Предмет і об’єкт дослідження історичної географії та її місце в системі наук. Джерела та методика історико-географічних досліджень

Порівняння праць по історичній економічній географії, які виконані істориками і географами, виявляє суттєві відмінності в підходах. Історики вивчають переважно часові зрізи, географи намагаються вивчати історію сучасних економіко-географічних об’єктів. Нажаль далеко не завжди ці роботи дотичні. Господарський розвиток в минулі епохи був тісно пов’язаний з природним середовищем. Тому акцентування уваги тільки на економіко-географічних процесах минулого робило такий підхід одностороннім. Не дивно, що представники суспільної географії мало просунулись вперед в вивченні питань історичної взаємодії природного середовища і суспільства.

В наш час нагромадились численні факти, що свідчать про природньоісторичні зміни середовища (неотектоніки – затоплені міста, дамби в Голандії, клімату – поширення Сахари, гідросфери – обміління судноплавних рік, Полтви, рослинного та тваринного світу, біоценозів), ці зміни пройшли за історичний час, тобто за відносно короткий період існування суспільства.

Таким чином, історична географія в розумінні представників фізичної географії – наука, що вивчає останній (після появи людини) етап в розвитку природи.

Наприклад, один з основоположників сучасної української фізичної географії Докучаєв багато місця в своїх працях приділяв реконструкції ландшафтів.

Ландшафт – однорідна по умовах розвитку природна система, основна категорія територіального поділу ландшафтної оболонки. Складається з морфологічних частин і компонентів (гірських порід, рослинності і т. д.).

Один з засновників сучасного ландшафтознавства Л. С. Берг широко використовував в науковій роботі матеріали історичних джерел. В монографії “Клімат і життя” розглядаються такі питання як процеси зникнення озер, про обміління і висихання рік і озер Казахстану і Туркестану, про зміни клімату і рослинності окремих країн в ході історії, про коливання рівня Каспійського моря.

Деякі із вчених сучасної доби (С. Арнольд, Польща) наголошували, що історична географія повинна займатися вивченням, реконструкцією природних, культурних і політичних ландшафтів (цебто середовища). Б. Горак (Чехословаччина) вважав, що «історична географія, яка є регіональною географією минулого, уміщує в собі історико-регіональну географію, історичну етнологію, історію географії та історичну картографію». І. Сіндик (Югославія) зауважував, що «завдання історичної географії – описати і пояснити деяку географічну область в одній історичній епосі», а предмет - «географічне середовище і людина у процесі історії»

Власне визначення предмета історичної географії дав В. К. Яцунський географія СРСР». На його думку, історична географія на основі періодизації, прийнятій в історичній науці, повинна дати характеристику фізичної, економічної і політичної географії даної країни чи території на відповідних відтинках часу. Основними елементами цих характеристик повинні бути:

1) фізико-географічний ландшафт даної епохи;

2) населення з точки зору його етнічного складу, розміщення і руху по території;

3) географія виробництва і господарських зв'язків;

4) географія зовнішніх і внутрішніх політичних меж, а також найважливіших історичних подій.

 

 

Історики, що розмовляють на мові соціальної науки, достатньо переконливо вивчають питання суспільного розвитку в різні історичні періоди і намагаються аналізувати вплив географічного фактору тільки з позиції своєї дисципліни. Вони, як правило залишають без уваги питання взаємодії природного середовища з окремими етносами, не оперують природно науковими поняттями.

Етнографи нерідко зводять складне питання про взаємодію суспільства і природи до проблеми взаємовідносин конкретних етносів з географічним середовищем, при цьому розглядають останню в якості екологічної ніші. Загальні міжетнічні соціальні питання при розробці цієї проблеми їх цікавлять менше.

І історики і географи досить абстрактно розглядають природу в якості фактора розвитку суспільства і впливу на окремі народності. Складна багатоступенева диференціація природного середовища ними за звичай не враховується.

Представники фізично географії вільно орієнтуються в питаннях спонтанної еволюції природи, але недостатньо в питаннях суспільного розвитку, етнічній структурі.

Історична географія як погранична наука вносить елементи соціального пізнання в фізичну географію і природно-історичного – в суспільну географію. Цим наводяться мости між різноманітними науками, що сприяє перш за все розробці актуальних проблем природного середовища, природокористування.

Вивчення історії антропогенних змін природного середовища (з позицій іст. геогр.) дозволяє уточнити поняття фізичної географії: наприклад, міру змін ландшафтів, про вік освоєння ландшафтів, співвідношення антропогенних та природних факторів на розвиток геосистем. З’являється можливість конкретно оцінити швидкість протікання окремих процесів і наблизитись до питання стійкості природного комплексу.

Питання освоєння ландшафту і розселення людей по його території вивчаються одночасно. В сучасній структурі сільського розселення відбиваються особливості минулого природокористування.

Історичним дослідженням часто бракує природно наукового підходу (навести приклад археолога Ситника). Тому історики повинні бути зацікавлені в створенні правильного наукового підходу до ландшафтів минулих епох. (наприклад ліс був набагато серйознішим бар’єром для контактів, ніж гірські системи – це треба враховувати). Це дає змогу давати більш аргументовані висновки про господарство чи припустимо культурні зв’язки регіону. Особливо близькими є ці питання для істориків – спеціалістів в галузі аграрної історії.

Більшість географічних назв мають локальне розповсюдження і приурочені до певних ландшафтів і їх частин. Така приуроченість є наслідком історичного процесу освоєння території. Ось чому топонімісти проявляють інтерес до результатів історико-ландшафтних досліджень.

Практичний інтерес має вивчення деяких древніх промислів, пов’язаних, зокрема, з використанням природних ресурсів. При організації різноманітних археологічних, інженерно-геоглогічних та інших досліджень потрібним є знання історичного процесу освоєння території і всіх