Природні й антропогенні фактори впливу на біосферу

Іншою причиною є збільшення кількості населення на земної кулі, що призводить до зростання споживання первинних природних ресурсів, та викликає необхідність постійного підвищення виробництва матеріальних благ. До початку нашої ери все населення Землі налічувало 200 млн. чоловік, в 1600 р. – 500 млн. чоловік, а на теперішній час кількість населення планети складає понад 6 млрд. чоловік. Щодня світ поповнює майже 200 тис. чоловік.

Науково-технічний прогрес спричинив появу нових міст, цілком нових видів виробництва, невідомих до цього видів продукції. Життя все більше засвідчує, що сучасні досягнення науки й техніки дають у руки людини такі матеріальні сили, які здібні використовувати в його інтересах усі види натуральної речовини й енергії, що відкриті на планеті, та переміщувати у великих масштабах сировину й енергію з одних районів Землі в інші. Нові матеріальні засоби, що створені людиною, інтенсифікують суспільству певний економічний ефект. Витрати на впровадження досягнень науки й техніки окупаються в кілька разів. Інтенсифікація виробництва та економічний ефект, який воно одержує від цього, підсилює вторгнення суспільства в природу, прискорює обмін речовин між суспільством і природою та вилучає речовини з природного стану.

Урбанізація також є однією із причин порушення людиною природної екологічної біохімічною рівноваги. Урбанізація – це історичний процес підвищення ролі міст у житті суспільства, пов’язаний з концентрацією й інтенсифікацією несільськогосподарських функцій, розповсюдженням міського способу життя, формуванням специфічних соціально-просторових форм розселення. Урбанізація супроводжується збільшенням кількості населення міст і його щільності. Створення суперміст із величезними промисловими комплексами призвело до стихійного скупчення населення на порівняно невеликій території.

Історично першим містом із мільйонним населенням був Рим за часів Юлія Цезаря (100 – 44 р. до нашої ери). За даними ООН в 1900 р. у світі було всього кілька міст із населенням 1 млн. чоловік, а у 2000 р. їх було уже кілька сотень.

Передбачається, що через 10 років найбільшим містом світу буде Мехіко (зараз понад 14 млн., очікується 31 млн. чол.), далі будуть іти Сан-Паулу (25 млн.), Калькутта, Сеул – 19- 20 млн., Мумбаї – 17 млн., Каїр, Джакарта, Карачі – по 16 млн. чол..

В наші дні максимальна середня щільність населення в Парижі – 32000 чол. на 1 км². На другому місці Гонконг – 25000 (в окремих районах скупчення населення досягає 1500 тис. чол. на 1 га). Щільність населення в центрі Мехіко – 21 тис. чол.., Буенос-Айресу – 15 тис. чол.., Токіо – 14 – 16 тис. чол.., Нью-Йорку – 13, 2 тис. чол. на 1 км².

Загальна площа урбанізованої території Землі в 1980 р. була 4, 69 млн. км². Очікується, що в 2070 р. вона досягне 19 млн. км² – 12, 8% всієї і понад 20% життєздатної території суходолу. До 2030 р. практично усе населення земної кулі буде жити в поселеннях міського типу. В ряді країн (наприклад, в Німеччині) рекомендовано урбанізувати не більше 10% території.

Такі урбанізовані території можна віднести до техносфери, тобто частини біосфери, що докорінно перебудована людиною в технічні й техногенні об’єкти (будови, дороги, механізми і т п.) з метою найкращої відповідності до соціально-економічних потреб людства. Проте економічні втрати від урбанізації, насамперед від стресу, шуму, забруднення зараз перевищують втрати від страйків трудящих, хоча в останній час намітилася тенденція до скорочення інтенсивності деяких хвороб міського середовища.

 

Внаслідок активного перетворення природного середовища, непродуманого і вкрай нераціонального природокористування на Землі утворилась глобальна екологічна ситуація, яку можна охарактеризувати наступними основними ознаками:

Небезпекою військового впливу на природу. Найбільшу небезпеку становлять ядерні конфлікти, навіть ті, що мають локальний характер. Будь-який такий конфлікт буде мати цілий ряд катастрофічних наслідків:

забруднення атмосфери радіоактивними речовинами, що розповсюджуються за короткий час по всій земній кулі; ї

підвищення глобальної температури Землі на 4 – 5º С в перші дні після конфлікту, що викличе сильні руйнівні ефекти, зокрема ураганні вітри;

руйнацію від 40 до 60% захисного озонового шару, що викличе різке збільшення ультрафіолетового опромінення поверхні Землі; забруднення атмосфери величезною кількістю пилу та сажі внаслідок вибухів і пожеж.

Пил, попіл і сажа за 1 – 2 тижні затягнуть небо над усією Землею. Унаслідок цього прозорість атмосфери зменшиться в 200 разів. На Землі настане ядерна ніч, що буде тягтися кілька місяців після конфлікту. Результати моделювання свідчать про зниження температури приземного шару повітря на 15-30º С протягом першого місяця після конфлікту, а локальні зниження температури будуть ще більшими – на 40 -50º С в помірному поясі Північної півкулі. Настане ядерна зима протягом кілька місяців. Ураганні вітри та припинення опадів продовжать знаходження пилу й сажі в атмосфері.

Кінець кінцем, через кілька місяців пітьми й холоду пил й сажа осядуть. Охолодження зміниться нагріванням атмосфери на 20 – 30º С вище норми, що викличе повені та селі. Неоднорідні температурні зміни над суходолом і морем викличуть ураганні вітри та снігопади в прибережних районах материків.

Люди, що вціліли під час ядерних вибухів, потраплять в апокаліптичний жах ядерної ночі і ядерної зими. Загибель рослин і тварин, радіоактивне забруднення, вихід із ладу енергетичних систем і зв’язку, ніч і лютий мороз, ураганні вітри викличуть психічний шок, який людство не зможе пережити. Навіть локальний ядерний конфлікт призведе до глобальної загибелі людства, і, напевно, всієї біосфери.

Високим рівнем забруднення навколишнього середовища.

Зростанням населення і матеріально виробництва. Населення земної кулі збільшується щороку приблизно на 80 млн. чоловік.

Великими масштабами споживання (вкрай нераціонального) природних ресурсів при обмеженні життєвого простору. Щороку населення Землі споживає тільки продуктів харчування 24 – 30 млн. тонн.

Інтенсивним антропогенним впливом на всі підсистеми навколишнього середовища (біосферу, атмосферу, гідросферу, літосферу та навколоземний космічний простір) і відповідний глобальний характер екологічних проблем.

Погіршенням екологічних систем, знищенням багатьох унікальних ландшафтів.

Екологічним безладдям і слабкою правовою базою в багатьох державах, в т. ч. у країнах СНД.

Проте розв’язання екологічних проблем полягає не в абсолютизації негативних тенденцій, а в створенні умов для вирішення цих проблем (правових, економічних, соціальних), про що піде мова в наступних лекціях.