Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Професійна комунікація спілкування як інструмент професійної діяльності

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
253
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2
Тема 2. 1. ПРОФЕСІЙНА КОМУНІКАЦІЯ
СПІЛКУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
План
1. Спілкування і комунікація.
2. Функції спілкування.
3. Види і форми спілкування
4. Етапи спілкування.
5. Мова, мовлення і спілкування.
6. Невербальні засоби спілкування.
7. Гендерні аспекти спілкування.
8. Поняття ділового спілкування
1. Спілкування і комунікація
Життя і взаємодія людей у суспільстві неможливі без спілкування. Спілкування – це складний процес встановлення та розвитку контактів між людьми, взаємодія особистостей, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування. Засобом конкретної діяльності є професійне (ділове) спілкування, що має індивідуальний характер і відбувається в межах певної професійної сфери.
Спілкування іноді ототожнюють із комунікацією, однак вони не є синонімами. У сучасній лінгвістиці існує 100 дефініцій комунікації, що зумовлені різноманітністю її способів, специфікою мети передачі та способом адресованості інформації.
Комунікація – це цілеспрямований інформаційний обмін у різноманітних процесах спілкування.
Комунікація опосередковує всі види соціальної діяльності; акумулює суспільний досвід і передає його від покоління до покоління, є чинником етнічної ідентифікації, зберігає культуру. Поняття «комунікація» ширше поняття «спілкування». Ми розглядатимемо ці терміни як синоніми з метою наголошення на процесах соціальної взаємодії, що розглядаються в їхньому знаковому втіленні..
2. Функції спілкування
Функції спілкування (від лат. виконання, здійснення) – це зовнішній прояв властивостей спілкування, ті завдання, які воно виконує в процесі діяльності індивіда в соціумі.
Відомі різні класифікації функцій спілкування: одні науковці, виокремлюючи їх, розглядають спілкування в контексті його органічної єдності з життям суспільства загалом та безпосередніми контактами людей, інші – як обмін інформацією, взаємодію та сприйняття людьми один одного, ще інші – з погляду мети спілкування. Узагальнюючи різні підходи до проблеми функцій спілкування, можна говорити про багатоаспектний характер цього феномена.
Відомий фахівець з теорії та практики спілкування Ф. С. Бацевич виокремлює такі функції спілкування:
– контактну (створення атмосфери обопільної готовності передавати і сприймати інформацію та підтримувати зв’язок до завершення акту спілкування) ;
- інформаційну (обмін інформацією, запитаннями й відповідями) ;
- спонукальну (заохочення адресата до певних дій) ;
- координаційну (узгодження дій комунікантів) ;
- пізнавальну (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень) ;
- емотивну (обмін емоціями) ;
- налагодження стосунків (розуміння свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних стосунків) ;
- регулятивну (залежно від мети, яку ставить перед собою адресант, він і організовує своє спілкування, дотримується певної стратегії й тактики).
Усі ці функції між собою тісно взаємодіють між собою в процесі спілкування.
Професійне спілкування у сфері ділових взаємостосунків репрезентує й інші функції:
  • інструментальну (отримання й передавання інформації, необхідної для здійснення певної професійної дії, прийняття рішення) ;
  • інтегративну (засіб об’єднання ділових партнерів для спільного комунікативного процесу) ;
  • функцію самовираження (демонстрування особистісного інтелекту й потенціалу) ;
  • трансляційну (передавання конкретних способів діяльності) ;
  • функцію соціального контролю (регламентування поведінки, а іноді (коли йдеться про комерційну таємницю) й мовної акції учасників ділової взаємодії) ;
  • функцію соціалізації (розвиток навичок культури ділового спілкування) ;
  • експресивну (намагання ділових партнерів передати й зрозуміти емоційні переживання один одного).
3. Види і форми спілкування
Багатоманітність функцій спілкування породжує значну кількість його видів.
За участю чи неучастю мовних засобів: вербальне (словесне) і невербальне (міміка, жести, постава тощо) і комбіноване.
За формою представлення мовних засобів: усне, письмове й друковане.
За темою: політичне, наукове, релігійне, філософське, навчально-педагогічне, виховне, побутове,
За метою: ділове і розважальне.
За кількістю учасників: внутрішнє (комунікант спілкується сам із собою), міжособистісне (спілкуються двоє), групове (3-5 учасників), публічне (20 і більше), масове (спрямоване не на певного індивіда, а на великі маси людей і найчастіше здійснюється за допомоги засобів масової комунікації).
За характером: опосередковане і безпосереднє, діалогічне, монологічне і полілогічне.
За мірою офіційності: офіційне (рольове) передбачає стосунки, що опосередковуються соціальними професійними ролями (начальник – підлеглий, викладач – студент, колега – колега) і неофіційне (приватне)  (спілкування друзів, приятелів тощо).
За тривалістю; постійне (у колективі, у сім’ї), періодичне (кількаразові зустрічі), короткотривале (у транспорті, у черзі), довготривале (із друзями).
За свободою вибору партнера: ініціативне спілкування (співрозмовники мають змогу вибирати своїх партнерів, уникати спілкування з неприємними людьми) і вимушене спілкування (особа спілкується незалежно від своїх бажань) – розмова з керівником.
За соціальними чинниками: особистісно зорієнтоване (встановлення особистісних стосунків, насамперед товариських) і соціальне зорієнтоване (встановлення статусних, рольових стосунків – лікар – пацієнт).
За результативністю спільної взаємодії та досягнутим ефектом: необхідне (міжособистісні контакти, без яких спільна діяльність практично неможлива) ; бажане (міжособистісні контакти, що сприяють успішному вирішенню професійних, виробничих проблем) ; нейтральне (міжособистісні контакти не заважають, але й не сприяють вирішенню проблеми) ; небажане (міжособистісні контакти, які заважають досягненню мети спільної взаємодії).
За додержанням норм – нормативне (відповідно до літературних норм) ; ненормативне (порушуючи нормативні норми) ; етикетне і неетикетне.
За різними ознаками класифікують науковці й форми спілкування. Ураховуючи організаційний аспект професійної взаємодії, виокремлюють такі форми спілкування:
^ індивідуальні й групові бесіди;
^ телефонні розмови;
Фото Капча