Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Предмет і завдання екології

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
11
Мова: 
Українська
Оцінка: 

організмів, але й на задоволення енергетичних витрат: дихання, рух, розмноження, підтримання температури. Тому графічно модель екосистеми має вигляд піраміди.  Рис. 1. Екологічна піраміда 1. Продуценти (рослини), 2. Консументи 1 порядку (травоїдні)  3. Консументи 2 порядки (м'ясоїдні, хижаки) ; 4. Кінцеві консументи.

 
3. Екологічні фактори
 
Екологічні фактори – усі складові середовища існування, що впливають на життя і розвиток організмів і на які вони реагують реакціями пристосування.  Розрізняють такі види екологічних факторів:  1. Абіотичні екологічні фактори – фактори неживої природи. Вони поділяються на: хімічні – хімічний склад повітря, води, ґрунтів; фізичні – температура, освітленість, вологість, тиск, рівень радіації і ін.  2. Біотичні екологічні фактори – фактори живої природи, пов'язані з діяльністю тварин, рослин, мікроорганізмів.  3. Антропогенні екологічні фактори – фактори прямо або побічно пов'язані своїм походженням з діяльністю людини і зав-чують їй своїм походженням. Стосовно екосистеми розрізняють зовнішні і внутрішні екологічні фактори.  Зовнішні (екзогенні) екологічні фактори – фактори, що діють на екосистему через зовнішнє середовище, але самі практично не відчувають зворотної дії (потоки Сонячної енергії, швидкість вітру, розмір атмосферних опадів і ін.).  Внутрішні екологічні фактори – фактори якості екосистеми. До них відносять:  а) мікрометеорологічні – освітленість, температура, вологість приземного прошарку повітря, утримання в ньому кисню, вуглекислого газу тощо;
б) ґрунтові – температура, вологість і склад ґрунтів, утримання гумусу, доступність мінерального харчування, окисновідновний потенціал; в) біотичні – щільність популяції різноманітних видів, їх віковий склад, морфологічні, фізіологічні і поведінкові характеристики тощо.
 
4. Біотичний кругообіг речовин та енергія в екологічній системі
 
Кругообіг речовин в екосистемі називається біотичних. Перенесення речовини і енергії в ньому здійснюється, в основному, за допомогою трофічних (харчових) ланцюгів.  Трофічної (харчовий) ланцюгом називається перенесення енергії їжі від її джерела – рослин через ряд організмів шляхом поїдання одних організмів іншими. В основі цього процесу лежить наступна хімічна формула: C0 2 + H 2 0 + Q SHAPE \ * MERGEFORMAT   C n H m O k + 0 2. 
Екологічну систему можна представити у вигляді діаграми потоку енергії . Окремі трофічні рівні в ній зображені як резервуари, яких розмір відповідає кількості енергії укладеної в них біомаси, а поперечник з'єднують їх каналів – величині потоків енергії.  Енергія в екологічну систему потрапляє у вигляді потоку сонячної енергії L. Велика частина її (L u) розсіюється у вигляді теплоти. Частина енергії, ефективно поглинена рослинами (La), перетворюється фотосинтезом в енергію хімічних зв'язків вуглеводів та інших органічних речовин (P g). Частина утворився речовини окислюється в процесі дихання рослин, звільняючи енергію R, а також використовується в інших біохімічних процесах рослин і в кінцевому рахунку розсіюється у вигляді тепла (N a). Частина, що залишилася новостворених органічних речовин обумовлює приріст біомаси рослин Р П |.  Приріст біомаси рослин рано чи пізно використовується: частина споживається первинними консументами, решта переробляється редуцентами. Консументи харчуються, розмножуються, ростуть і також дають продукцію Р «2, яка надходить на наступний трофічний рівень вторинним консументам. Таким чином, при переході від одного трофічного рівня до іншого частина доступної енергії не сприймається (N u), частина віддається у вигляді тепла, екскрементів (N a), а частина витрачається на дихання (R). У середньому при переході з одного трофічного рівня на інший загальна енергія зменшується приблизно в 10 разів (правило 10% Р. Ліндемана). Чим довше харчова ланцюг, тим менше залишається до її кінця доступної енергії. Тому число трофічних рівнів ніколи не буває занадто великим і найчастіше не перевищує 4-5 рівнів.  Оскільки в зворотний потік надходить незначна кількість спочатку залученої енергії (не більше 0, 25 – 0, 35%). говорити про кругообіг енергії не можна. Існує лише кругообіг речовин, підтримуваний потоком енергії. 
 
5. Стабільність і розвиток екосистем
 
У нормальному стані будь-екологічній системі притаманне стійкий стан, зване гомеостазом, що характеризується динамічним (рухомим) рівновагою між народжуваністю і смертністю, споживанням і звільненням речовини та енергії. У той же час будь-яка екосистема входить в ієрархію систем і тому піддається зовнішнім впливам, які прагнуть вивести її з рівноваги. Якщо це атіяніе не дуже грубо, то порушені зв'язки замінюються іншими і процес передачі речовини та енергії триває. Таке явище називається екологічним дублюванням.  Екологічне дублювання – процес заміни зниклого з яких-небудь причин виду іншим видом, який займає його екологічну нішу. Так екосистеми пручаються впливам, таким, що порушує їх стабільність.  Система тим надійніше і стабільніше, ніж більше видове різноманіття вона має. Це забезпечує широкі можливості для екологічного дублювання.  У той же час під вплив зовнішніх і внутрішніх факторів в екологічних системах відбуваються постійних змін. Деякі види екосистем, відчуваючи негативні впливи, знижують свою чисельність, а іноді зовсім зникають. Інші види можуть від цього виграти, і їх чисельність зростає. Відбувається витіснення одних видів іншими.  Процеси послідовних змін стану екосистем у просторі або в часі, що супроводжуються зміною станів і властивостей всіх її компонентів, називаються сукцесії. Сукцесії – це поступові необоротні спрямовані зміни в екосистемах, що протікають в результаті зовнішніх і внутрішніх причин на одній і тій же території під впливом природних факторів або впливів людини. Розрізняють безліч форм сукцесії: пірогенну, катастрофічну, антропогенну і т. д. Причиною пірогенних сукцесій є пожежі; катастрофічних – виверження вулканів, урагани, незвичайний паводок, масове розмноження шкідників і т. п. ; антропогенних – господарська діяльність людини.  Здатність екосистеми щодо повно самовідновлюватися і саморегулюватися протягом сукцессіонного або еволюційного відрізка її існування називається екологічною надійністю. Найпростішим механізмом підтримки екологічної надійності екосистеми є заміна вибулого з яких-небудь причин виду іншим, екологічно близьким. При більш глибокому порушенні заміна відбувається на рівні громад різного рівня аж до біогеоценозів.
 
Висновок
 
Екологічна система – складна ієрархічна структура організованої матерії, в якій при об'єднанні компонентів в більші функціональні одиниці виникають нові якості, що відсутні на попередньому рівні; є єдиним стійким природним комплексом живих організмів і природнього середовища, в якому вони існують; відкритою термодинамічною системою, що існує за рахунок надходження з навколишнього середовища енергії та речовини і має здатність до саморозвитку та саморегуляції.
Основною характеристикою екосистеми є наявність відносно замкнутих, стабільних у просторі та часі потоків речовини і енергії між біотичної і абіотичним частинами екосистеми. З цього випливає, що не всяка біологічна система може назватися екосистемою, наприклад, такими не є акваріум або трухлявий пень. Дані біологічні системи (природні або штучні) не є достатньою мірою самодостатніми і саморегулівними (акваріум), якщо перестати регулювати умови і підтримувати характеристики на одному рівні, досить швидко вона зруйнується. Такі спільноти не формують самостійних замкнутих циклів речовини та енергії (пень), а є лише частиною більшої системи. Такі системи слід називати співтовариствами нижчого рангу, або ж мікрокосму. Іноді для них вживають поняття – фація (наприклад, в геоекології), але воно не здатен повною мірою описати такі системи, особливо штучного походження. У загальному випадку в різних науках поняття «фація» відповідають різні визначення: від систем субекосистемного рівня (в ботаніці, ландшафтознавстві) до понять, не пов'язаних з екосистемою (у геології), або поняття, що об'єднує однорідні екосистеми (Сочава В. Б. ), або майже тотожне (Раменський Л. Г. ) визначення екосистеми.
Екосистема є відкритою системою і характеризується вхідними та вихідними потоками речовини і енергії. Основа існування практично будь-якої екосистеми – потік енергії сонячного світла, який є наслідком термоядерної реакції, – в прямому (фотосинтез) або непрямому (розкладання органічної речовини) вигляді, за винятком глибоководних екосистем: « чорних «і» білих « курців, джерелом енергії в яких є внутрішнє тепло землі та енергія хімічних реакцій.
 
Література
 
1. Шимова, О. С. Основи екології та економіка природокористування: Підручник / О. С. Шимова, Н. К. Соколовський. – Мн. : БГЕУ, 2001 -367 с.
2. Акімова, Т. А. Екологія: Підручник для вузів / Т. А. Акімова, Влз. Хаскин. – М: ЮНИТИ, 1998, – 445 с. 
3. Мавріщев, В. В. Основи загальної екології: Навч. посібник / В. В, Мавріщев. – Мн. Обчислюємо. шк., 2000, – 317 с.
4. Екологія: Навчальний посібник / Загальна ред. С. А. Боголюбова. – М: Знання, 1997. – 288 с.
5. Екологія і безпека життєдіяльності: Учеб. посібник для вузів / Під ред. Л. А. Мурахи. – М. ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 447 с.
6. Корміліці. н, В. І. Основи екології: Навч, посібник / В. Ц. Кормілідін. – М. : Інтерстиль. 1997. – 368 с.
7. Реймерс, Н. Ф. Охорона природи і навколишнього середовища людини: Словник-довідник / Н. Ф. Реймерс. – М: Освіта, 1992. – 320 с,
8. Охорона навколишнього середовища: Учеб, для техн. спец, вузів / За ред. СЗ. Бєлова. – М. : Вища школа, 1991. – 319 с.
Фото Капча