Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Проблема реконструкції мови трипільської культури

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
42
Мова: 
Українська
Оцінка: 
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
 
МОСЕНКІС Юрій Леонідович
 
УДК 81-139+81-24+81’1+81’374. 4+811. 161. 2
 
Проблема реконструкції мови трипільської культури
 
10. 02. 01 – українська мова
10. 02. 15 – загальне мовознавство
 
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
 
Київ – 2002
 
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий консультант доктор філологічних наук, професор Мойсієнко Анатолій Кирилович, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри сучасної української мови.
Офіційні опоненти член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор Ткаченко Орест Борисович, Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України, завідувач відділу загального мовознавства; доктор філологічних наук, професор Лучик Василь Вікторович, Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. К. Винниченка, завідувач кафедри української мови; доктор філологічних наук, професор Стоянов Іван Андрійович, Київський славістичний університет, завідувач кафедри слов’янських мов.
Провідна установа Інститут української мови НАН України (відділ історії та граматики української мови)
 
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
 
З кінця 1980-х років, а особливо з часу здобуття Україною незалежності помітно посилився інтерес і представників різних наук, і широкої громадськості до джерел і найдавніших етапів розвитку української мови, культури, історії. Особливий інтерес викликає трипільська культура, поширена на території України в V-III тис. до н. е.
Праці, присвячені трипільській культурі, здебільшого стосуються матеріальної культури давніх мешканців України, рідше – їх соціальної організації, ще рідше – духовної культури, зокрема міфології (праці В. М. Даниленка, Б. О. Рибакова) та мистецтва (дослідження О. П. Погожевої). Спеціальних досліджень про мову носіїв культури Трипілля немає зовсім – за винятком окремих більш чи менш обґрунтованих припущень і поодиноких аргументів на їх користь (див. у працях В. В. Хвойки, Е. Р. фон Штерна, В. П. Петрова, Б. О. Рибакова, Д. Я. Телегіна, Ю. В. Павленка, Л. Л. Залізняка та ін.). Певний виняток становлять праці Д. Я. Телегіна, де для визначення мовної належності трипільської культури застосовано лінгвогеографію (ареал трипільської культури співвідноситься з територією поширення палеобалканської ономастики індоєвропейського походження), однак такий підхід не враховує всіх численних аспектів проблеми.
Визнається, що землеробське населення (яким і були носії трипільської культури), як правило, не знає масових переселень і, навіть міняючи мову, здебільшого лишається у своїй основній масі на тій самій території. Трипільські сліди виявлені серед різних проявів української народної творчості (праці Д. Гуменної, А. Кульчицької). Зважаючи на те, що і прабатьківщина слов’янських мов, на думку багатьох дослідників, так чи інакше пов’язана з територією України (див., зокрема, новітні праці Г. П. Півторака), видається можливим пошук слідів мови носіїв трипільської культури у слов’янських мовах і передусім в українській.
З іншого боку, підлягають спеціальному лінгвістичному вивченню ті елементи апелятивної й ономастичної лексики української та інших слов’янських мов і ті типологічні явища, які не знаходять індоєвропейського пояснення й залишаються за походженням невизначеними (допускається можливість субстратного впливу). Наявність значної кількості студій про субстрати давньогрецької мови, так чи інакше пов’язані з давньобалканськими культурами (праці Т. В. Гамкрелідзе, В. Георгієва, Л. О. Гіндіна, Р. В. Гордезіані, М. М. Казанського, П. Кречмера, А. А. Молчанова, В. П. Нерознака, Ю. В. Откупщикова, Е. Фюрне та ін.) становить значний контраст із майже повною відсутністю спеціальних праць про ті мовні субстрати України, які можуть бути співвіднесені з трипільською культурою.
Сказане зумовлює актуальність дослідженння проблеми мови трипільської культури.
Дисертація виконана в межах наукової теми Т3 НДР № 01БФ044-01 Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Актуальні проблеми розвитку української філології” (підрозділ 3 “Проблеми і тенденції розвитку української та інших слов’янських мов”).
Метою дослідження була систематизація джерел лінгвістичної інформації про трипільську культуру, вироблення методичного апарату дослідження й застосування його для системної реконструкції мови трипільської культури.
Відповідно до мети були визначенні завдання:
узагальнити й систематизувати численні припущення про мову (чи мови) трипільської культури й вивчити аргументацію на користь цих припущень;
дослідити зовнішні зв’язки трипільської культури на предмет виявлення її можливої спорідненості з тими культурами, мови яких відомі;
вивчити проблему доіндоєвропейського субстрату України та його зв’язку з мовою трипільської культури;
визначити й систематизувати лексичні елементи й типологічні риси доіндоєвропейського субстрату слов’янських мов та його можливі прояви в лексиці й типології української мови, а також зовнішні зв’язки цього субстрату;
вивчити проблему мови і типології давньокрітських доалфавітних писемностей, що представляють близько споріднену з трипільською егейську культуру;
дослідити генеалогічну належність і можливі зв’язки з мовою трипільської культури реліктових мов чорноморсько-середземноморського регіону (кімерійської, етруської, хатської, хурито-урартських) ;
визначити ті елементи українського, східнослов’янського і загальнослов’янського ономастичного матеріалу (гідронімії, оронімії, антропонімії, міфонімії), які можуть пов’язуватися з мовою трипільської культури;
дослідити існуючий комплекс мовознавчих методів на предмет їх застосування для реконструкції мови трипільської культури і, з залученням нових, спеціально розроблених підходів виробити методичний апарат такого дослідження;
реконструювати лексичну систему мови трипільської культури;
визначити головні фонетико-граматичні риси мови
Фото Капча