Проблема ціннісно-смислової сфери особистості у сучасній психологічній науці

С. Дмитрієв розглядає внутрішній світ мовної особистості як діалог різних суб'єктів культури, діалог смислів людського буття. Він підкреслює, що завдяки цьому в свідомості людини безперервно розвивається ціннісно-смислова система, яка синтезує «природні», «предметні», «соціальні», «екзистенціальні» складові, здійснюються семантичні прирощення, які породжуються естетичним функціонуванням слова.

В. Шадріков, визначаючи дефініцію «світ» використовує її як окрему галузь явищ, він вживає такі поняття як «психічний світ» людини, «внутрішній світ», «світ внутрішнього реального людського життя». Ці поняття близькі до розуміння сутності ціннісно-смислової сфери особистості. Під внутрішнім світом розуміється потребнісно-емоційно-інформаційна субстанція, що формується при житті людини на основі її індивідуальних властивостей і якостей [17; 404] Автор підкреслює, що всі ідеальні компоненти психічної діяльності пронизуються переживаннями людини, він робить висновок, що «вся інформації, що складає зміст внутрішнього світу пронизана переживаннями» [17; 404]

Важливою ознакою ціннісно-смисловою сфери особистості є духовність. Проблема вивчення духовності в сучасній психологічній науці значно актуалізувалася в останні роки. Загострюється увага до предмету психологічної науки, яка повинна займатися вивченням людської душі, її стану, духовності (М. Бори-шевський, В. Зінченко, І. Іллічова, О. Луньов, Ж. Юзвак та інші). Психологічні ас-

пекти духовності особистості безпосередньо пов'язані з природою людини, з її внутрішнім світом, з багатством емоційної сфери, ціннісно-смисловою структурою, ціннісною спрямованістю та особливістю світосприйняття, світорозуміння та світовідношення.

Ж. Юзвак визначає духовність як інтегральне психічне утворення, яке забезпечує можливість духовного розвитку людини. До нього вона відносить: ціннісні орієнтації, когнітивно-інтелектуальні характеристики, допитливість, спостережливість, глибина та самостійність мислення, вольові характеристики, цілеспрямованість, саморегуляція, чуттєво-емоційні характеристики, гуманістичні характеристики, естетичні характеристики [19; 82].

Людина не тільки мисляча істота, але й глибоко емоційно-почуттєва. Психологічна наука наголошує на тому, що нормальний психічний розвиток людини відбувається за певних умов, які забезпечують емоційно насичене спілкування з близькими людьми, позитивне враження від спілкування з живим природним та предметним світом, завдяки чому вона пізнає той світ, в якому проживає і з яким органічно пов'язана.

Будь-які знання, думка завжди мають емоційну забарвленість. Вчені (Л. Волинська, Б. Додонов, П. Якобсон та ін.) зазначають, що емоційна спрямованість особистості до цього часу є однією із психологічних загадок. Безсумнівним є те, що кожна людина здатна на емоційний відгук, проте, не завжди можна пояснити, чому одні й ті ж явища події, процеси, предмети викликають різну емоційну реакцію у людей одного віку, приблизно однакового рівня освіченості і культурності. Б. Додонов на основі типів емоційної спрямованості розкрив смислоутворюючі орієнтири для різних людей, що дає можливість зрозуміти індивідуальні емоційно-почуттєві прояви. М. Мамардашвілі вважав, що на це питання може відповісти тільки конкретна людина сама собі, але не раптово, за замовленням, а замислюючись над своїми враженнями, з приводу чого вона хвилюється, з приводу чого вона переживає, іншими словами, пізнаючи саму себе [11; 126].

Розмірковуючи над джерелом зла в людині, М. Мамардашвілі погоджується з постулатом стародавніх грецьких філософів – зло – це продукт неуцтва, добро і зло знаходяться в залежності від знання. Під знанням філософи розуміли «підпорядкування людини голосу форми, а форма... це такі елементи і зв'язки між ними, які забезпечують можливість події (11; 368). Тобто у свідомості немає образу, цінності, диспозиції як треба діяти в тій чи іншій ситуації. З цією проблемою справляється ціннісно-смислова сфера особистості. Тому, ціннісно-смислову сферу особистості можна розглядати, як взаємодіючу, інтегративну, цілісну структуру, що забезпечує ціннісно пережите відношення до світу, яке має життєвий смисл.

Висновки. Сутність буття людини полягає у набутті смислів, які вона не вигадує, а вибирає серед цінностей життя. Найвищими смислами людського життя є цінності різних рівнів.

На основі аналізу різних точок зору на природу цінностей і смислів необхідно зробити висновок, що вони утворюють ту сферу особистості, яка характеризує власне її людську природу.

 

 

1.Асеев В. Г. Формирование личности и структурный уровень мотивов //Проблемы личности: Материалы симпозиума. – М. : Наука, 1969. – С. 334.

2.Барышков В. П. Аксиология личностного бытия /Под ред. В. Б. Усть-янцева. – М. : Логос, 2005. – 192с.

3.Богданов А. А. Собирание человека //Психологический журнал. – 2004. -125. – №2. -С. 106-115.

4.Бубер М. Два образа веры. – М., 1995.

5.Василюк Ф. Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций). – М. : МГУ, 1984. С. 122.

6.Деева Н. А. Рефлексивные механизмы переживания кризиса и изменение ценностно-смысловой сферы: Дис.... канд. психол. наук: 19. 00. 01: Пермь, 2005. – 212с.

7.Деркач А. А. Акмеология: личностное и профессиональное развитие человека. Кн. 1-5. Кн. 4: Развитие ценностной сферы профессионала. – М. : Изд-во РАГС, 2001. – 483с.

8.Ильичева И. М. Введение в психологию духовности. – М. : Московский психолого-социальный институт, 2006. – 349с.

9.Кутырев В. А. Могущественный раб техноса... // Человек. – 2006. – № 4. -С. 47-62).

10.Леонтьев Д. А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. – 2 испр. изд. – М. : Смисл, 2003. – 487с.

11.Мамардашвили М. К. Эстетика мышления. – М. : «Московская школа политических исследований», 2000. -416с.

12.Орлов СВ. Человек и его потребности. – СПб: Питер, 2006. – 160с.

13.Риккерт Г. Философия жизни. – К. : Ника-Центр, 1998. – 512с.

14.Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. М., 1973.

15.Скворцов Л. В. Субъект истории и социальное самосознание. М., 1983. – С. 63.

16.Современный психологический словарь /под ред. Б. Г. Мещерякова, В. П. Зинченко. – СПб. : ПРАЙМ – ЕВРО-ЗНАК, 2006. – 490с.

17.Шадриков В. Д. Характеристика внутреннего мира //Предмет и метод психологии: Антология /Под ред. Е. Б. Старовойтенко. – М. : Академический Проект: Гаудеамус, 2005. – 512с.

18.Шаров А. С. К познанию эмоциональной сферы человека (в развитие обсуждаемых проблем) //Мир психологии. – 2004. – № 1 (37). – С. 214 – 226.

19.Юзвак Ж. М. Системно-структурний аналіз духовності як інтегрального психічного утворення особистості //Духовність як основа консолідації суспільства. Міжвідомчий науковий збірник: Київ. – 1999. -Т. 16. -С. 81- 84.