Правопис ненаголошених голосних, м’якого знака і апострофа

 

У складах із ненаголошеними е та и пишеться та сама літера, що й під наголосом (у словах із постійним наголосом невиразний звук рекомендується перевіряти за словником: левада, кишеня, минулий.

Приклади: вел’икий, велич’езний, бо в’елич; держ’у, бо од’ержати; клекот’іти, бо кл’екіт; нес’у, бо прин’есений; шепот’іти, бо ш’епіт; крив’е, бо кр’иво; трим’ати, бо отр’имувати; шир’окий, бо ш’ироко.

Е завжди пишеться:

- У групі -ере- (повноголосся), а також у групі -еле-:

Берег, дерево, серед, зелень, пелена, селезень, шелест.

- У суфіксах -еня-, -ен-, -енк-, -еньк-, -ер (о), -есеньк-, -ечк-, -тель:

Козеня, доручений, Юхименко, рученька, семеро, малесенький, книжечка, вихователь.

- Коли е при зміні слова випадає: березень, бо березня, вітер, бо вітру, мітел, бо мітла, справедливий, бо правда, хлопець, бо хлопця.

И пишеться:

А) в ряді слів у групах – ри-, -ли- між приголосними у відкритих складах: бриніти, гриміти, дрижати, кривавий, криниця, тривати, тривога, глитати.

Б) Інколи ненаголошений и в групах – ри-, -ли- перевіряється наголосом: криш’ити (кр’ихта, кр’ишка), трим’ати (стр’имувати), блищ’ати (бл’искавка).

Відповідно до вимови в ряді слів не під наголосом пишеться – рі-, -лі-: дрім’ати, дрімл’ивий, дрім’ота, тріщ’ати, зліт’ати.

 

 

У складах із ненаголошеним о пишеться та сама літера (буква) о, що й під наголосом: бо’їться, бо б’оязко; гол’убка, бо г’олуб; дощ’у, бо дощ; робіть, бо р’обить; роз’умний, бо р’озум.

О пишеться й у таких словах, де сумнівний із правописного погляду звук наголосом не перевіряється: лопух, сокира, союз.

У деяких словах на місці о перед постійно наголошеним а (я) маємо у вимові й на письмі а: багатий, багато, багатство, багаття, гарячий, гарячка (але горіти), гаразд, кажан, калач, хазяїн, а також у деяких похідних з іншим наголосом: багатир (багач), гаряче.

Але: гончар, корявий, лопата, поганий, ропа, солдат, товар, а також богатир (велетень, герой), монастир.

Ненаголошені голосні [е] та [и] звучать майже однаково, але на письмі їх слід розрізняти.

У кількох дієслівних коренях [е] (ер) перед суфіксами -а-, -ува- чергується з [и] (ир), а саме: беру – збирати, визбирувати; вмерти – вмирати, дерти – здирати, перу – обпирати, простерти – простирати, сперти – спирати, терти – стирати, жерти – пожирати. Подібне чергування [е] з [и] відбувається також у словах стелити – застилати (але: застеляти), клену (кляну) – проклинати.

У решті випадків сплутування [е] та [и] буває лише у вимові. На письмі така взаємозаміна їх не допускається.

Написання ненаголошених [еи] та [ие] в основах слів перевіряється переважно за допомогою наголосу: селúтися, бо посéлення; дешéвий, бо дéшево; дáлеч, бо далéкий; вишнéвий, бо вúшня; непримирéнний, бо мúр; хибувáти, бо хúба.

Крім того, в основах слів пишеться е у таких випадках: коли звук [еи] випадає: вітер, бо вітру; січень, бо січня; справедливий, бо правда.

Треба мати на увазі, що в кількох дієсловах випадає ненаголошений [ие], а саме: згинати – зігну, відтинати – відітну, напинати – напну, починати – почну, розминати – розімну, засинати – засну, вмикати – увімкну, проривати – прорву, зажинати – жну; коли звук [еи] чергується з [і] або [о]: берегти, бо зберігати; гребенястий, бо гребінь; сутеніти, бо сутінки; лебединий, бо лебідь; женитися, бо жонатий; у групах -ере-, -еле-: берег, джерело, дерево, перенесення, передмістя, ожеледь, щелепа, пелена.

Але у суфіксах іменників -енн (я), -ен (я), -енк (о), -еньк (а), – ечк (а), – тель: оголошення, рішення, значення, кошеня, Опанасенко, ніченька, стежечка, вихователь; прикметників -есеньк (ий), -ев (а) : тонесенький, сторожева (хата) ; дієприкметників -ен (ий) : зачинений, обговорений; числівників -ер (о) : п’ятеро, дев’ятеро.

В основах слів пишеться и у таких випадках:

- у суфіксах іменників -ик, -иц (я), -ич, -ищ (е), -иськ (о), -ин, -ин (а), -ив (о) : дощик, ключик, дворик, прибиральниця, прізвище, житнисько, киянин, татарин, болгарин, городина, паливо, куриво, морозиво; присвійних прикметників -ин: свекрушин, Миколин.

Але! : марево, іноді: сяєво (сяйво), маєво (майво).

У відкритих складах -ри-, -ли- у словах: бриніти, бриньчати (хоч бренькати), гриміти, дрижати, кривавий, криниця, кришити, стриміти, тривати, тривога, триножити, блищати, глитати.

Написання е та и розрізняються морфологічно:

- у префіксі пре- з буквою е, який має значення «дуже»: премудрий (дуже мудрий), предобрий (дуже добрий), препогано (дуже погано) ; а також у словах: презирство, презирливий, преподобний, преосвященний;

- у префіксі при- з буквою и, який вживається в усіх інших значеннях: привертати, привласнювати, прискорити, прийти, привокзальний, пристаркуватий, прибуток, причал.

Пишеться е в іншомовних префіксах пре-, де-, дез, ре-, екс-: преамбула, превалювати, превентивний, презентація, президія, прем'єра, препарат, прерогатива, претендент, претензія, префект, прецедент; девальвація, деградація, декларація, демобілізація, депортувати, деформація; дезінформація, дезорганізація; реорганізація, ретрансляція; екс-президент.

У деяких словах (переважно іншомовних) написання е та и правилами не регламентується: апельсин, бензин, декада, делегат, демократія, керівник, легалізація, математика, медаль, педагог, педикюр, рекетир, тремтіти, феномен; директор, диригент, кишеня, пиріг, шинель і т. д. Написання таких слів перевіряти за орфографічним словником.