Порівняльна характеристика двох органів державного фінансового контролю

 

1. Вивчення об’єктивного стану справ щодо своєчасності надходжень і раціональності витрат бюджетних коштів;
2. Виявлення фактів неефективного та нецільового витрачання коштів державного бюджету України;
3. Ужиття заходів у разі виявлення фактів порушення бюджетного законодавства.

Контролює дотримання Єдиних правил обліку та звітності по бюджетах усіх рівнів та кошторисах доходів та видатків, спрямування коштів за цільовим призначенням на стадії здійснення операцій з виконання бюджету на підставі документів розпорядників коштів, поданих до оплати.

Органи казначейської служби, територіальні органи казначейської служби.

Отримувачі бюджетних коштів, а також комерційні банки, що здійснюють за дорученням клієнтів перерахування платежів.

Конституцією України, законами, постановами Верховної Ради України, указами Президента, постановами Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказами Міністерства фінансів України, Положенням про Державне казначейство.

Органи казначейської служби.

Державне казначейство здійснює контроль кожного дня.

Принцип оплати праці - безоплатно.

• відсутності затверджених та взятих на облік кошторисів видатків та планів асигнувань;
• відсутності або недостатності коштів на відповідних рахунках бюджетних установ чи організацій;
• неподання необхідних підтверджувальних документів для оплати рахунків;
• недотримання або порушення встановленого порядку використання коштів загального чи спеціального фондів бюджету;
• неправильно оформлених документів на оплату видатків або документи не підтверджують цільове спрямування коштів;
• неподання розпорядниками бюджетних коштів фінансової звітності про виконання кошторисів доходів і видатків та використання бюджетних коштів.

 

 

 

 

 

Про відмову в оплаті своїм клієнтам Казначейство повідомляє в письмовій формі, яка в обов'язковому порядку реєструється в журналі реєстрації відмов в оплаті рахунків.

Органи казначейства здійснюють контроль за виконанням бюджету на усіх етапах використання коштів, тобто на етапі прийняття зобов’язань, попередньої перевірки та оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів.

На першому етапі здійснюється організація роботи органів Державного казначейства щодо забезпечення обліку бюджетних асигнувань та контролю за їх дотриманням.

На другому етапі органи казначейства формують облікову інформацію і узагальнюють її за зобов’язаннями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів. На цьому етапі встановлюються призначення (і, відповідно, резервування) частини бюджетних асигнувань для покриття конкретних витрат відповідно до затвердженого бюджету. Реєстрація на етапі взяття зобов’язання потрібна з двох основних причин: для контролю фактичної наявності бюджетних коштів з метою взяття нових зобов’язань, а також для відстеження нових зобов’язань та їхніх наслідків з метою прогнозування відпливу наявних коштів з єдиного казначейського рахунка.

На третьому етапі проводиться виділення бюджетних асигнувань казначейством. Отримані розподіли перевіряються щодо відповідності вказаних у них сум залишкам на відповідних рахунках, залишкам невикористаних асигнувань розпорядників нижчого рівня та одержувачів, залучених до розподілу за даними бухгалтерського обліку, невиконаним зареєстрованим фінансовим зобов’язанням та наданій мережі.

На четвертому етапі органами казначейства проводиться контроль перед здійсненням видатків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів коштів загального й спеціального фондів державного бюджету. Перевірка підтверджуючих документів на оплату рахунків розпорядниківта одержувачів коштів державного бюджету здійснюється за наявності: – кошторисних призначень і планів асигнувань; – зареєстрованих зобов’язань та фінансових зобов’язань; – залишків коштів на рахунках розпорядників коштів у розрізі кодів економічної класифікації видатків за загальним фондом державного бюджету або залишків коштів за спеціальним фондом державного бюджету; – відповідності змісту операцій, зазначених у призначенні платежу, представленим підтверджу вальним документам затвердженим кодам економічної класифікації видатків.

Підводячи підсумок, можна відмітити, що у процесі контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи казначейства в частині виконання бюджету за видатками здійснюють:

Попередній контроль – на етапі реєстрації зобов’язань розпорядників бюджетних коштів, особливо на стадії схвалення та дозволу на витрачання державних коштів. Контроль передує здійсненню операцій надходження й витрачання коштів і є найважливішим етапом роботи органів Державного казначейства. Ефективність цієї форми контролю полягає в тому, що вона дає можливість запобігти порушенню чинного законодавства на етапах: забезпечення обліку бюджетних асигнувань та контролю за їх дотриманням, консолідації інформації про зобов’язання розпорядників коштів, виділення бюджетних асигнувань.

Поточний контроль – у процесі оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів таодержувачів шляхом перевірки відповідності платіжних документів затвердженим кошторисам бюджетних установ. Цей контроль постійно здійснюється Державною казначейською службою України, яка як зберігач державних коштівзобов’язана забезпечити ефективне й раціональне їх використання відповідно до програми уряду.

Контроль після здійснення видатків та проведення операцій, який дає змогу упевнитися, що всі операції у бухгалтерському обліку розпорядника коштів відображено правильно, зобов’язання взяті у межах доведенихасигнувань, дані бухгалтерського обліку казначейства відповідають даним обліку розпорядника

У разі виявлення неправильного заповнення реквізитів, документи повертаються розпоряднику коштів з позначкою на зворотному боці про причину повернення, завіреною підписом казначея.

Адміністративні стягнення до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях; зупинення операцій з бюджетними коштами.

Для узагальнення інформації про виявлені порушення органи Держказначейства складають протокол про бюджетне правопорушення. Даний документ на відміну від акта ревізії оформляється посадовими особами відповідного територіального органу Державного казначейства на підставі довідок, що складені за результатами проведених перевірок, та матеріалів звітності, під час аналізу якої виявлено факти бюджетних правопорушень. У разі складання акта ревізії протокол про бюджетне правопорушення не оформлюється.

Отримувачі бюджетних коштів.

 

 

Постійне наповнення дохідної частини державного бюджету.

1. Перевірка повноти та своєчасності сплати податків та зборів до бюджету та державних цільових фондів.
2. Контроль правильності визначення бази оподаткування.
3. Перевірка правомірності застосування податкових пільг за податками та зборами.

Виявлення, усунення та попередження порушень чинного законодавства.

Органи державної податкової служби і митні органи, платники податків.

Майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.

Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішенням Верховної Ради, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування.

Органи державної податкової служби і митні органи.

Планова – не частіше 1 разу на рік, позапланова – не частіше чим один раз на квартал.

Безоплатно.

 

Платник податків має підписати акт або довідку за результатами перевірки. Якщо через незгоду з висновками акта відмовитися його підписувати, контролери складають акт про відмову і не пізніше наступного дня після його реєстрації в податковій вручають або направляють платнику податків.

Сама по собі відмова поставити підпис або отримати копію акта перевірки не звільняє від обов'язку сплатити призначені штрафи чи зобов'язання з податків.

Податкові органи здійснюють камеральні та документальні перевірки.

Камеральні перевірки здійснюються в момент отримання податкових декларацій та розрахунків і спрямовані на контроль:

• повноти та своєчасності подання податкової звітності та розрахунків;
• дотримання вимог щодо порядку заповнення поданих документів;
• узгодженості звітних даних;
• послідовності даних у податковій звітності та їхньої відповідності складеним розрахункам податків і платежів до бюджету;
• арифметичної точності підрахунків сум тощо.

Документальні перевірки проводяться безпосередньо на підприємствах для контролю правильності нарахування та своєчасності сплати податків і зборів. Документальні перевірки проводяться як планові, так і позапланові.

Планові документальні перевірки здійснюються відповідно до річних планів роботи податкового органу.

Позапланові (зустрічні) документальні перевірки проводяться відносно підприємств, діяльність яких пов'язана з діяльністю підприємства, на якому проводиться планова документальна перевірка.

Податкові перевірки можуть бути виїзними та зустрічними.

Виїзна податкова перевірка проводиться органами податкової служби за місцем знаходження платника податку.

 

Зустрічна перевірка – це перевірка, що проводиться органами податкової служби на підставі письмового звернення до інших податкових органів, які взяли суб'єкт підприємницької діяльності на облік.

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцем знаходження такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

При плановій податковій перевірці першочергово перевіряється:

• повнота відображення в податковій звітності результатів зовнішньоекономічної діяльності;
• правомірність використання податкових пільг;
• виконання вимог щодо порядку адміністрування податкових векселів;
• повнота та правильність визначення податкових зобов'язань платниками податку, яким платежі були погашені шляхом проведення взаємозаліку.

Позапланова перевірка – це непередбачена жодними планами податкова перевірка. Позапланова перевірка проводиться у випадку:

• встановлення фактів порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства в результаті проведення зустрічних перевірок;
• неподання суб'єктом підприємницької діяльності у встановлений строк документів обов'язкової звітності;
• встановлення недостовірності даних в документах обов'язкової звітності;
• подання суб'єктом підприємницької діяльності скарги про порушення законодавства податковими органами під час проведення планової чи позапланової перевірки;
• виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності;
• неподання суб'єктом підприємницької діяльності, пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит податкових органів протягом трьох днів з дня отримання запиту;
• реорганізації (ліквідації) підприємства;
• прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України.

Якщо при перевірці виявлено серйозні порушення законодавства або інших нормативно-правових актів, порушення податкового законодавства, які потребують внесення змін у бухгалтерську звітність підприємства та відшкодування втрат, матеріали перевірок передаються в юридичний відділ підприємства.

Останній дає правову оцінку записам у матеріалах перевірки і готує позовні документи для передачі до суду з метою відшкодування матеріальних збитків.

• стягнення дорахованих сум податків і зборів (обов'язкових платежів) – це отримання з платника сум, що були недораховані ним і виявлені в процесі податкової перевірки:
• штрафи – це плата в фіксованій сумі у формі відсотків від суми податкового зобов'язання (без врахування пені і штрафних санкцій), що утримується з порушника податкового законодавства;
• пеня – це плата у формі відсотків, що нараховані на суму податкової заборгованості (без врахування пені), що утримується з порушника податкового законодавства.

Результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платникам податків або їх законними представниками (у разі наявності).

У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Фізичні та юридичні особи, які сплачують податки та збори.