Проблема ожиріння після ампутації нижніх кінцівок

Фізичні навантаження аеробного характеру покращують скорочувальні властивості міокарду, призводять до економічності роботи серця, збільшують колатеральну капілярну мережу в міокарді і працюючих м’язах, концентрацію мітохондрій в м’язовій тканині, нормалізують жировий і вуглеводний обмін, сприяють зниженню тригліцеридів і загального холестерину, підвищують толерантність до глюкози, фізичну і психічну працездатність.

Враховуючи, що систематичні, раціонально підібрані фізичні вправи є провідним засобом корекції метаболічних порушень, підвищення рухових можливостей та толерантності до фізичних навантажень, в процесі корекції ожиріння доцільно використовувати циклічні та ациклічні вправи, надаючи перевагу циклічним вправам аеробного характеру.

Медичні покази до застосування засобів корекції жирової маси тіла – екзогенне (аліментарне) ожиріння 1-3 ступеня у інвалідів з наслідками ампутації однієї або обох нижніх кінцівок внаслідок травм.

Заняття фізичними вправами, що направлені на корекцію жирової маси тіла є протипоказом при гіпертензійних і диенцифальних кризах, хронічних захворюваннях в стадії загострення, лихоманних станах, запальних процесах, інфекційних захворюваннях.

Протипоказами до занять на тренажерах і тренажерному обладнанні відносяться: ожиріння будь-якої етиології 4-го ступеня; супутні захворювання, що супроводжуються недостатністю кровообігу 2 і 3 стадії; некомпенсований цукровий діабет, що ускладнений ретинопатією, нефропатією ангіопатією та ін. ; підвищення АТ вище 200/120 мм рт. ст. ; зменшення ЧСС до 60 уд/хв. ; глаукома високого ступеня.

В процесі корекції ожиріння засобами фізичної реабілітації вирішуються наступні завдання:

1. стимуляція обміну речовин шляхом підвищення окисно-відновних процесів та енергозатрат;

2. покращення функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем;

3. зниження жирового компоненту маси тіла;

4. підвищення фізичної працездатності та толерантності до фізичних навантажень;

5. нормалізація жирового та вуглеводного обміну;

6. розширення рухової активності;

7. формування потреби в руховій активності, мотивації до активного способу життя.

Реабілітаційні заходи повинні бути направлені не тільки на оптимізацію рухової активності, але і на формування сприятливого психоемоційного стану, підвищення рівня мотивації, зміни способу життя, що необхідно враховувати при розробці занять з фізичної реабілітації.

В процесі корекції ожиріння необхідно враховувати рівень ампутації кінцівки, стан опорно-рухової та кардіореспіраторної систем, вік, вираженість розвитку ожиріння, психоемоційний стан і інші особливості.

Для досягнення найбільшого ефекту різноманітні форми фізичної реабілітації чергуються на протязі дня. Тривалість кожного заняття складає від 15 -20 до 45-60 хвилин.

Заняття проводяться щоденно, п’ять разів на тиждень, тривалість занять 2-2, 5 години. Для інвалідів молодого і середнього віку з ожирінням 1-3 ступеня, що не страждають хронічними захворюваннями внутрішніх органів, моторна щільність заняття складає 50-60%. Для інвалідів, що страждають захворюваннями органів дихання і кровообігу, моторна щільність заняття складає 40-50%.

Найбільший ефект зниження маси тіла і покращення функціонального стану серцево-судинної системи у хворих з ожирінням 1-го ступеня спостерігається від занять на тренажерах. Особам з ожирінням 2-го ступеня у віці до 40 років, що мають функціональні зміни серцево-судинної системи або ознаки міокардіодистрофії при супутній гіпертонічній хворобі не вище першого ступеня чи артеріальній гіпертензії, що раніше не займались фізичними вправами, рекомендується під час занять на тренажерах фізичне навантаження, що викликає приріст серцевих скорочень на 75% від вихідного серцевого ритму (в стані спокою), при цьому варто чергувати 5-хвилинні навантаження з 3-х хвилинними паузами відпочинку. Тривалість одного заняття – від 30 до 60 хвилин, тривалість реабілітації 18-20 занять.

Для хворих з ожирінням 3-го ступеню і супутніми захворюваннями (гіпертонічна хвороба, недостатність кровообігу не вище 1-го ступеня) у віці до 60 років з низьким рівнем фізичної підготовленості під час занять на тренажерах рекомендується фізичне навантаження, що викликає приріст частоти серцевих скорочень на 50% від вихідного серцевого ритму (в стані спокою). При цьому варто чергувати 8-ми хвилинні навантаження з 5-ти хвилинними паузами для відпочинку.

Тривалість заняття – від 20 до 60 хвилин, тривалість реабілітації 18-20 занять.

Заняття на тренажерах доцільно поєднувати з лікувальною гімнастикою, спеціальними вправами в басейні для впливу на м’язи черевного пресу і іншими формами кінезотерапії.

Під час ходьби на протезах можна чергувати повільну ходьбу з пришвидшеною (50-100 метрів), після чого рекомендуються дихальні вправи та спокійна ходьба. Поступово пришвидшену ходьбу збільшують до 200-300 метрів.

Обов’язковими умовами для проведення занять, що направлені на корекцію жирової маси тіла, є індивідуальний підхід, комплексність впливу, зацікавленість інвалідів в результатах процесу реабілітації, врахування фізичних можливостей і адаптивних реакцій організму.

В стані спокою, і що найважливіше при навантаженнях необхідно контролювати АТ, ЧСС, частоту дихання та періодично, при наявності показів, здійснювати кардіографічне дослідження.

В таб. 1 наведені значення функціональних показників для чоловіків молодого та середнього віку в залежності від рівня ампутації, за результатами адаптованого (ручного) велоергометричного дослідження.

 

Таблиця 1

Значення показників геодинаміки і зовнішнього дихання при фізичних навантаженнях

ПоказникиАмпутація гомілкиАмпутація стегнаАмпутація обох стегон або стегно-гомілка

ЧСС, уд/хв118, 5±3, 8129, 7±4, 7110, 5±3, 5

АТ, сист., мм рт. ст. 135, 5±2, 1149, 2±2, 2136, 3±2, 2

АТ, діаст., мм рт. ст. 79, 7±1, 183, 2±1, 281, 7±1, 7

Частота дих. акт/хв. 21, 9±0, 923, 8±1, 117, 9±0, 9

 

Нами також були проведені дослідження фізичної працездатності людей з наслідками ампутацій нижніх кінцівок в залежності від локалізації усічення кінцівки.

 

Таблиця 2

Значення показників фізичної працездатності інвалідів з ампутацією нижніх кінцівок

ПоказникиКонтрольна групаАмпутація гомілкиАмпутація стегнаАмпутація обох стегон, стегна гомілки

МПК, л/хв4, 64±0, 23, 95±0, 213, 71±0, 163, 38±0, 1

PWC150, Вт. 197, 4±19, 5183, 8±19, 2149, 8±13, 6127, 3±10, 5

PWC170, Вт. 219, 0±21, 1198, 4±20173, 2±15, 8162, 3±16, 2

МПК/ЧСС, мл36, 87±2, 227, 61±2, 1124, 64±1, 5921, 68±0, 95

 

Наведені результати свідчать про прогресивне зниження фізичної працездатності в залежності від рівня ампутації кінцівок.

Ожиріння також супроводжується різноманітними змінами серцево-судинної системи, що проявляються в дистрофії міокарду, атиповими реакціями на фізичне навантаження, ушкодженням судин, серця, мозку і нижніх кінцівок. Високе стояння діафрагми і зменшення її рухомості призводить до зниження функцій зовнішнього дихання і вентиляційної здатності легень. Також збільшується секреція шлункового соку та прогресують захворювання опорно-рухового апарату.

Висновки.

Після ампутації нижніх кінцівок пацієнти автоматично відносяться до групи ризику з порушеннями ліпідного обміну та розвитком ожиріння різного ступеня. Це в свою чергу призводить до виникнення цілого ряду патологій і, як наслідок, погіршення показників гемодинаміки та значне зниження фізичної працездатності.

Існує пряма залежність погіршення вище перелічених показників від рівня ампутації кінцівки та їх вплив на організм в цілому.

Програма реабілітації людей з наслідками ампутації нижніх кінцівок повинна базуватись на навантаженнях аеробного та анаеробного характеру з перевагою перших, але обов’язково враховувати індивідуальні особливості пацієнтів та наявність супутніх захворювань.

 

 

Баранов В. Г. Болезни ендокринной системы и обмена веществ / В. Г. Баранов. Л. : Медицина, 1955. – С. 20-56.

Белоусов Н. А. Лечебная физическая культура и массаж / Н. А. Белоусов. – М. : Советский спорт, 2001. – С. 102-105.

Клапчук В. В. Основи реабілітації, фізіотерапії, лікувальної фізичної культури і масажу / В. В. Клапчук [за ред. проф. В. В. Клапчука, проф. О. С. Полянської] – Чернівці: Прут, 2006. – 208 с.

Кленов Э. Н. Энергетический обмен у инвалидов с ампутационными дефектами нижних конечностей / Э. Н. Кленов // Ортопедия, травматология и протезирование. – 1970. – №5. – С. 20-24.

Курдыбайло С. Ф. Лечебная физическая культура после ампутации конечностей и при заболеваниях опорно-двигательного аппарата: [ метод. пособие] / С. Ф. Курдыбайло, Г. В. Герасимова. – СПб. : Галеяпринт, 2004. – С. 48 – 49.

Курдыбайло С. Ф. Клинико-функциональная характеристика больных сахарным диабетом, перенесших ампутацию нижних конечностей / С. Ф. Курдыбайло, Г. В. Герасимова // Весник гильдии протезистов-ортопедов. – 2004. – №5 (15).

Мошков В. Н. Лечебная физическая культура в клинике внутренних болезней / В. Н. Мошков. – М. : Медицина, 1977.

Липидтранспортная система после ампутации нижних конечностей: мат-лы Российской научно-практ. конф. «Ортезирование. Путь к совершенству». – М. : Изд-во Российского университета дружбы народов, 2001. – С. 124-125.