Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Принцип співпраці

Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
10
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
1. Виникнення поняття співпраці у психологічному консультуванні та її особливості
2. Необхідність співпраці клієнта і консультанта, стратегії взаємо-розуміння між ними
Список використаної літератури
 
1. Виникнення поняття співпраці у психологічному консультуванні та її особливості
 
Психологічне консультування – відносно нова область професійної діяльності, яка виділилася з лікарської психотерапевтичної практики як система роботи зі здоровими людьми, що мають проблеми в повсякденному житті. І займатися такою діяльністю стали поряд з лікарями-психотерапевтами, люди, якы мають своєю спеціальністю психологію і спеціалізуються в консультаційній діяльності.
Приблизно до середини ХХ століття психотерапією займалися винятково лікарі-психіатри. Пануючим методом були класичний психоаналіз З. Фрейда і його численні модифікації. Робота цих лікарів полягала в лікуванні неврозів. Таким чином, створювався союз «хворий-лікар», тобто з одного боку людина, яка страждає захворюванням, з іншого – людина, яка володіє знаннями про те, як це захворювання лікувати. У такому союзі передбачається, що якщо хворий буде слухатися лікаря, то він видужає. У такому ж союзі лікують і соматичні (тобто не пов'язані із психікою) захворювання. І це виправдано тим, наприклад, що хворий часто ослаблений, має потребу у догляді. У лікуванні лікареві допомагають медсестри і санітарки, він радиться з колегами, а якщо буде потреба (відпустка, відрядження, сам занедужав) може передати хворого іншому лікареві, і лікування буде продовжено. На цей рахунок розроблені правила медичної етики.
При такому підході міжособистісний людський контакт у союзі «лікар-хворий» цілком може бути відсутнім. Лікар може бути зовсім нетовариською, замкнутою людиною, але в силу своєї високої кваліфікації добре виконувати свою роботу і хворі у нього видужують. Щоправда, варто відзначити, що це стосується більшою мірою соматичної медицини, оскільки у психотерапевтичній практиці передбачається міжособистісний контакт, яким має спеціальну назву – «психотерапевтичний альянс». Виключення можуть становити ті випадки, у яких використовуються методи гіпнозу в різних модифікаціях і лікарські препарати.
Зовсім інакшою є справа у союзі «клієнт-психоконсультант». Варто підкреслити, що використовується саме поняття “клієнт”, а не “хворий” або “пацієнт”. Із самого визначення «клієнт» випливає, що це людина, яка з власної ініціативи звертається по допомогу психолога-консультанта, не тому що захворіла (людина може бути психічно і соматично здоровою), а тому, що зазнає труднощів у повсякденному житті, таких як конфлікти на роботі, невпорядкованість в особистому житті, сімейні проблеми, труднощі у прийнятті рішень, різноманітні тривоги, страхи, невпевненість у собі, незадоволеність сексуальними відносинами і багато чого іншого. Така людина шукає допомоги, тому що сама не справляється з обставинами свого життя.
В окремих випадках у якості «клієнта» може виступати група людей. Це може бути, наприклад, подружня пара, батьки з дітьми, представники інших поколінь родини. Більш того, і консультант може працювати не один, а в парі з колегою. Цей новий напрямок називається системним сімейним консультуванням.
Потреба в психологічній допомозі здоровим людям з'явилася в розвинених країнах у середині ХХ-го сторіччя. Справа в тому, що протягом всієї попередньої історії людства кожному поколінню досить було добре засвоїти досвід «батьків і дідів» для того, щоб прожити спокійне і безпроблемне життя. У тих суспільствах, де в основному зберігається традиційний життєвий уклад, так це є і сьогодні. У сучасному ж техногенному суспільстві все навколо змінюється надзвичайно швидко, і життя пред'являє людині такі вимоги, з якимии вона самостійно вже не справляється.
Якщо ж при цьому особистість людини має ті або інші особливості внаслідок перенесених психічних травм (втрата близьких, участь у війні тощо), дефектів виховання, неврозів і т. д, то їй в такому швидко мінливому світі пристосовуватися ще важче. Існує ще один розповсюджений мотив звертання до психолога – це прагнення до розвитку і вдосконалення своєї особистості. Часто в консультативному процесі вміння справлятися із труднощами досягається через особистісний розвиток клієнта. І, нарешті, клієнти звертаються по допомогу до психолога при переживанні гострого горя, як правило, втрати близьких, тому що в сучасному цивілізованому суспільстві багато в чому втрачені традиції і звичаї, які допомагали пережити і прийняти втрату.
У середині ХХ-го століття зародився і почав бурхливо розвиватися так званий гуманістичний напрямок у психології. Його засновники стверджували пріоритет цінності людського життя, потреби людини не тільки у фізичному, але й духовному розвитку, причому не обов'язково на основі якоїсь релігії. І такий підхід до людини якнайможна відповів на виниклу потребу в допомозі багатьом здоровим людям.
Процес психологічного консультування – це рівноправна взаємодія двох людей. У клієнта є ініціатива, мотивація до змін, прагнення краще пізнати себе, у психолога – професійні знання закономірностей роботи людської психіки. І тут створюється альянс, метою якого є не «лікування» шляхом певних професійних впливів і маніпуляцій, а усвідомлення клієнтом джерел своїх труднощів і вироблення способів з ними справлятися. І дуже важливо, що у процесі взаємодії психолог-консультант вкладає власну особистість. Часто кажуть, що особистість – це і є інструмент психолога, який практикує консультування. Тут не йде навіть мова про те, щоб довірити частину роботи «медсестрі» або «передати» клієнта іншому психологові, а тому в основу роботи закладені принципи особливої етики взаємин між психологом-консультантом і клієнтом. Одне з основних правил – психолог ніколи не розголошує того, що відбувається в його контакті
Фото Капча