Практика притягнення до кримінальної відповідальності публічних службовців

До осіб, які виконують адміністративно-господарські обов'язки, мають бути віднесені:

- службовці підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, наділені в силу своїх службових обов'язків та функцій правом розпорядження матеріальними цінностями;

- особи, які відають обліком, контролем за їх використанням і ведуть облік виконаної роботи. До числа таких осіб мають бути віднесені завгоспи, завідувачі складськими приміщеннями, бухгалтери, ревізори.

Відповідно до закону, службовими особами є також особи, які тимчасово обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків. Таке тимчасове виконання зазначених функціональних обов'язків може мати місце при тимчасовій заміні осіб, які перебувають на лікарняному, у відпустці, або звільнених з посади за відповідним наказом, розпорядженням.

Обов'язки службової особи можуть виконуватись і за спеціальним повноваженням. Це ще має місце на практиці у випадку, коли працівнику, який не є службовою особою, доручають виконання будь-яких посадових обов'язків, покладаючи на нього виконання організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій (обов'язків).

Відповідно до викладеного, суспільно небезпечне діяння може бути кваліфіковано як злочин у сфері службової діяльності у таких випадках:

- коли його вчинила службова особа;

- якщо при цьому мало місце порушення обумовлених його службовим (посадовим) становищем обов'язків;

- якщо має місце заподіяння істотної шкоди чи тяжких наслідків.

Отже, в будь-якому випадку при здійсненні злочину в сфері службової діяльності службова особа використовує своє службове становище для досягнення своїх корисливих цілей або через іншу особисту зацікавленість, або виконує свої службові обов'язки неналежним чином, у результаті чого заподіює істотну шкоду державним чи суспільним інтересам чи охоронюваним законом правам та інтересам громадян (службова недбалість – ст. 367 КК).

Об'єкт злочину є одним з чотирьох елементів складу злочину. Проблема об'єкта є надзвичайно актуальною й одночасно дуже складною в науці кримінального права. Вона має велике теоретичне і практичне значення і містить у собі досить широке коло питань: з'ясування самого поняття об'єкта злочину і його місця у загальному визначенні злочину; з'ясування значення об'єкта для держави і суспільства з метою встановлення ступеня суспільної небезпеки протиправного діяння, що посягає на нього; вибір правильної кваліфікації злочину; використання даних об'єкта для характеристики інших трьох елементів складу злочину.

Кожен злочин має свій об'єкт злочинного посягання. А. И. Трайнин обґрунтовано вказував, що « злочину, який ні на що не посягає, у природі не існує». Усякий злочин посягає на суспільні відносини, що існують у даній країні. Тому об'єкт кримінально-правової охорони й об'єкт злочину є тотожні поняття. Визначення об'єкта злочину дає можливість установити границі злочинного, обмежити злочин від незлочинних діянь, а також від правопорушень. По ознаці єдиного родового об'єкта (або групи родових об'єктів) будуються особливі частини кримінального кодексу.

У теорії кримінального права об'єкт злочину розділяють на загальний, родовий (спеціальний) і безпосередній. Така класифікація була запропонована В. Д. Меншагіним у 1938 році, вона стала загальноприйнятою і підтримуваною більшістю вчених-криміналістів.

Загальним об'єктом злочину вважається сукупність охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин. Причому, необхідно відзначити, що не всякі суспільні відносини будуть об'єктом злочину, а тільки такі, які поставлені під кримінально-правову охорону. У ст. 1 Кримінального Кодексу України перелічуються ці відносини – суспільний лад України, його політична й економічна система, власність, особистість, права і свободи громадян, правопорядок. Ці суспільні відносини можуть змінюватись. Тому цілком обґрунтованої є точка зору академіка В. Я. Тация, що «загальним об'єктом (злочину) є не постійна система суспільних відносин, а рушійна (змінювальна) система, цілком залежна від кримінального закону (наприклад, у зв'язку з криміналізацією або декриміналізацією суспільно небезпечних діянь), зі зміною якого змінюється і система суспільних відносин, що створює у своїй сукупності загальний об'єкт кримінально-правової охорони. «.

«Родовий (груповий) об'єкт, – пише В. Я. Таций, – це об'єкт, що охоплює визначене коло тотожних або однорідних по своїй соціально-політичній і економічній сутності суспільних відносин, які повинні охоронятися в силу цього єдиним комплектом взаємопов'язаних кримінально-правових норм». Подібні формулювання родового об'єкта давалися раніше російськими вченими. А. А. Пионтковский вказував, що родовий об'єкт – це «визначена категорія суспільних відносин». Г. А. Кригер писав, що родовий об'єкт поєднує більш-менш широке коло однорідних взаємозалежних відносин і визначає характер суспільної небезпеки цілої групи злочинів, що проти них спрямовані.

А характер суспільно-небезпечних наслідків дозволяє не тільки зібрати подібні злочини в одну главу особливої частини Кримінального кодексу, але і послідовно розташувати ці глави.

Об'єктом злочину в сфері службової діяльності є діяльність органів влади, що відповідає інтересам окремих громадян, суспільства й держави, а також встановлений порядок керування підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності й господарювання.

Злочини в сфері службової діяльності характеризуються заподіянням істотної шкоди державним чи суспільним інтересам, охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних або юридичних осіб.

Вказані злочини також можуть спричиняти тяжкі наслідки, й закон визнає це обтяжуючими відповідальність обставинами.

Службовий злочин слід відмежовувати від дисциплінарного чи адміністративного проступку за злочинними наслідками.

Відповідно до п. 2 примітки до ст. 364 Кримінального кодексу, службовими особами також є іноземці або особи без громадянства, які виконують обов'язки, зазначені в п.