Приклади наукових відкриттів

Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання. Відкриття є найвищим науковим рівнем пізнання навколишнього світу.

Наприклад, бактерія сальмонелла, яка є причиною гострих кишкових інфекцій людини і тварин, була відкрита в 1885 р. Теобальдом Смітом, співробітником лабораторії Даніеля Сальмона, відомого в XIX столітті фахівця з ветеринарії. Сальмон ніякого відношення до цієї роботи не мав, однак всі лаври дісталися йому.

Проказа, описана ще в Біблії, одержала в XIX столітті офіційну назву хвороби Гансена за іменем норвезького лікаря Герхарда Гансена, який виділив бактерію Mycobacterium leprae в 1873 р., але жодних доказів того, що саме вона є причиною прокази, не привів. Це зробив пізніше, в 1880 р., Альберт Нейссер.

Американський астроном і математик Саймон Ньюкомб в 1881 р. опублікував невелику статтю про дивну закономірність, знайдену ним при вивченні таблиці логарифмів. Цю емпіричну закономірність можна сформулювати так – при випадковій вибірці будь-якого числа з таблиці, яка містить фізичні значення або статистичні дані, числа розподілені нерівномірно. Імовірність того, що це число буде починатися з одиниці, приблизно дорівнює 0, 301. Уже в XX столітті, в 1938 р. американський фізик Френк Бенфорд відкрив цю закономірність заново. Тепер вона називається законом Бенфорда.

Рівняння, яке описує залежність швидкості реакції від температури, має ім'я шведського хіміка Арреніуса, хоча вперше воно з'явилося на кілька років раніше в роботі голландського вченого Вант-Гоффа.

Нарешті, комета Галлея була відома ще в древньому Китаї, її спостерігав Йоган Кеплер у 1607 р., а сам Едмонд Галлей бачив її в 1682 р. Таким чином, Галлей зовсім не відкривач комети, як прийнято думати, однак він першим зрозумів, що це та сама комета, яку бачив Кеплер й інші астрономи раніше, і передбачив рік, коли вона з'явиться знову.

Стосунки, пов’язані з науковими відкриттями, регулюються Цивільним кодексом України. Попри розповсюджене у суспільстві уявлення, наукові відкриття мають правовий режим захисту, що за своєю суттю є немайновим правом автора. Таким чином автор наукового відкриття, навіть якщо він доведе факт використання його відкриття у конкретному промисловому виробі або послузі, не зможе отримати компенсацію від порушника. Для того, аби набути статус винаходу, який може захищатися патентом, наукове відкриття має відповідати відповідати критеріям патентоздатності.

 

 

Цивільний кодекс України // ВВР. – 2003. – №№ 40-44.

Драпак Г., Скиба М. Основи інтелектуальної власності: Навчальний посібник. – Хмельницький: ТУП, 2003.

Мала гірнича енциклопедія / За ред. В. С. Білецького. – Донецьк: «Донбас», 2004.

Мікульонок І. О. Основи інтелектуальної власності. – К. : Ліра, 2005.