разом з розчиненими в ній неорганічними та органічними речовинами проштовхується крізь тонку стінку капіляра та внутрішню стінку капсули (без затрат енергії). При цьому профільтровуються всі речовини з відносно малим діаметром молекули. Форменні елементи крові, білки та жири залишаються в капілярах. Внаслідок фільтрації утворюється первинна сеча (150-180 л), до складу якої входить: вода, сечовина, сечова кислота, іони неорганічних речовин, глюкоза, амінокислоти, вітаміни.
Первинна сеча надходить в канальці. В міру її проходження по канальцях відбувається реабсорбція (всмоктування) в кров більшої частини води і ряду речовин глюкози, амінокислот, вітамінів, іонів Na, K, Ca, CL..
Таким чином, завдяки діяльності легенів, печінки, нирок та шкіри з організму видаляються кінцеві продукти катаболізму, надлишок води, шкідливі речовини, неорганічні речовини і підтримується сталість внутрішнього середовища.
 
2. Попередження та лікування захворювань органів видільної системи
 
До шлунково-кишкових захворювань належить ряд хронічних і гострих захворювань.
Гастрит – запалення слизової оболонки шлунка в результаті неправильного харчування.
Виразка шлунка – порушення слизової оболонки, що виникає в результаті втрати опору слизової оболонки шлунка дії шлункового соку.
Харчові отруєння-результат вживання несвіжих продуктів, проникнення хвороботворних бактерій в органи травлення.
Сальмонельоз-гостре інфекційне захворювання, яке спричиняється потраплянням в організм бактерій роду сальмонел (через м'ясо і м'ясні продукти, молочні продукти, яйця і т. д.). Якщо заражені сальмонелами продукти потрапляють в організм, виникає важке отруєння всього шлунково-кишкового тракту.
Ботулізм – гостре інфекційне захворювання, що спричиняється влученням бактерій, які виробляють сильнодіючі отрути – токсини.
До інфекційних захворювань належать такі небезпечні захворювання, як холера, дизентерія, черевний тиф та ін.
Глисними захворюваннями заражаються при вживанні в їжу погано просмажених чи не проварених продуктів, на які потрапили яйця глистів.
Для попередження кишкових захворювань необхідно дотримуватися основних правил особистої гігієни: мити руки перед їжею, їсти тільки миті овочі та фрукти. Тримати їжу закритою, щоб на неї не сідали мухи, не пити сирої води.
Алкоголь і паління впливають на всі органи травлення. Вони подразнюють слизові оболонки, викликають спазми кровоносних судин шлунка, сприяють розвитку в ньому виразки і рака. В алкоголіків часто ушкоджуються клітини печінки (цироз печінки) і підшлункової залози, що закінчується смертю.
Гігієна харчування – це, насамперед, правильний режим харчування, який ґрунтується на знанні фізіології травлення.
Необхідно дотримуватися помірності в їжі, їсти потроху, 3-4 рази на добу, неквапливо, ретельно пережовуючи, дотримуючись також часового режиму сніданку, обіду і вечері, їжа повинна бути досить поживною, різноманітною, вживати необхідно сирі овочі й фрукти, привабливі на вигляд, запах, смак; обстановка під час їжі – приємна і спокійна.
У народі вважається, що всі хвороби нирок, сечового міхура, особливо запалення нирок, камені в них і в сечовому міхурі, особливов разі кривавої сечі, неможливо лікувати без листків мучниці (російська назва – толокнянка обыкновенная), яка цвіте у травні – червні, а плодоносить у липні – серпні.
Росте мучниця звичайна у хвойних і листяних лісах на піщаних ґрунтах.
Дози – 5-30 г на 150-500 г води. Варять на слабкому вогні 15 хвилин, дають настоятися 20 хвилин, проціджують і п’ють по півсклянки тричі на день або одну столову ложку через кожну годину. Також як ефективний засіб використовують верес звичайний. Це невеликий, сильно галузистий кущик з дрібними вічнозеленими листочками, розміщеними супротивно в чотири ряди. Смак рослини гіркий, пахне медом. Росте на сухих і вогкуватих піщаних місцях, прекрасний медонос, хоча мед з нього темнуватий і дещо гірчить, але дуже корисний. Збирають вкриті листками гілки з квітами, сушать у затінку.
Верес містить у собі дубильні речовини, мінеральні солі, цукри, флавонові глікозиди. Настій трави вересу – чотири столові ложки на 1 л окропу – вважають хорошим засобом для лікування каменів у нирках.
Настій трави з квіток (суцвіть) п’ють як профілактичний засіб проти утворення (як профілактика в разі схильності) піску, каменів у нирках, навіть після операційного їх видалення. Як важливий компонент його включають у суміші для лікування від таких захворювань, як цисти (запалення сечового міхура), пієліт (запалення ниркових мисок).
Серед різноманітних сечостатевих захворювань, які народ лікує своїми засобами, найчастішими є запалення нирок, катари сечового міхура та їх каменів. У народі вважають, що головною в лікуванні запалення нирок є дієта, а допоміжним засобом – приймання сумішей лікарських рослин. Рекомендується постільний режим і виключно молочна дієта. І повне утримання на три дні від їжі, коли п’ють чай із суміші лікарських рослин. На четвертий день рекомендується молоко і солодкі компоти, щоб викликати у хворого спрагу, яку задовольняють прийманням рідини; щодня призначають теплі ванни. Для лікування каменів сечового міхура застосовують гарячі ванни, внутрішньо – гаряче молоко, гарячий чай з лікарських рослин. Для лікування кам’яних хвороб нирок і сечового міхура велике значення має вживання настоїв з насіння дикої моркви. У разі запалення нирок і сечового міхура беруть березові бруньки – чотири столові ложки, квіток цмину – дві столові ложки, грижниці, липового цвіту – дві столові ложки, ягід глоду – сто штук, дрібно порізаних коренів низької бузини – дві столові ложки, трави звіробою-чотири столові ложки, гілочок лікоподію булавоподібного – дві столовіложки, квіток ромашки – дві столові ложки. Все це добре перемішують, беруть чотири столові ложки на 1 літр сирої води, кип’ятять 10-15 хвилин на малому вогні, знявши з вогню, у цей відвар всипають сто роздавлених ягід шипшини і парять ще 1 годину. Рідину цю приймають чарками, по одній кожної півгодини.
Профілактика захворювань сечовидільної системи.
Захворювання – нефрит – запалення різних елементів нирки:
цистит – запалення слизової оболонки сечового міхура;
уретрит – запалення сечівника;
ниркокам’яна хвороба;
енурез – нічне нетримання сечі;
уремія – отруєння організму аміаком і сечовиною (при припиненні роботи нирок).
Причини захворювань: низхідна інфекція, висхідна інфекція, загальне переохолодження організму, застуди, отруйні речовини, лікарські препарати.
Щоб запобігти захворюванням органів сечовиділення, слід дотримуватись певних вимог:
раціональне і збалансоване харчування;
загартування, але без переохолодження;
своєчасне лікування зубів і ангін, тонзилітів;
обережне звертання з ліками, отрутами;
дотримання особистої гігієни, статевої гігієни;
не вживати спиртні напої;
не перевтомлюватися;
правильний режим праці, відпочинку, сну.
Щодо захворювань печінки, то основними хворобами цього органу є гепатитию
Вірусний гепатит А – гостре інфекційне захворювання печінки, викликане вірусом. Джерелом інфекції є хвора людина. Інфекція передається через шлунково-кишковий тракт. Основним фактором передачі є насамперед питна вода, а також харчові продукти, овочі та фрукти, котрі вирощені на зрошувальних грунтах.
Вірусний гепатит А вважається сезонним захворюванням, як правило, збільшення випадків захворювання спостерігається в осінньо-зимовий період. У народі його називають хворобою брудних рук.
Вірус гепатиту А досить стійкий у навколишньому середовищі. При кімнатній температурі він може зберігатися до двох тижнів, а при температурі +4ºС протягом кількох місяців.
З 1995 року захворюваність на вірусний гепатит А знижується, однак, за даними ВООЗ, щорічно за медичною допомогою звертаються від 70 до 150 тис. осіб. На сьогодні – це одна з найпоширеніших у світі інфекцій.
В Україні за останні 5 років на вірусний гепатит А перехворіло близько 400 тисяч осіб, кожний третій хворий – дитина.
Важливу роль у попередженні виникнення та розповсюдженості гепатиту А відіграє громадська свідомість та дотримання правил особистої гігієни.
Щоб уникнути захворювання фахівці рекомендують:
вживати доброякісну питну воду, що подається водопровідними джерелами централізованого та нецентралізованого водопостачання, котрі контролюються комунальною службою та санепідстанціями;
воду з нецентралізованих джерел (колодязів, копанок тощо) перед вживанням кип'ятити;
не використовувати воду із сумнівних джерел;
не вживати продукти, придбані на стихійних ринках;
ретельно мити перед вживанням овочі та фрукти;
дотримуватись технологічного (температурного) режиму приготуввання їжі;
регулярно мити руки.
 
Список використаних джерел:
 
Брехман И. И. Введение в валеологию – науку о здоровье, – М., Наука, 1987.
Булич Е. Г., Муравов І. В. Валеологія. Теоретичні основи валеології. – К. : ІЗМН, 1997.
Валеологія: Навчально-метод. матеріал для викладачів та студ. вищих навч. закл. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини «Україна». Вінницьке територіальне представництво / Л. С. Лойко (уклад.). – К., 2001.
Гудзан Н., Філь В. Вікова фізіологія та валеологія: практичні роботи: навч. -метод. посібник / Дрогобицький держ. педагогічний ун-т ім. Івана Франка. – Дрогобич, 2007.
Давидюк Г. М. Валеологія. – Луцьк: Надстир'я, 1998.
Фото Капча