Принципи і особливості консультування депресивних особистостей

Особливість депресивного процесу – афективний стан безсилля, неспроможності та безпорадності. Можна сказати, що це – загальнолюдський спосіб реагування на фрустрацію, який має такі ж підстави, як і реакція страху на небезпеку.

Кожен з нас прагне бути коханим і відчувати повагу до себе. Кожен намагається відчувати себе важливим, сильним і впевненим у собі. Кожен хотів би кохати. Фрустрація цих трьох потреб реактивно призводить до депресії, бо саме вони становлять ядро самооцінки та самоповаги.

Можна відзначити, що чим більша дистанція між особистими ідеалами і реальною поведінкою, тим більш наближеною до психотичної стає депресія.

У таких випадках душевний дискомфорт досягає рівня нестерпного. Депресивний пацієнт почуває себе абсолютно нікчемним і нічого не вартим.

Слід зазначити, що у більшості психоаналітичних досліджень, присвячених депресіям, ігнорується біологічне підґрунтя депресії, а клініко-феноменологічне розуміння депресивної хвороби носить описовий характер і є симптоматичним. Ці дві позиції мають переважно характер монологу і адресуються до різних кіл фахівців. Сьогодні ми маємо змогу діалогу різних підходів: біологічного, психодинамічного і психосоціального, що значно розширює уяву про патогенетичні механізми виникнення депресії, а відтак дає змогу відійти від суто біологічного погляду на депресію і розглядати терапію як метод соціального, біологічного і динамічного впливів.

 

 

Консультантові варто пам'ятати, що депресія спотворює розуміння минулого. Людині здається, що в її минулому не було нічого гарного, ніяких просвітів. Вона не пам'ятає моментів щастя, як здорова людина – моментів болю. Такий погляд на минуле впливає і на реальну самооцінку.. Більшість із клієнтів, які страждають на депресію, забувають випадки, коли в минулому їх супроводжував успіх, і не здатні виділити такі епізоди в сьогоденні. Крім того, депресія спотворює судження і тих людей, у яких все йде успішно. Консультантові потрібно звертати на це увагу клієнтів.

При виникненні депресії індивід часто шукає контакти з іншими людьми, сильно потребуючи їх допомоги, однак нерідко його подавлений настрій обумовлює невдачі в міжособистісних відносинах. У результаті депресія підсилюється, тому що індивідові починає здаватися, що навколишні намагаються його відкинути. У цьому він знаходить підтвердження нелюбові до себе, і тому поступово припиняється пошук зв'язків з іншими людьми, відбувається віддалення від них і смиренність. Охоплений депресією індивід відчуває безсилля і безнадійність, страждає мовчки, часто злиться на інших і на себе.

Один з наслідків депресивного стану – залежність від думки інших людей, особливо близьких. Людина перестає бути байдужою до того, що думають про неї інші. Залежність і чутливість до критики породжують невпевненість, а вона, у свою чергу, ще більше збільшує залежність.

Коли депресивний клієнт звертається по допомогу, вся його поведінка програється у ситуації консультування. Клієнт домагається, щоб консультант взяв на себе відповідальність за його життя, проте, дотримуючись правила, що на початковій стадії роботи з депресивними клієнтами консультант повинен бути активнішим, зовсім не обов'язково приймати на себе всю відповідальність за консультативний процес. Консультант дійсно не відповідає ні за вирішення проблем депресивного клієнта, ні за зміни в його житті, ні за прийняті ним рішення. У клієнта, який нарешті зрозуміє, що консультант не може і не збирається все робити за нього на зразок чарівника або турботливих батьків, виникає фрустрація, оскільки насправді він хоче більшого, ніж допомоги.

Депресивному клієнтові недостатньо, щоб консультант просто допоміг його самовизначенню. Йому хотілося б мати в особі консультанта ледве не замінника коханої людини. Коли такі бажання не виконуються, клієнт свою незадоволеність нерідко виражає злістю. Взагалі людина в стані депресії майже завжди відчуває певну озлобленість, якою б подавленою і нещасною вона не була. Наприклад, вона сердиться на померлого чоловіка за те, що той залишив її, постійно скаржиться на погане відношення друзів і близьких, обурюється навколишніми людьми, які задоволені життям.

При цьому виникає певне протиріччя – поява ворожості підсилює дискомфорт, тому що у індивіда підвищена потреба в людях. Коли людина не насмілюється відкрито виразити озлобленість, вона зростає і набуває форми самозвинувачення. Так формується коло, де переплітаються між собою депресія і залежність, самознищення і озлобленість.

Внаслідок наведених вище фактів пояснювати депресивному клієнтові, що все буде добре і не треба звертати уваги на дріб'язкові проблеми, тобто всіляко подбадьорювати клієнта, скоріше шкідливо, ніж корисно. Це тільки озлоблює і загострює депресію. Насамперед необхідно встановити, з депресією якого роду зіштовхнується консультант – з проявом психотичного захворювання, з невротичною депресією або просто з нормальною реакцією на сумні події. Депресію не слід плутати з іншими порушеннями. Іноді консультант приймає симптоми депресії за перевтому, фізичне або психічне виснаження і рекомендує клієнтові більше відпочивати, спати, вживати вітаміни, поїхати в санаторій і т. д. Однак у випадку депресії такі заходи допомагають мало.

Завдання консультанта в роботі з депресивними клієнтами двояке:

підтримати клієнта;

допомогти йому в психологічному поясненні труднощів.

Сам факт, що консультант готовий «боротися» з депресією, зміцнює надію клієнта і нейтралізує розпач. Підтримка і розуміння зменшують страждання і переживання провини, допомагають відновити самоповагу. Клієнт, бачачи хоча б одну людину, яка розуміє і цінує його, може змінити установку стосовно навколишніх у позитивному напрямку.

З метою відновлення у клієнта віри у власні можливості необхідно звертати увагу на сфери, у яких він компетентний, і його колишні досягнення. Важливо мобілізувати агресивні спонукання клієнта, щоб він міг успішніше боротися з життєвими випробуваннями.

Консультант повинен не вичікувати  (це ще більше фруструє депресивного клієнта і поглиблює депресію), а активно розмовляти з клієнтом про його переживання і зовнішні обставини. Депресивні клієнти вимагають більшої активності, ніж інший контингент. При роботі з депресивними клієнтами необхідно сильніше структурувати консультативну бесіду, особливо на початковій стадії консультування. Подібна тактика обумовлена пасивністю клієнта, його небажанням самостійно аналізувати проблеми. Якщо консультант буде сидіти мовчки, він лише підкреслить нездатність клієнта до адекватного спілкування, тому на початку консультування фахівець несе основну відповідальність за бесіду. Іноді депресивний клієнт настільки пасивний, що через силу говорить про свої проблеми, тому з ним приходить хтось близький. І хоча загалом у консультуванні варто ухилятися від розмов за спиною клієнта, у цьому випадку одержання інформації від імені людини, яка супроводжує клієнта, є виправданим.

Консультант повинен часто зустрічатися з депресивним клієнтом, особливо якщо зіштовхується з гострою депресією. Частота зустрічей може бути 2-3 рази на тиждень з поступовим її зменшенням залежно від стану клієнта. У процесі консультування необхідно переборювати залежність клієнта і спонукати його до більш активної ролі з кожною наступною зустріччю.

У випадках депресії звичайно використовується медикаментозне лікування антидепресантами. Призначення ліків і дозування – це справа лікарів, однак консультант повинен знати, чи вживає його клієнт ліки і яка сила їх впливу. Не слід давати поради клієнтові щодо підбору ліків або доз, однак виникаючі питання обов'язково потрібно обговорити з лікарем, який призначив лікування.

Консультант повинен знати про біологічну і психологічну схильність окремих людей до депресивних реакцій у важких життєвих ситуаціях. У таких клієнтів стан депресії може повторюватися в несприятливих обставинах. Депресія, особливо та, яка виникла в силу зовнішніх причин, зникає при зміні життєвих умов.

Процес консультування депресивних клієнтів чітко узагальнив Якобсон: «Необхідний тривалий витончений емпатичний зв'язок між консультантом і депресивним клієнтом; ми повинні бути дуже уважними, щоб не допускати безглуздої тиші або не говорити надмірно багато, занадто швидко або проникливо, тобто ніколи не слід віддавати дуже багато або, навпаки, мало. У кожному разі депресивним пацієнтам потрібні відносно часті і тривалі зустрічі залежно від їх настрою, потрібно тепле відношення і повага – установки, які не слід плутати з надмірними добротою, симпатією, заспокоєнням... «.

 

 

Провідна потреба у депресивних особистостей – об'єднатися з іншими людьми, тому у них розвиваються прагнення до самовіддачі, довірливих близьких контактів, палке бажання любити і бути любимою, готовність замінити поняття «я» на «ми». Через це такі особистості можуть входити в залежність від своїх близких оточуючих, або створюють такі умови, щоб останні повністю залежали від них. Незадоволеність такої деформованої потреби супроводжується інтолерантністю до себе, до людей у формі збереження залежності, щоб відмовитися від відділення себе від інших, а фактично відмовитися від індивідуалізації (від власного особистого життя). Зокрема, матір з депресивною особистістю не може собі уявити, що дитина не настільки потребує близьких стосунків, як вона сама, що така надмірна турбота та опіка шкодить дитині.

Напруженість, конфлікти для депресивних особистостей болісні й нестерпні, тому вони шантажем або наріканнями намагаються відновити статус-кво, початкове ставлення до себе. Депресивна агресивність має непрямий характер – тужіння, скарги, нарікання, покірність, підвищена турботливість і т. д. Завдання з подолання дискордантної амбівалентності депресивної особистості полягає у зміцненні Я, в індивідуалізації, в розширенні власних інтересів і т. д.

Депресивна особистість увесь час страждає через втрату уявлюваного об'єкта і втрату самоповаги. Переважна емоція – сум. Основний спосіб захисту – компенсація, яка спрямована на те, щоб уникнути почуття депресії. Компенсація особливо ефективна в підтримці досить високої самооцінки. Під впливом цього механізму відбувається вихід зі стану пригніченості.

 

 

Кочюнас Р. -А. Б. Основы психологического консультирования /Пер. с лит. – М. : Академический проект, 1999. – 239 с.

Лонська Є. В. Особливості психокорекції депресивних станів // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закл. освіти. – 2008. – Вип. 41. – С. 109-111.

Марута Н. О., Явдак І. О., Каленська Г. Ю., Альохіна С. М. Концепція формування невротичних депресій у сучасному соціумі // Архів психіатрії. – 2003. – 9, № 1. – С. 17-20.

Пішель В. Я., Теклюк С. В. Діагностика та терапія депресій у загальномедичній практиці: сучасний погляд на проблему // Архів психіатрії. – 2004. – 10, № 4. – С. 137-141.

Стрельцова Н. И., Стрельцова Т. Г. Особенности клинических проявлений депрессий // Архів психіатрії. – 2004. – 10, № 1. – С. 188-190.

Хомич Г. О., Ткач Р. М. Основи психологічного консультування: навч. пос. – К. : МАУП, 2004. – 151 с.