Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Профілактика грипу

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
9
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
Грип та його ознаки
Профілактика грипу
Санітарно-гігієнічна профілактика
Медикаментозна профілактика (вакцинація)
Список використаної літератури
 
Грип та його ознаки
 
Назва хвороби – «грип» – походить від французького слова «grippe» (нападати, охоплювати) і відбиває епідеміологічні особливості цієї інфекції. У побуті цю інфекцію називали інфлюенцою, що латинською мовою означає – вливатися, вторгатися.
Грип – інфекційна хвороба, яка протікає з переважаючим ураженням слизової оболонки дихальних шляхів і явищами загальної інтоксикації: підвищенням температури тіла, слабкістю, головним болем, м’язовими і суглобними болями.
Інкубаційний період триває від 12 годин до 3 днів, найчастіше 1-2 дні. У типових випадках захворювання починається раптово. Підвищується температура до 38-400С. Хворі жаліються на сильний головний біль при переведенні погляду в різні боки, ломоту у всьому тілі, розбитість, нежить, сльозливість, першіння у горлі, в’ялість, сонливість, запаморочення голови. У ряді випадків можливе безсоння, іноді блювота, втрата свідомості, лихоманка. Можливі крововиливи під шкіру і слизові оболонки носа, маточні, легеневі, шлунково-кишкові кровотечі, виражена задуха, знижений артеріальний тиск, приглушені тони серця. У більшості хворих спостерігається кашель внаслідок розвитку трахеїту і трахеобронхіту. Іноді грип протікає без підвищення температури або без ознак ураження верхніх дихальних шляхів.
Джерелом інфекції при грипі є хвора людина протягом усього клінічного періоду, який супроводжується високою температурою, і навіть за кілька годин до появи перших ознак захворювання. Хворий є найбільш заразним у перші три дні хвороби. По мірі одужання кількість вірусу в організмі з кожним днем зменшується і з 5-7-го дня хвороби людина перестає бути заразною. Проте у хворих з ускладненнями вірус може довгий час виявлятись на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів, у крові та харкотинні.
 
Профілактика грипу
 
Зважаючи на те, що будь-якій хворобі краще запобігти, аніж лікувати її, не можна не відмітити, що найефективнішим способом боротьби з грипозними епідеміями є їх профілактика різними шляхами. Нижче розглянемо основні з них, дотримання яких дасть змогу запобігти захворюванню навіть якщо у родині чи колективі вже є хвора людина.
Після догляду за хворим, повернення з роботи або інших місць необхідно добре вимити руки та обличчя з милом.
Не слід забувати, що в повітрі приміщення, у якому перебуває хворий, може бути збудник хвороби (вірус). Його легко знешкодити простими і доступними методами. Для цього необхідно систематично провітрювати приміщення. Ця процедура зменшує концентрацію вірусу у повітрі настільки, що загрози заразитись грипом у такій кімнаті практично немає.
Значно довше вірус зберігається у краплинах слизу, які осіли на меблях, підлозі та інших речах. З часточками пилу вони при підмітанні чи сухому прибиранні кімнати підіймаються у повітря і, потрапляючи на слизові оболонки дихальних шляхів здорових людей, спричиняють захворювання. Щоб уникнути цього, приміщення треба прибирати лише вологим способом.
Для миття підлоги використовують 0, 5% -ий розчин відстояного хлорного вапна або 1% -ий розчином хлораміну. Ті приміщення, у яких буває велике скупчення людей (у школах, магазинах, театрах, на вокзалах, підприємствах), доцільно прибирати за допомогою пилососів та опромінювати поверхні бактерицидними лампами.
Після ізоляції хворого або переведення його в лікарню те приміщення, у якому він перебував, старанно провітрюють, підлогу і меблі миють водою з милом. М'які речі провітрюють, витрушують на відкритому повітрі та чистять пилососом. Іграшки миють з милом. Тверді іграшки, які не псуються від гарячої води, споліскують окропом. М'які іграшки та книжки провітрюють або опромінюють бактерицидною лампою протягом 1-1, 5 год.
На посуді, рушникові, носовій хустинці та білизні вірус може зберігатися тривалий час. Щоб знезаразити посуд, його миють з милом, ошпарюють або кип'ятять протягом 5 хв. Забруднені вірусом рушники, носові хусточки та білизну до прання висушувати не рекомендується. Треба їх спочатку виварити, потім випрати і лише після цього висушити. Якщо одразу після забруднення цього зробити з якоїсь причини не вдається, таку білизну до прання слід зберігати в закритих целофанових мішках.
 
Медикаментозна профілактика (вакцинація)
 
Великі надії щодо профілактики грипу покладаються на запобіжні щеплення. Відомо, що після перенесення багатьох інфекційних хвороб формується несприйнятливість організму до повторного зараження ними – імунітет. Проти одних хвороб імунітет зберігається довго, іноді все життя, проти інших – лише короткий час. Після перенесеного грипу також виробляється на певний час імунітет, проте він не захищає від зараження новим штамом вірусу грипу.
Ще здавна вчені намагалися розробити методи, за допомогою яких можна було б створити імунітет штучно. З цією метою в організм людини вводили живі ослаблені або вбиті віруси. У відповідь на це в крові з'являються особливі білкові речовини – антитіла, тобто захисні тільця, які знешкоджують вірус.
Щеплення провадять за допомогою вакцин. Обов'язковою умовою ефективності щеплення і його захисного ефекту є масовість імунізації. Вакцинація проти грипу передбачає одночасне проведення щеплення основних соціально-вікових верств населення з обов'язковою імунізацією близько 70% осіб. До таких груп належать діти (школярі), дорослі люди, особи похилого віку та хворі на хронічні захворювання. Окремо виділяють групи підвищеного ризику, до яких належать передусім медичні працівники, працівники торгівлі, транспорту, громадського харчування, комунального господарства, учні, оскільки саме вони обумовлюють близько 40% усіх випадків грипу А і 50% випадків грипу В.
Вакцинація меншої за 70% частини населення (наприклад, 10 або 50%) створює незначний прошарок імунних осіб, який швидко розчиняється в величезній масі людей, які не пройшли щеплення, і це практично не може перешкодити поширенню збудника. Якщо на шляху вірусу увесь час будуть зустрічатись лише імунні (внаслідок щеплення) особи, епідемічний ланцюжок розірветься і поширення інфекції припиниться.
Існує декілька видів антигрипозних вакцин, а саме:
живі протигрипозні вакцини;
вбиті або інактивовані вакцини;
субодиничні;
генно-інженерні;
синтетичні вакцини.
Розглянемо кожен вид вакцин окремо. Перші вітчизняні вакцини проти грипу були виготовлені О. О. Смородинцевим та його співробітниками через 3-4 роки після відкриття вірусу грипу (1936-1937 рр.). Їх виготовили з ослаблених вірусів, яких назвали атенуйованими. Ефективність таких вакцин була недостатньою, тому технологію їх приготування весь час удосконалювали.
Ослаблення вірусів проводиться у лабораторії поступово, шляхом розмноження їх при зниженій температурі повітря. Атенуація обумовлює утворення генетично стабільного вірусу, без здатності перевтілюватися в епідемічний, агресивний варіант. Віруси, які входять до складу живих протигрипозних вакцин, викликають утворення цілого комплексу імунних реакцій, які забезпечують опірність людського організму збудникові грипу. Це нагромадження антитіл у крові та виділеннях з носа, розвиток клітинного імунітету і т. д.
Живі вакцини використовуються для імунізації дітей і дорослих. Дітям вакцину дають ковтнути, тобто вводять її в організм через рот, дорослим – закапують в ніс. За даними вчених, щеплення живими протигрипозними вакцинами в 1, 5-3 рази зменшує кількість випадків захворювання на грип у період епідемії. Крім того, захворювання у вакцинованих осіб протікає значно легше: скорочується період клінічних проявів хвороби, рідше розвиваються її ускладнення.
Зрідка щеплення живою протигрипозною вакциною може супроводитися легким хворобливим станом (невеликий головний біль, нежить), який швидко минає, після чого організм здатний протидіяти збудникові грипу.
Однак найбільший ефект при такому щепленні спостерігається після першої імунізації, а повторне введення того ж препарату, проте в інший епідемічний сезон, вже перестає захищати організм від захворювання. Таким чином, живі антигрипозні вакцини не виправдали надії вчених, і почалися пошуки нових технологій їх виготовлення.
Було розроблено принципово нові методи конструювання вакцин із інактивованих, вбитих вірусів грипу. Дослідники вважали, що оскільки при цьому інактивовані вакцини готують із концентрованих вірусних матеріалів, то вони повинні викликати посилену імунну відповідь. Проте на практиці виявилось, що інактивовані вакцини дають іноді небажані реакції: підвищення температури тіла, погане самопочуття.
Щоб зменшити негативні наслідки щеплення, інактивовані вакцини старанно очищають від білкових домішок шляхом хроматографії (і тоді одержують так звану хроматографічну вакцину АГХ) або спеціальним центрифугуванням (одержують центрифужну вакцину). Все це значно ускладнює виготовлення вакцини і підвищує її вартість.
Інактивовані вакцини вводять один раз або двічі в шкіру плеча спеціальним інструментом (інжектором), рідина з нього під тиском впорскується без голки, що полегшує і значно прискорює процес щеплення.
Послідовне удосконалення вакцини привело до створення субодиничних вакцин, які готують із очищених поверхневих білків вірусу – гемаглютиніну і нейрамінідази. Вони не викликають ускладнень, але їх імунна дія слабша, ніж у інших вакцин.
Дуже перспективними є синтетичні вакцини на полімерній основі, поєднаній з частинками гемаглютиніну. Вважають, що такі препарати матимуть посилену дію. На сьогодні вчені проводять досліди із створення генноінженерних вакцин, побудованих на використанні дріжджових клітин.
Сьогодні важко сказати, яка із сучасних розробок зможе забезпечити ефективний захист населення від грипу. Безсумнівним є одне: з масовою інфекцією потрібно боротись «масовою зброєю», і нею повинна стати вакцинопрофілактика грипу, яка в своєму арсеналі матиме засоби проти всіх збудників грипу А і В.
Останнім часом ведуться пошуки синтетичних сполук, які б пригнічували розвиток вірусу в чутливих клітинах організму і не чинили шкідливого впливу на людину. Сьогодні відомі і широко використовуються два близькі за хімічною будовою препарати – амантадин, синтезований за кордоном, і ремантадин вітчизняного походження. Ці препарати зарекомендували себе позитивно під час епідемій грипу. Обидві сполуки пригнічують розмноження вірусів грипу А і не діють на віруси грипу В. Тому приймання ремантадину особливо показане з метою захисту груп людей підвищеного ризику (робітників транспорту, працівників громадського харчування, торгівлі, медичних працівників і т. д.). Курс профілактичного прийому препарату – 20-30 днів.
Нові досягнення в галузі вірусології, імунології та молекулярної біології дали практичній медицині такий ефективний засіб боротьби з вірусною інфекцією, як інтерферон.
Отже, профілактика грипу та гострих респіраторних вірусних захворювань складається з загальногігієнічних, протиепідемічних та оздоровчих заходів, яких особливо ретельно слід дотримуватись дітям, схильним часто та тривало хворіти. Для таких дітей важливим фактором, який забезпечує високу стійкість і опірність організму будь-якій інфекції, є призначення лікарем повторних курсів (з метою запобігання рецидиву хвороби), оздоровлення у літні місяці, активне загартування та фізичне виховання та інші лікувально-оздоровчі заходи.
 
Список використаної літератури:
 
Галкин В. А. Внутренние болезни с уходом за больными и основами патологии. – М. : Медицина, 1976.
Карпухин Г. И. Профилактика и лечение гриппа. – СПб. : Медицина, 1985.
Орехов В. П. Домашний лекарь. – М. : Природа лечит, 2000.
Пасынков Е. И. Физиотерапия. – М. : Медицина, 1995.
Петровский Б. В. Краткая медицинская энциклопедия. – 2-е изд.. – М. : Советская энциклопедия, 1989.
Студеникина М. Я. Справочник педиатра. – М. : Медицина, 1985.
Тринус О. К., Щербинська А. М. Про грип. – К. : Здоров’я, 1999.
Фото Капча