Позовна давність в цивільному праві

Судові строки призначаються судом, господарським судом чи третейським судом. Наприклад, у рішенні про задоволення вимоги покупця про заміну недоброякісного товару суд призначає строк заміни.

Нормативні строки можуть бути імперативними (строки задавнення позову, здобутої давнини, авторських прав і ін.) і диспозитивними. Строк, передбачений диспозитивною нормою, застосовується у випадках, коли сторони своєю угодою не визначили інший строк (більший чи менший, у залежності від їхніх повноважень). В окремих випадках чи закон інший правовий акт встановлює або максимальний, або мінімальний строк (максимальний строк доручення – 3 роки).

У залежності від ступеня визначеності розрізняють абсолютно визначені, відносно-визначені і невизначені строки. Абсолютно визначені строки вказують початок, закінчення (шляхом указівки на чи момент подію) і їхній розмір.

Відносно визначені строки вказують лише приблизні орієнтири – розумний строк, нормально необхідний час, негайно, без зволікання.

Невизначені строки застосовуються у випадках, коли ні законом, ні договором строк узагалі не передбачений, або визначений моментом зажадання. Так, якщо строк оренди в договорі не зазначений, він вважається ув'язненим на невизначений строк.

По своєму призначенню розрізняють строки, що породжують цивільні права, строки здійснення цивільних прав, строки, що змінюють права, строки їхнього припинення, строки виконання обов'язків і строки захисту порушеного права.

Настання (перебігу) строків, що породжують права, волоче виникнення цих прав. Так, перебігу встановлених ЦК строків відкритого, безупинного і сумлінного володіння майном, власником якого особа не є, волоче виникнення в нього права власності на це майно.

Строки здійснення цивільних прав – це час, протягом якого управомочна особа може реалізувати приналежне йому право або зажадати від зобов'язаної особи зробити визначені дії по реалізації цього права. Сюди входять:

• строки існування цивільних прав (виключне право потентодателя) ;
• припинювальні строки (припинення поручительства) ;
• гарантійні строки, строки служби і придатності;
• претензійні строки (транспортні статути і кодекси передбачають обов'язковий досудовий порядок врегулювання споровши).

Зміна цивільного правовідносини унаслідок перебігу визначеного строку відбувається, наприклад, у випадках, передбачених ст. 263 ЦК України: до настання строку ризик випадкової загибелі речі несе одна сторона, після настання строку ризик може переміститися на іншу сторону.

Припинення правовідносин случається внаслідок настання строку здійснення цивільних прав чи виконання обов'язків. У більшості випадків перебігу строків існування суб'єктивного права саме по собі не впливає на його припинення.

Закон установлює строки виконання обов'язків – це час, протягом якого зобов'язана особа повинна зробити дії, що складають зміст цього обов'язку. Для виконання обов'язків, особливо при триваючих відносинах (постачання, капітальне будівництво і т. п.), велике значення, поряд із загальними термінами, мають приватні строки. Загальними називаються кінцеві строки виконання, частками – виконання частини зобов'язання (постачання частини загальної кількості продукції) ; від них варто відрізняти проміжні строки – строки часткової готовності виконання (готовності будівлі, плаття і т. п.).

Приватні і проміжні строки забезпечують ритмічність роботи і контроль за виконанням зобов'язання. Зміна, подовження загального строку являє собою відстрочку виконання, зміна або встановлення раніше відсутніх приватних проміжних строків – розстрочку виконання.

Невиконання обов'язку в строк є простроченням (обов'язок зовсім чи не виконаний виконана з запізненням).

Під строками здобутої давнини розуміється час, розглянутий в якості перетворюючого юридичного фактора. Інші суб'єктивні права іноді здобуваються в результаті перебігу строку, що сполучиться з іншими юридичними факторами.

Строки захисту цивільних прав – це період, протягом якого порушене право, що заперечується, підлягає захисту. Ці строки складаються з претензійних строків і строків задавнення позову. Претензійний строк – це строк для звертання носія суб'єктивного права до іншої сторони правовідносини з приводу порушення нею своїх обов'язків. Строки пред'явлення претензій установлюються нормативними актами і договором.

Строки повинні встановлюватися не тільки конкретно для визначеного виду правовідносини, але і повинні бути реальними для їхнього виконання, що не зовсім відповідає Закону про виконавче виробництво.

Правильне числення строку припускає точне визначення його початкового і кінцевого моментів. Строк може бути визначений календарною датою, періодом чи часу вказівкою на подію, що неминуче повинне наступити. Календарною датою строк визначається у випадку, коли виникнення, зміна чи припинення цивільних прав і обов'язків необхідно зв'язати з визначеним моментом часу, або з конкретним числом кожного місяця, кварталу і так далі. У відповідності зі ст. 253 ЦК України плин строку починається наступного дня після календарної дати чи настання події, якою визначене його початок. Так, наймач зобов'язаний вносити квартирну плату за займане їм за договором житлове приміщення щомісяця, не пізніше 10 числа, що випливає за прожитим місяцем. Прострочення починається з 11 числа місяця, що випливає за прожитим. Отже, за загальним правилом, передбаченому цією статтею, перший день строку не враховується.

Періодом строк визначається, якщо необхідно вказати проміжок часу, у межах якого цивільні права й обов'язки повинні виникнути, існувати, чи змінюватися припинятися. У цьому випадку строк обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями, годинник, хвилинами, кварталами, декадами, цілодобово і т. п. Щоб визначити строк періодом часу, необхідно установити початковий момент його перебігу. Строки можуть визначатися шляхом указівки на події, що неминуче повинні наступити (початок сезону, досягнення визначеного віку).

Початок перебігу строку спеціальним законодавством