Проектування системи вентиляції кінотеатру із залою на 300 місць в м. Суми

tПП і tПK – початкова і кінцева температури повітря, °С.

При схемі з рециркуляцією до калорифера початкова температура дорівнює температурі суміші (табл. 9, кол. 3, р. 15). Кінцева температура дорівнює температурі повітря після калорифера (табл. 9, кол. 3, р. 18).

 

 

Визначають потрібну площу перерізу калорифера для проходу повітря

 

де (П vП) Рек – рекомендована масова швидкість повітря, приймається для старих моделей пластинчастих калориферів (КФС, КФБ, КМС, КМБ) – 8, кг/ (с* ).

За обчисленим значенням fПП з таблиць з параметрами калориферів

[9, табл. VII. 27, VII. 34, VII. 36; 8, дод. ІІ] вибирають типорозмір, для якого площа

живого перерізу по повітрю fП приблизно дорівнює обчисленій. Потрібну площу

отримують з кількох N калориферів, що встановлюються у ряду паралельно (ре

компенсується у ряду встановлювати не більше чотирьох калориферів). У даному

курсовому проекті встановлюємо 2 калорифери. З такою характеристикою: 

Модель і номер калорифераFн

мfп

 

fн

 

 

КВБ-1016, 70, 19770, 0061

 

Уточнюють фактичне значення масової швидкості повітря у калорифері

(П vП) = G / (3600 fП N) кг/ (с•м2)

(П vП) = 13680 / (3600 *0, 486*1) =7, 8 кг/ (с•м2).

Визначають потрібну витрату гріючої води

GW = 3. 6 QK / cW (tWП – tWК) кг/год

де QK – теплове навантаження калорифера, Вт;

cW – теплоємність води, 4. 19 кДж/ (кг•°С) ;

tWП і tWК – початкова і кінцева температури гріючої води, °С (приймається відповідно до графіка реґулювання теплової мережі).

GW = 3. 6 • 67706/ 4, 19 (140-70) =1077 кг/год

Визначають швидкість води у трубках калорифера, приймаючи початково, що всі калорифери в установці будуть з’єднані послідовно по воді, тобто NW = 1

wW = GW / (3600 W fW NW) м/с.

wW = 1077 / (3600* 1000*0, 0061*4) =0, 012 м/с

По значеннях масової швидкості повітря (П vП) і швидкості води у трубках wW по таблицях [9, табл. VII. 28, VII. 35, VII. 37] визначають коефіцієнт теплопередачі калорифера К. =14, 4 кДж\м2С

Визначають середні температури повітря і води у калориферній установці

tПС = (tПK + tПП) / 2 °С,

tWС = (tWK + tWП) / 2 °С.

tПС = (9, 5-4, 8) / 2=2, 35 °С,

tWС = (140+70) / 2=105 °С

Визначають потрібну площу поверхні нагріву калориферної установки

FНУП = QK / [К (tWC + tПC) ] м2

FНУП = 87706 / [14, 43* (105+2, 35) ]=56, 82 м2

Визначають потрібну кількість рядів в установці

NРП = FНУП / (FН N),

де N – прийнята кількість паралельно встановлених у ряду калориферів;

FН – площа поверхні нагріву одного калорифера, м2.

NРП = 56, 82/ 16, 4*4=0, 85

Nр=1

Заокруглюють отримане значення потрібної кількості рядів калориферів NРП у більший бік до NР і визначають запас по поверхні нагріву установки

ZУ = 100 ((NР – NРП) / NРП) %.

ZУ = 100 (1 -0, 85) / 0, 85=17, 65%  20% (умова виконується)

Залежно від масової швидкості повітря (П vП) і кількості рядів в установці NР обчислюють опір по повітрю калориферної установки

НК = g НК’ NР Па,

де НК’ – опір одного калорифера по повітрю, кгс/м2 [9, табл. VII. 29, VII. 31]=6, 5 кгс/м2.

НК = 9. 81* 4, 6*1=45, 1 Па

Визначають залежно від швидкості води wW і кількості послідовно включених калориферів в установці NР опір калориферної установки по воді.

h = g (hK’ + 40) NР Па,

де hK’ – опір одного калорифера по воді, кгс/м2 [9, табл. VII. 30, VII. 32, VII. 38]=17 кгс/м2.

h = 9. 81 (35+ 40) 4=1727 8500 Па

8500-розрахунковий тиск у тепловій мережі.

У курсовому проекті (на листі або у пояснювальній записці) наводиться аксонометричну схему обв’язки калориферної установки [9, лист VII. 20].

 

 

Втрати тиску у припливній камері системи вентиляції глядацької зали визначають у табл. 14.

 

Табл. 14

Втрати напору у припливній камері глядацької зали

 УмоваFoШвидкістьДинамічнийВтратиСумарні втрати напру

Тип місцевого опорувідборуξмповітрятиск повітрянепоруз попер. опорами

 V, м/сРд, кгс/мz, Па∑ΔРпк, Па 

 12345678 

Жалюзійна решітка0, 51, 63, 10, 592, 890, 59 

Канал припливної1, 20, 965, 11, 5918, 72, 18 

шахти  

Раптове розширення0, 7160, 310, 00618, 72, 19 

Раптове звуження0, 480, 7326, 72, 712, 714, 89 

Утепленний клапанвідкритий0, 20, 7326, 72, 75, 320, 19 

Раптове розширення0, 52, 661, 80, 2121, 19 

Раптове звуження0, 480, 7326, 72, 712, 732, 89 

Калорифер - - - - -45, 178 

Раптове розширення0, 52, 661, 80, 2179 

Раптове звуження0, 350, 7856, 22, 358, 187, 1 

Конфузор 0, 030, 6287, 83, 71, 188, 2 

 

Необхідну площу живого перерізу жалюзійних решіток припливної камери обчислюють по рекомендованій швидкості повітря vЖ  6 м/с

Fф = 0, 6*В*Н м2

 

По [9, табл. VII. 14-VII. 16] приймають типорозмір решіток і визначають фактичну швидкість проходу повітря через решітку

vФ = LП / (3660 fФ) м/с.

Динамічний тиск повітря обчислюють за формулою

PД =  vФ2 / (2 g) кгс/м2

Втрати напору визначають за формулою

Р = g  PД,, Па

Аналогічно обчислють решту втрат напорів на місцеві опори.

Визначають сумарні втрати напору у припливній камері та у припливній системі з коефіцієнтом запасу 10%

РСУМ = 1. 1 (РПК + РПС) Па

 

 

Визначають сумарні втрати тиску у вентиляційній системі з механічним спонуканням з коефіцієнтом запасу 10%

ΔРсум =1. 1 (ΔРпк + ΔРПС) / g, кгс/м2

де ΔРпк – втрати тиску у припливній камері, Па (табл. 14, кол. 8) ; Δ Рпс – втрати тиску у припливній системі (тобто сума втрат напору у магістральному та в рециркуляційному повітропроводах), Па (табл. 13, кол. 18).

ΔРсум =1. 1 (88, 2 + 193) / 9, 81=31, 5 кгс/м

На зведеному графіку для підбору вентиляторів [2, дод. І, рис. 1. 1; 12, лист VII. 22] знаходять точку перетину координат продуктивності вентилятора L (табл. 9, кол. 9, рядок 7) і умовного тиску ΔРСУМ. Отримана точка А 10-3а є робочою точкою вентилятора для даної мережі.

По отриманому на зведеному графіку номеру вентилятора перевіряють робочу точку по індивідуальним характеристикам [2, дод. І, рис. І. 2-1. 24] і вибирають оптимальне рішення.

По робочій точці знаходять повне позначення ділянки робочої характеристики, яке відповідає позначенню комплекта в [12, табл. VII. 44]. В умовному позначеннікомплекта перший знак позначає тип вентилятора (А – для типу Ц4-70; Б – для типу Ц4-76), другий – номер вентилятора, третій – порядковий номер робочої характеристики на листі індивідуальних характеристик, четвертий – ділянку характеристики (робочі характеристики діляться на ділянки (а, б тощо), які відрізняються установочною потужністю електродвигуна; границі між ділянками позначені кружечками).

На листі індивідуальних характеристик у точці перетину лінії тиску ΔРсум і продуктивності L знаходять частоту обертання вентилятора п та його к. к. д. ηв.

За позначенням комплекта в таблиці [12, табл. VII. 44] знаходять тип і номер вентилятора, розміри шківів та ременів клиноремінної передачі, позначення віброізо-люючої основи.

По [8, дод. І; 9, лист VII. 22] приймають вентилятор по його продуктивності L і умовному тиску РСУМ. У точці перетину лінії тиску і продуктивності по характеристиці для даного номера вентилятора знаходять частоту обертання вентилятора. Прийнятий такий вентилятор: Ц4-70 № 10; 455об/хв.

Потрібну потужність на валу двигуна визначають за формулою

N = L РСУМ / (3600 • 10 В П) кВт,

де В – к. к. д. вентилятора у робочій точці характеристики;

П – к. к. д. передачі [8, табл. 13. 3].

N = 17591*31, 5 / (3600 • 102 • 0, 77 • 0, 95*) =2, 1 кВт

Установочну потужність електродвигуна з урахуванням запасу знаходять за формулою NУ = КЗ N кВт,

де КЗ – коефіцієнт запасу потужності, що приймається за [8, табл. 13. 4; 9, табл. VII. 43]=1, 1.

NУ = 1, 15*2, 1=2, 4 кВт

В даному курсовому проекті прийнято наступний електродвигун:

А 02-32-4, потужністю 2, 4кВт, 1420 об/хв.

 

СНиП 2. 04. 05-86. Отопление, вентиляция и кондиционирование / Госстрой СССР. – М. : ЦИТП Госстроя СССР, 1987. – 64 с.

CНиП 2. 01. 01-82. Строительная климатология.

В. П. Титов и др. «Курсовое и дипломное проектирование по вентиляции гражданских и промышленых зданий. « Москва 1985г.

Методичні рекомендації “Вихідні дані до курсового проекту “Вентиляція громадських будівель. ”

Отопление и вентиляция. Учебник для вузов. В 2-х ч. Ч. 2. Вентиляция. Под ред. В. Н. Богословского. – М. : Стройиздат, 1976. – 439 с.

Р. В. Русланов “Отопление и вентиляция жилых и общественных зданий”

Внутренние санитарно-технические устройства. В 2-х ч. Под ред. И. Г. Староверова. Изд. 3-е. Ч. 2. Вентиляция и кондиционирование воздуха. – М. : Стройиздат, 1978. – 509 с. (Справочник проектировщика).

Волков О. Д. Проектирование вентиляции промышленного здания: Учеб. пособие. – Х. : Выща шк. Изд-во при ХГУ, 1989. – 240 с.

Справочник по теплогазоснабжению и вентиляции (изд. 4-е, перераб. и доп.). Книга 2-я. Вентиляция и кондиционирование воздуха. / Р. В. Щекин и др. – К. : “Будівельник”, 1976. – 352 с.