ЗМІСТ
Актуальність теми дослідження. Протягом XIX і XX ст. видатні діячі педагогіки вважали, що виховання в дусі колективізму - провідний принцип педагогіки, а формування учнівського колективу - метою виховної роботи, причому засобами і формою досягнення цієї мети проголошувався власне колектив.
Зниження в той час авторитарного характеру впливу педагога на навчання і виховання особистості привело до заповнення її учнівським колективом. "Педагог повинен не вчити, а допомогти вчитися", - це основний принцип К. Д. Ушинського. В. А. Сухомлинський у всіх працях торкався ролі колективу, для нього дитячий колектив - співтовариство дітей, у якому є ідейна спільність, інтелектуальна спільність, емоційна спільність, організаційна спільність.
Актуальність теми курсової роботи полягає у тому, що на сучасному етапі розвитку шкільної освіти діти все частіше орієнтуються на індивідуальні дії, а це призводить до деградації колективних відносин, зниження в майбутньому вміння працювати спільно для досягнення визначеної мети.
Метою роботи є вивчення особливостей виховання учнівського колективу як єдиної сукупності учнів, аналіз досвіду педагогів та умов колективного виховання.
Об’єктом дослідження у роботі виступає учнівський колектив як напівсамостійне утворення, оскільки практично він складається із неформальних зв’язків між учнями і формально створених взаємодій, які пропонується педагогом.
Предметом дослідження визначено особливості виховання учнівського колективу як особливого утворення, що має власні закони і традиції, здібності і потреби тощо.
Відповідно до мети, предмета і об’єкта дослідження можна визначити наступні його завдання:
- визначити поняття учнівського колективу, його суть, ознаки та функції;
- проаналізувати етапи формування учнівського колективу;
- оцінити виховний вплив колективного навчання на окремих учнів;
- дати оцінку ролі учнівського самоврядування у організації виховного процесу.
Джерельною базою виконання роботи стали праці відомих педагогів, зокрема, К. Д. Ушинського, В. М. Лизинського та А. І. Донцова, в яких окреслено як психологічний аспект колективного виховання особистості, так і наведено особливості умов проведення виховного процесу в школі на основі колективної праці.
Висновки видатних педагогів актуальні і для сучасної системи освіти і виховання. Метою розвитку учнівського колективу є виховання людини і громадянина на ідеях моральності, духовності і толерантності. Для досягнення цієї мети визначені наступні завдання:
- створення оптимальних умов для творчості;
- розвиток соціальних умінь і навичок функціонування в суспільстві;
- створення сприятливих умов для самореалізації кожного члена класного колективу;
- навчання прийомам самоврядування;
- проведення діагностики для вивчення особливостей школярів, для дозволу проблем в учнівському колективі і аналізу помилок;
- здруження класного колективу;
- виховання в учнів прагнення до порядності, яке включає слідування загальнолюдським цінностям.
Слово “колектив” походить від латинського colligo, що в перекладі означає “поєдную”, а латинське collectivus – “збірний”. Таким чином, поняття колективу вказує на об'єднання людей, на існування між ними певних відносин. У цьому розумінні в кожному людському об'єднанні можна виділити ділові і особисті відносини.
Ділові відносини грунтуються на спільній діяльності при вирішенні соціально-значимих завдань, на дотриманні встановлених у тому або іншому об'єднанні організаційних залежностей, правил і порядків. Особисті ж відносини засновані на особистих прихильностях, симпатіях та антипатіях і охоплюють, головним чином, сферу вузькоособистої діяльності. Особисті відносини можуть існувати паралельно з діловими відносинами, а ділові відносини при цьому не виключають особистих симпатій.
Головною ознакою колективу є налагодженість, міцність і дієвість ділових відносин і відповідальних залежностей між учнями.
Детально визначав сутність колективу А.С.Макаренко. “Не можна уявити собі колектив, - писав він, - якщо взяти попросту суму окремих осіб. Колектив - це соціальний живий організм, що тому і організм він має органи, які мають повноваження, відповідальність, співвідношення частин, взаємозалежність, а якщо нічого цього немає, те немає і колективу, а є просто юрба або збіговисько”.
- Аверин В. А. Психология детей и подростков, 2-е издание. Издательство Михайлова В.А., Санкт-Петербург, 1998.
- Богданова О. С., Черенкова С. В. Коллективное воспитание старшеклассников. - М.: Наука, 1988.
- Бондаревская Е. В. Современные концепции воспитания в отечественной педагогике. - М.: Калипсо, 2001.
- Бухвалов В.А. Развитие учащихся в процессе творчества и сотрудничества. – Челябинск: МПП “Вера”, 2006.
- Вітвицька С.С. Основи педагогіки: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. – К.: Центр навч. літ., 2003.
- Гавриловец К.В., Казимирская И.И. Нравственно-естетичное воспитание школьников: Книга для учителя. - Минск: Народна асвета, 1988.
- Гуткина Л.Д. Планирование и организация воспитательной работы в школе. – М.: Педагогика, 1990.
- Дидактика современной школы / Под ред. В. А. Онищука. – К., 1987.
- Донцов А. И. Психология коллектива. - М.: Высшая школа, 1984.
- Иванов И. П. Воспитать коллективистов. - М.: Наука, 1982.
- Караковский В. А. Воспитательная система школы. - М.: МГПУ, 1992.
- Ксензова Г.Ю. Психолого-педагогические основы воспитательной деятельности классного руководителя и учителя. – СПБ: Юнити, 2000.
- Лизинский В.М. Практическое воспитание в школе. – М.: МПИ, 2003.
- Лизинский В.М. Приемы и формы в воспитании. – М.: МПИ, 2004.
- Макаренко А.С. Избранное. – М.: Педагогика, 1989 г.
- Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. Навч. посібник. 3.є видання, доповнене. – К.,2001.
- Оконь В. Введение в общую дидактику: Пер. с польск. Л. Г. Кашкуревича, Н. Г. Горина. – М.: Высш. шк., 1990.
- Педагогика и психология высшей школы: Учеб. пособ. для студ. и аспирантов вузов / Под ред. С.И.Самыгина. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1998.
- Подласый Й. П. Педагогика. - М.: Высшая школа, 1999.
- Созонов В.П. Организация воспитательной работы в классе. – Архангельськ: Лида, 2000.
- Сухомлинский В. А. Мудрая власть коллектива. - М.: Педагогика, 1983.
- Ушинский К. Д. Коллектив как предмет воспитания. Опыт педагогической антропологии / К. Д. Ушинский. – Ленинград: Издательство Академии педагогических наук, 1988.
- Черноусова Ф.П. Направления, содержание, формы и методы воспитательной работы классного руководителя. – СПБ: Питер, 2002.
- Щуркова Н. Новые формы воспитательной работы//Воспитание школьников. 1994. - № 4.
- Ямбург Е. А. Школа для всех: адаптивная модель. - М.: Астерс-плюс, 1996.