Проектування привідного пристрою

α=34°-для перерізу Б при d = 125... 160 мм; α=38° для пасів перерізу Б при d =250... 500 мм.

Граничне відхилення кута α для механічно обробле них шківів не повинно бути більшим, ніж ±1°. Биття робочої поверхні канавки шківа, виміряне перпендикулярно до твірної конуса, не повинно перевищувати:

0, 2 мм – за частоти обертання шківа до 450 об/хв;

0, 15 мм – за частоти обертання до 1000 об/хв

0, 10 мм – за частоти обертання, більшої, ніж 1000 об/хв. 

 

 

 

 

 

Радіальне і торцеве биття шківа не повинно перевищувати: 0, 1мм при d ≤ 120 мм; 0, 12 мм при 120 < d≤ 300 мм; 0, 15 мм при 300 < d<400 мм.

Внутрішній отвір маточини шківа для посадки на вал, а також конусні поверхні канавок виконують з шорсткістю, не більшою за Rа = 2, 5 мкм, усі інші механічно оброблені поверхні шківа – Rz = 40 мкм.

 

 

Конструювання рами приводу з редуктором типу Ц2С

 

 

Рами виготовляються зварюванням окремих деталей, вирізаних із стандартного прокату: швелерів, кутників, листів. У зв'язку з тим, що поверхня профілів прокату досить рівна і чиста, елементи приводу (двигуни, редуктор) можна встановлювати безпосередньо на ці поверхні.

У цьому разі для виготовлення рами також рекомендується сталевий прокат у вигляді швелера (рис. 4). На початку помічають координати Ар=160мм і Вр=210мм отворів для закріплення редуктора і координати Ад=140мм і Вд=160мм отворів для електродвигуна. Тут також взаємне розміщення редуктора і двигуна визначається міжосьовою відстанню пасової передачі і лінією положення вихідних кінців валів редуктора і двигуна. Оскільки отвори двигуна значно зміщені в напрямку осей валів по відношенню до отворів кріплення редуктора і враховуючи те, що віддаль Ар=160мм невелика, не потрібно встановлювати редуктор на швелерах 1 і 2. Тому редуктор закріпляють на швелері 1 і на поперечинах 3 і 4, які з'єднують поздовжні швелери 1 і 2. При цьому, визначають відстань X=30мм і відповідно необхідну ширину b=52мм полички і висоту h=120мм швелерів 1 і 2, а також поперечин 3, 4 і 5, Віддаль f=190мм між поперечинами 3 і 4 при цьому буде встановлена. Віддаль між швелерами 1 і 2 С=230мм можна визначити, якщо швелер 2 розмістити так, щоб його зовнішній край збігся з переднім краєм лапок кріплення електродвигуна.

Окремі частини рами з'єднуються між собою за допомогою зварювання. Для забезпечення можливості з'єднання редуктора з поличками швелерів на останніх приварюють косі шайби 6,

 

Для забезпечення можливості встановлення і знімання пасів, а також для створення попереднього натягу і підтягування при залишковій витяжні пасів необхідно передбачити натяжний пристрій. Найчастіше натягування пасів здійснюється за допомогою зміщення електродвигуна. При цьому повинна забезпечуватись зміна міжосьової відстані клинопасової передачі на ±4% від розрахункового значення.

На практиці застосовують різні конструкції натяжних пристроїв для пасових передач. У нашому випадку можна використати конструкцію, показану на кресленнях привідних пристроїв, наведених у додатках 6 і 7. У цій конструкції електродвигун закріплений на спеціальній каретці, яку можна переміщати на рамі за допомогою гвинта і закріплювати в необхідному положенні болтами.

 рис. 5

Будова каретки показана на рис. 5. Каретка виготовляється з швелера 1, який має вирізи на поличках. У них вирізах розташовані дві прямокутної форми пластини 2 і 3, якими каретка опирається на полички двох поздовжніх швелерів 4 і 5 рами. Пластини приварюються до швелера 1. Між поличками швелера приварюють гайку 6, в яку вкручено натяжний гвинт 7. Для обмеження осьового переміщення натяжного гвинта використовується кронштейн 8, приварений до рами. Виступаюча частина двох поличок швелера 1 знаходиться між поздовжніми швелерами 4 і 5 рами, що виключає перекошування каретки під час її переміщення на рамі.

Фіксація каретки на рамі в певному положенні виконується за допомогою болтів, розміщених в отворах 9 пластин 2 і 3. При цьому у швелерах 4 і 5 рами необхідно передбачити овальні отвори, довжину яких узгоджують з необхідним діапазоном регулювання міжосьової відстані пасової передачі. Отвори 10 у швелері використовуються для закріплення електродвигуна на каретці.

Вибір основних розмірів каретки (рис. 5) здійснюється за такими рекомендаціями: висоту швелера приймають h=Bд+6d0=210мм, де d0 – діаметр отворів у двигуні, висота швелера узгоджується зі стандартною висотою, Вд=160мм. За значенням висоти h=210мм швелера вибирається ширина поличок b=85мм. Розмір m=50мм повинен бути не меншим від довжини болтів для закріплення електродвигуна на каретці. Товщина пластин 2 і 3 приймається δ=8-10 мм. Діаметр натяжного гвинта dг = 15 мм (для більших двигунів також більший). Довжина гайки lг=45мм Довжина швелера lк=280мм, С=170мм, каретки приймається такою, що дорівнює ширині рами.

 

 

1. Анурьев В. И, Справочник конструктора машиностроителя: В 3-х т. 5-е изд. перераб. и доп. – M. : Машиностроение. – T. 1. – 1979. – 728 е. ; T. 2. – 1979. – 559 е. ; T. З – 1979. – 557 с.
2. Дунаев П. Ф. Конструирование узлов и деталей машин. -М. : Высш. шк., 1985. – 360 с.
3. Малащенко В. О., Янків В. В. Деталі машин. Курсове проектування: Навч. посібник. – Львів: «Новий світ – 2000», 2004. – 323 с.
4. Павлище В. T. Основи конструювання та розрахунок деталей машин: Підручник. 2-е вид. – Льрів: Афіша, 2003. – 560 с.
5. Павлище В. Т., Харченко Є. В., Барвінський А. Ф., Гаршнєв Ю. Г. Прикладна механіка: Навч. посібник / За ред. В. Т. Павлище. – Львів: «Інтелект-Захід», 2004. – 368 с.
6. Павлище В. T., Данило Я. Я. Різьби, різьбові з'єднання та кріпильні деталі: Довідник. – Львів: Інтелект-Захід, 2001. – 239 с.
7. Приводы машин: Справочник / В, В. Длоугий, Т. И. Муха, АЛЛ. Цупиков и др. – Л. : Машиностроение, 1982. – 383 с.