Проблема педагогічного управління в педагогіці гербартіанства

 

 

Центральною тезою педагогічних поглядів Й. -Ф. Гербарта та його послідовників було формування моральної людини, оскільки під цим розуміли основу ідеї про гармонійний розвиток всіх здібностей. За гербартіанством, виховання повинно створювати гармонію між волевиявленням та розвитком різносторонніх інтересів, а шляхи досягнення такої гармонії гербартіанці вбачали в управлінні, навчанні та моральному вихованні. Й. -Ф. Гербарт, пізніше, К. Стой вважали, що управління має вирішити завдання порядку, адже воно не виховує, а створює передумови для виховання.

Розв’язанню проблеми педагогічного управління К. -Ф. Стой приділив стільки ж уваги, скільки Й. -Ф. Гербарт дисципліні та управлінню, проте обидва визнали під цим поняттям виховне управління, і гербартіанець пояснив це вчення (1878) як годеґетику [1]. Різниця між управлінням та навчанням, на його думку, полягає в тому, що перша позиція – у духовному розумінні (що вимагає теологія), інша – через безпосередній вплив на вихованця. Коли на основі неправильних психологічних висновків та сумнівних педагогічних уявлень спотворюється правдиве співвідношення між управлінням і навчанням, то намагався пояснити їх позицію в педагогічних системах, оскільки навчання та управління є двома ступенями виховання. До слів «управління – керівництво» він знайшов відповідники в грецькій та римській античності. Визначення «управління», яке вперше використав Й. -Ф. Гербарт, не може, на його переконання, «стати, по праву, дотичним, своїм» [2, С. 171]. Коли слід методично надати перевагу, в окремому випадку, педагогічному управлінню, то К. -Ф. Стой спирався, почасти, на необхідність, яка повинна сприяти фізичному й духовному розвитку елементів об’єктивного та суб’єктивного бажань. За концепцією К. -Ф. Стоя, релігійний елемент є відправною точкою будь-якої педагогічної діяльності і педагогічне управління повинно включати методи й релігійний аспект формування характеру та душевного стану вихованця.

Гербартіанець назвав такий метод (зв’язує наявний матеріал волі) – паренетичним, а інший (формує початковий характер) – генетичним методом педагогічного управління. Він вказав на важливість поєднання обох, визначивши їх як «педагогічний контроль». Генетичний метод педагогічного управління відіграє домінуючу роль. Послідовник Й. -Ф. Гербарта закцентував увагу на його основному завданні – вихованні християнського світогляду [3, С. 94] і вимагав планомірного навчання й формування дієздатної системи практики. Власне «завершальний етап» всіх засобів впливу генетичного методу, за допомогою яких вибудовується характер особи, може, на переконання К. -Ф. Стоя, відбутися лише за наявності впорядкованого способу життя у релігійному суспільстві, де присутня так звана «ідея культу» (впорядковане життя через елементи заглиблення, зміцнення волі). Генетичний метод активізує значну кількість невпорядкованих інтересів та думок, а таке впорядкування є завданням паренетичного методу. Заборона чи вимога виконуються, коли вони безпосередньо слідують за наявними імпульсами в душі вихованця, зауваження мають вагу при похвалі, а покарання визнається та схвалюється при протилежних вчинках. Педагогічний контроль має дві можливості завадити непослуху та безладу: пряма та непряма вимоги. До засобів прямої вимоги гербартіанець відніс заборону, нагляд та покарання, а непрямої – перевагу, особистий авторитет, участь, силу та особу вчителя [5, С. 105].

К. -Ф. Стой звернув увагу на те, що, із психологічної точки зору, формування морального характеру найбільшою мірою відбувається у перші три роки, тому не слід обмежуватися лише цим періодом, оскільки попереднє виховання тісно переплітається із наступним. Він зазначив, що можна уникнути неправильної оцінки ситуації, коли взяти до уваги найважливіші фази відповідного органічного розвитку дитини та підлітка, тому прогресивна годеґетика враховує загальні та особливі сподівання. Гербартіанець з’ясував, що окремі інтереси, незначна поява етичної ідеї, не підпадають під загальні правила. К. -Ф. Стой пояснював, що у молодшому шкільному віці мова може йти лише про розуміння, підлітковому – сприйняття, а в юнацькому – про інтелект. Цією проблематикою, на його переконання, може займатися прогресивна годеґетика. Саме тому гербартіанець вимагав методу управління, який знову ж таки спрямовується на індивідуальність, природу вихованця. У такому ракурсі кожен учитель повинен враховувати «божественну мету будь-якого виховання» [4, С. 34]. К. -Ф. Стой пояснив, що наука, яка відповідає таким вимогам, це вступ до гербартіанської психології, оскільки висвітлює «закриті питання», пояснює різницю поглядів, глибину і ґрунтовність у диспозиції збудливих та депресивних афектів і т. п. Крізь призму такого пізнання управління матиме здатність привести до концентрації, поглиблення й розширення області знань.

 

 

HerbartunddieHerbartianer [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.wipaed.wiso.uni-goettingen.de/didaktik/herb96b.html – Заголовок з екрану. – Мова нім.

Müller E. Das Paradigma des Herbartonismus unter problemgeschichtlichem Aspekt. Pädagogische Hochschule / E. Müller. – Erfurt, 2000. – 216 S.

Stoj K. V. : Philosophische Propädeutik. GedrängteDarstellungderphilosophischenProblemederLogikundPsychologie [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.archive.org/stream/paedagogischesm00unkngoog/paedagogischesm0... – Заголовок з екрану. – Мова нім.

Stoj K. V. Psychologie und Pädagogik. In ASZ 51. – 1874. – S. 33-34.

Stoj K. V. Psychologisch-pädagogische Studien. Altes und Neues. In ASZ 57. – 1880. – S. 105-106.