Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Права дитини

Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
18
Мова: 
Українська
Оцінка: 

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВИЙ СТАТУС ДИТИНИ В ДЕРЖАВІ

 

В законодавстві і у суспільних відносинах існує достатня кількість спеціальних суб'єктів, статус яких специфічний через наявність тих чи інших особливостей: професійних, статевих, посадових, вікових тощо. Що ж стосується особливостей правового статусу дитини, то віковий критерій є основним у його виокремленні як спеціального суб'єкта правовідносин. Дитинство – період, що триває від народження до повної соціальної чи психологічної зрілості, становлення дитини повноцінним членом громадянського суспільства. Різні вікові межі дитинства в різних нормативно-правових актах можна пояснити декількома аргументами. По-перше, тривалість дитинства соціально різна: в первісному суспільстві вона не дорівнює тривалості дитинства в епоху середньовіччя чи на сучасному етапі розвитку суспільства. Тривалість дитинства знаходиться в прямій залежності від матеріальної чи духовної культури соціуму. По-друге, градація вікового цензу при наділенні індивіда конкретними правами залежить від багатьох обставин: конкретного історичного періоду розвитку держави, нормативних змін, національних особливостей.

Володіння правовим статусом дитини пов'язано з такими індивідуальними ознаками як рівень фізіологічного, біологічного, психологічного розвитку. Правовий статус дитини, має особа до досягнення нею повноліття. Закон визначає одне з основних понять сімейного права – термін «дитина». Згідно з ч. 1 статті 6 Сімейного Кодексу України, дитиною вважається особа до досягнення нею повноліття, тобто 18 років. Такий підхід відповідає загальним міжнародним нормам. Згідно із ст. 1 Конвенції про правадитини, дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. Європейська конвенція про здійснення прав дітей (Страсбург, 25 січня 1996 р.) також застосовується до дітей, які не досягли 18 років. Різний обсяг дієздатності, що залежить від віку, змушує законодавця наділяти «юридично неповноцінних» фізичних осіб додатковим юридичним механізмом, в тому числі і шляхом надання їм низки допоміжних прав.

В новому цивільному та сімейному законодавстві особи віком до 18 років вперше термінологічно поділяються на дві категорії – малолітні (до 14 років) та неповнолітні (від 14 до 18 років). Таким чином традиційний термін «неповнолітні» розповсюджується сьогодні лише на певну категорію осіб до 18 років, а саме – від 14 до 18 років. Таку заміну термінів важко визнати обґрунтованою. З одного боку вона порушує усталені традиції використання терміна «неповнолітні» як узагальнюючого, з іншого – не додає нічого нового за змістом до визначення осіб віком від 14 до 18 років. З аналізу частини другої статті 6 Сімейного Кодексу України випливає, що цивільно-правове поняття «малолітня особа» цілком збігається з сімейно-правовим терміном «малолітня дитина», а «неповнолітня особа» – відповідно, з терміном «неповнолітня дитина».

В теоретичному плані статус дитини має означати усю сукупність прав та обов'язків, які має особа, яка не досягла 18 років. Тому сімейно-правовий статус дитини може визначатися шляхом розгляду усієї сукупності прав та обов'язків, які сімейним законом передбачені для осіб віком до 18 років. Це права та обов'язки, які дитина має після народження в сфері особистих та майнових прав.

Слід зазначити, що зі всіх складових правового статусу дитини найбільш вивченою частиною є права і законні інтереси, а також державні, суспільні і міжнародні гарантії їх реалізації: дослідження в цій області ведуться практично у всіх країнах світу. Традиційно високим є інтерес до проблеми кримінальної відповідальності неповнолітніх.

Тим часом, як правило, набагато менше уваги приділяється такому важливому елементу правового статусу дитини як її обов’язки. На те є об’єктивні причини. По-перше, як міжнародне, так і національне ювенальне право своєю магістральною метою мають забезпечення виживання, розвитку дитини та захисту її прав та законних інтересів. Така мета ставиться навіть перед законодавством про кримінальну відповідальність неповнолітніх. По-друге, ювеналістика, в особливості юридична, ще не позбулась уявлень про дитину як лише об’єкт захисту і охорону, натомість на порядку денному стоїть в вироблення і утвердження уявлень про дитину як самостійного, хоч і особливого суб’єкта права.

Ювенальні права і свободи – це дозволені види поведінки, що встановлюються тільки для дітей. В рамках ювенального права України до них відноситься, перш за все, право дитини на виховання в сім’ї. Слід зазначити, що міжнародні стандарти прав дитини, визнані Україною, встановлюють також права дитини на батьківську любов і щасливе дитинство, право на дозвілля і ігри.

На відміну від прав і свобод, правові норми, що встановлюють обов’язки дітей, в Україні не кодифіковані, а іноді й нечітко сформульовані. Загальні обов’язки слабо модифіковані щодо дитини, а ювенальні (спеціальні) обов’язки взагалі не знайшли адекватного виразу. Так, конституційним обов’язком кожного проголошено отримання повної середньої освіти, при цьому очевидно, що основним зобов’язаним суб’єктом в даному випадку виступає дитина.

Отже, правовий статус дитини обумовлений загальними, адаптованими щодо дітей правовими нормами і спеціально-ювенальнами нормами, адресатом яких виступають тільки діти. При розробленості норм, що закріплюють права дитини, потребують вдосконалення норми, що встановлюють обов’язки і відповідальності дитини.

Загалом, дитині, законом повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та поваги честі та гідності дитини.

Певні права та обов'язки осіб до 18 років закріплюються законодавством. Так, статус

Фото Капча