Проблеми безпеки життєдіяльності людини в Україні

Криза в економіці, яка супроводжується збільшенням частки застарілих технологій і обладнання, зниженням рівня модернізації, оновлення виробництва підвищує ризик техногенних катастроф. Аналіз вікової структури обладнання народного господарства свідчить про старіння основних фондів. Наприклад, у 1992 р. середній вік усього обладнання на промислових підприємствах України становив 12 років. На промислових підприємствах середній вік парових турбін становив 27 років, парових котлів – 18 років. Середній вік обладнання на хімічних заводах становив 12 років, а генераторів до парових і газових турбін – 19 років.

Значною є частка застарілого обладнання в Дніпропетровській, Донецькій, Луганській і Харківській областях, тобто в областях з високим рівнем індустріального розвитку.

На території України функціонує понад 1, 7 тисяч промислових об'єктів, на яких зберігається, або використовується більше 300 тис. тонн небезпечних хімічних речовин. Про це повідомлялося на засіданні Ради національної безпеки і оборони України, на якому розглядалося питання «Про стан техногенної та природної безпеки в Україні». Понад 1, 5 тисячі вибухо- пожежонебезпечних виробництв зосередили на своїх об'єктах близько 13 млн. тонн твердих та рідких небезпечних речовин. Переважна більшість цих об'єктів розташована в центральних, східних та південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто- і газопереробні, коксохімічні та металургійні підприємства, функціонує мережа нафто-, газо-, аміакопроводів, експлуатуються вугільні шахти, нафтові та газові промисли. Надвисока концентрація в окремих регіонах потенційно небезпечних об'єктів та великих промислових комплексів значно підвищують вірогідність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій, які несуть загрозу для людини, економіки і природного середовища [20, c. 191-193].

Щорічно в Україні виникає до 500 надзвичайних ситуацій техногенного характеру та близько 300 надзвичайних ситуацій, спричинених природними факторами. Ці надзвичайні ситуації забирають життя людей, завдають збитків державі, в середньому, до 800 млн. грн. щорічно. Найбільш ризиковою щодо виникнення небезпечних ситуацій є вугільна промисловість, зокрема вугільні шахти. В Україні нараховується близько 180 діючих шахт, значна кількість яких працює без реконструкції понад 20 років. У 2001 році на шахтах зафіксовано 127 випадків пожеж та вибухів, які віднесено до категорії надзвичайних ситуацій. З початку поточного року у вугільній галузі загинуло вже 230 робітників. Коефіцієнт смертельного травматизму на 1 млн. тонн видобутого вугілля становить 3, 1, тоді як у Росії – 1, 1, а у США – 0, 03.

Найбільшу кількість НС (природного, техногенного та іншого характеру) протягом 8 років зареєстровано (у прямому ранговому порядку) в Донецькій, Львівській, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській та Миколаївській областях. Найменша кількість НС протягом 8 років спостерігалась (у зворотному ранговому порядку) у Черкаській, Волинській, Чернівецькій, Чернігівській, Тернопільській, Закарпатській та Сумській областях, а також у містах Київ та Севастополь (рис. 1) [7, c. 269-270].

 

Рис. 1. Розподіл кількості НС, що виникли протягом 1997-2004 років, по регіонах України

 

1. Алексеев Н. А. Стихийные явления в природе. – М. : Просвещение, 1988.

2. Андрущенко В. П., Михальченко М. І. Сучасна соціальна філософія. – К. : Генеза, 1996. – 368 с.

3. Бакка М. Т., Мельничук А. С., Сівко В. І.. Охорона і безпека життєдіяльності людини. Конспект лекцій. – Житомир: Льонок, 1995. – 165с.

4. Барабаш В. И., Шкрабак В. С. Психология безопасности труда. – С. -Пб, 1996.

5. Безопасность жизнедеятельности. Учебник для вузов / Под. общей ред. С. В. Белова. 2-е изд., испр. и доп. – М. : Высшая шк., 1999. – 448с.

6. Безпека життєдіяльності / Під ред. Бедрія Я. – Львів: Видавнича фірма “Афіша”, 1998.

7. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С.. Основи загальної екології. Підручник. – К. : Либідь, 1993. – 304с.

8. Буянов М. И. Размышления о наркомании. – М., 1990.

9. Васильев В. Л. Юридическая психология. – 3-е изд. – С. -Пб: Питер, 2000.

10. Вернадский В. С. Биосфера и ноосфера. – М. : Наука, 1989. – 262с.

11. Вредные химические вещества. Радиоактивные вещества / Под ред. Л. А. Ильина, В. А. Филова. – М. : Химия, 1990. – 463с.

12. Гражданская оборона. (Под ред. Шубина Е. П.) – М. : Просвещение, 1991

13. Джигирей В. С., Жидецький В. Ц. Безпека життєдіяльності. – зЛьвів: Афіша, 1999.

14. Желібо Є. П., Зацарний В. В., Завіруха Н. М. Безпека життєдіяльності. – Навч. посібник. – К. : Каравелла, 2000.

15. Желібо Є. П., Чмир А. І., Троян В. С., Савінов Є. О. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій для студентів вищих закладів освіти / Під ред. д. х. н. Желібо Є. П. – Ірпінь, 2001.

16. Завіруха Н. М. Безпека життєдіяльності. К. : Комерційний коледж, 1999.

17. Законодавство України про охорону здоров’я.

18. Заплатинський В. М. Основи кримінологічної безпеки сучасного бізнесу. Навч. посіб. для вузів. – К., 2000.

19. ЗахарченкоМ. В., Орлов М. В., Голубєв А. К. та ін. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва, побуту та у надзвичайних ситуаціях. Навч. посібник. – К. : ІЗМИ, 1996. – 196с.

20. Злобін Ю. А. Основи екології. К. : – Видавництво “Лібра”, ТОВ, 1998.

21. Контактные инфекции, передающиеся половим путем / Под ред. И. И. Маврова. – К. : Здоровья, 1989.

22. Миценко І. М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі. – Кіровоград: 1998.

23. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) : Державні гігієнічні нормативи. – К. : Відділ поліграфії УЦДСЕН МОЗ України, 1997.

24. Основи соціоекології. Навч. посібник / За ред. Г. О. Бачинського. – К. : Вища школа, 1995. – 238с.

25. Особливості праці користувачів ЕОМ. – Журнал “Охорона праці” № 1, 1995.

26. Физиология и психология труда. Учеб. пособие. / Под ред. В. В. Адамчука. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 1998.

27. Хижняк М. І., Нагорна А. М.. Здоров’я людини та екологія. – К. : Здоров’я, 1995. – 232с.

28. Руководство по обезпечению безопасности личности и предпринимательства: Практ. пособие. – М. : Виком, 1996. – 223 с.