Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Правомірність необхідної оборони у сфері визначення характеру посягання

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
24
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
Вступ
Розділ 1. Сутність інституту необхідної оборони
Розділ 2. Правомірність необхідної оборони у сфері визначення характеру посягання
2.1 Посягання повинно бути суспільно небезпечним
2.2 Посягання повинно бути наявним та дійсним
Розділ 3. Характеристика правомірності захисту від суспільно небезпечного посягання при необхідній обороні
Розділ 4. Правомірні питання її застосування у діяльності ОВС
Висновок
Список нормативних джерел та літератури
Додаток
 
Вступ
 
Необхідна оборона – важливий і діючий засіб у боротьбі зі злочинністю. Його використання може бути найбільш успішним лише тоді, коли кожна людина буде добре розбиратися в тім, що являє собою право на необхідну оборону.
Боротьба зі злочинністю – одна з найважливіших задач держави. Це не тільки обов'язок міліції, прокуратури, суду та інших державних органів і посадових осіб, але і справа всієї громадськості, справа всіх громадян. Тільки в результаті їхніх спільних зусиль можуть бути досягнуті успіхи в рішенні цієї важливої задачі.
Закріплене в законі право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань дає можливість людям активно брати участь у боротьбі зі злочинними елементами, злісними порушниками суспільного порядку. Саме тому актуальність даної теми курсової роботи обумовлена насамперед найважливішими функціями необхідної оборони в умовах становлення в Україні громадянського суспільства і правової демократичної держави.
Дана проблема досліджувалась у вітчизняній правовій науці достатньо глибинно у 1950- 1970 рр. Це праці таких кримінологів як Якубович М. Й., Баулін Ю. В., Тишкевич І. С. та інші. Однак у зв’язку з прийняттям нової Конституції України, що пріоритетними засадами діяльності держави визначила забезпечення прав та свобод людини, зокрема права людину на необхідну оборону та на затримання злочинця.
Безпосередньо інститут необхідної оборони знайшов своє втілення у таких правових нормах: у ч. 3 ст. 27 і ч. 5 ст. 55 Конституції, у ст. ст. 36, 37 Кримінального кодексу України, у ст. 19 КпАП України та у ст. ст. 444 Цивільного кодексу України та у роз’яснючих положеннях Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань” від 28 червня 1991 р.. Весь нормативний матеріал, що регулює право необхідної оборони, характеризується значною взаємозумовленістю і функціональною єдністю.
Об’єктом дослідження є відносини, що виникають у сфері забезпечення природніх прав людини таких, як право на життя, на свободу пересування та на захист від протиправних посягань на ці та інші права.
Предметом дослідження є система правових норм, що надають особі право на захист своїх законних інтересів за допомогою застосування необхідної оборони.
Метою даної роботи слід розглядати аналіз інституту необхідної оборони з ціллю визначення його недоліків у чинній редакції закону та висунути пропозиції щодо вдосконалення останнього.
Для досягнення даної мети автором поставлені наступні завдання:
1) Встановити сутність поняття необхідної оборони;
2) Визначити підстави та умови правомірності необхідної оборони;
3) Розмежувати інститут необхідної оборони та інституту уявної оборони;
4) Виділити особливості між поняттями необхідна оборона, крайня необхідність та затримання злочинця.
Методологічний інструментарій дослідження базується на загально наукових методах, таких як синтез, аналіз, індукція, що передбачає прямування від одиничного до цілого, та дедукція як метод визначення одиничного через ціле та інші. До того ж використовувався спеціальний правовий метод – метод порівняльного аналізу, який дозволяє виявити схожі ознаки у декількох досліджуваних об’єктів, а також встановити розходження між ними.
Робота структурована відповідно до поставлених мети та завдань та складається з вступу, чотирьох розділів, висновку, списку нормативних джерел і використаної літератури та додатку.
 
Розділ 1. Сутність інституту необхідної оборони
 
Статті Кримінального кодексу, що виключають кримінальну відповідальність, відносяться тільки до тих випадків, коли в процесі здійснення таких дій завдається шкода громадянам, державним чи суспільним інтересам.
Дурманов Н. Д. розглядав необхідну оборону як обставину, що виключає злочинність діяння; Ю. В. Баулин – як обставину, що виключає ознаки злочину, тобто суспільну небезпеку і злочинність діяння. Вчинення дії в стані необхідної оборони виключає склад злочину. Це не тільки некаране, але і правомірна поведінка особи.
У частині 1 ст. 36 КК України зазначається: “Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. ” Подібним чином визначається необхідна оборона у кримінальному законі Російської Федерації: «Не является преступлением причинение вреда посягающему лицу в состоянии необходимой обороны, т. е. при защите личности и прав обороняющегося или других лиц, охраняемых законом интересов общества или государства от общественно опасного посягательства, если при этом не было допущено превышения пределов необходимой обороны» (ч. 1 ст. 37 Кримінального кодексу РФ).
Право на необхідну оборону випливає з природного права людини на життя. Конституція України проголошує право особи будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права
Фото Капча