+3 8(066) 185-39-18
fstyle="text-align: justify;">Херсонська область, Чаплинський район. Площа 33307, 6 га.
Згідно функціонального зонування його заповідна зона становить 11054 га, буферна зона – 6909 га, зона антропогенних ландшафтів – 15344, 6 га.
Заповідник забезпечує збереження єдиної в Європі ділянки типчаково-ковилового степу з переважаючою рослинністю дернових злаків. Для його рослинного покриву характерні різні види ковили (українська, Лессінга, волосиста та інші), костриця борозниста, келерія струнка (кипець), а також тюльпан Шренка, півники, грудниця волохата, з бобових – люцерна румунська, вика тонколиста та інші У степу зростають понад 450 видів квіткових рослин. Характерні представники тваринного світу: їжак, заєць-русак, ховрах, полівка; з хижаків – дисиця, ласка, тхір, є також козуля, асканійський благородний олень. Багато птахів (жайворонки, просянка, кам’янки, перепел, сіра куріпка, дрібні соколи, луні, сови) ; з перелітних – дрофа, журавель степовий (занесений до Червоної книги України). Територія Великого Чапельського поду використовується для акліматизаційного зоопарку, де протягом більш як 100 років проводяться наукові роботи по гібридизації та одомашненню диких тварин. Тут на вільному і напіввільному утриманні живуть 50 видів звірів (переважно копитних) з усіх континентів земної кулі – коні Пржевальського, зебри, бізони, зубри, зебу, козулі, лані, олені, антилопи, муфлони та ін. ; з птахів – страуси, фламінго, лебеді, фазани. У складі зоопарку на базі штучних ставків та пташника створений великий орнітопарк, в якому утримується понад 60 видів кильогрудих птахів. Досвід зоопарку Асканія-Нова свідчить про можливість цілеспрямовано виводити в штучних умовах нові районовані форми і породи тварин, у тому числі тих, що мають господарське значення. Закалом в Асканії-Нові гібридизовано близько 90 видів ссавців і птахів. Частина зоопарку-експозиційна. Численні відвідувачі (близько 200 тисяч за рік) можуть ознайомитися з представниками тваринного світу різних зоогеографічних зон земної кулі, побачити їх життя у природі.
Наукова робота в заповіднику спрямована на розробку обґрунтованого режиму збереження природного комплексу степу, вивчення структури й динаміки еталонних екосистем, їх змін під дією антропогенних факторів, а також проблем інтродукції, акліматизації й гібридизації рослинного і тваринного світу, розробку рекомендацій по культурному освоєнню унікального генофонду.
Карпатський біосферний заповідник.
Закарпатська область. Площа 57880 га.
Площа заповідної зони – 31995 га.
Найбільший – Угольсько-Широколужнянський масив розташований в центральній частині Українських Карпат, на південних макросхилах Полонинського хребта. Цей масив має особливу цінність як найбільший в Європі осередок букових пралісів. В окремих місцях збереглися ділянки реліктів: тиса ягідного, ялівцю козачого, липи широколистої; з хвойних порід – осередки ялиці білої та ялини європейської. Чорногорський масив займає південний схил Чорногірського хребта в межах 950-2061 м над рівнем моря. Тут найбільше виражені лісовий, субальпійський і альпійський рослинні пояси. Основні лісоутворюючі породи – ялинка європейська, ялиця біла віком до 200-300 років. У домішку трапляються ясен в’яз голий, явір, клен гостролистий. Букові ліси зростають на незначних площах. В субальпійському поясі поширене криволісся з сосни гірської, вільхи зеленої, ялівцю сибірського. Субальпійські та альпійські луки мають багатий флористичний склад, у якому значна кількість ендемічних реліктових і рідкісних видів рослин.
Третій заповідний масив – Хустський, або Долина нарцисів; розташований у рівнинні частині Закарпаття біля м. Хуста. Тут охороняється унікальні природні зарості нарциса вузьколистого – центральноєвропейського виду з порівняно обмеженим ареалом (занесений до Червоної книги України). Зростає багато рідкісних видів рослин: орхідні, білоцвіт весняний, півники сибірські тощо.
У Карпатському заповіднику – понад 800 видів вищих рослин, з них 44 рідкісні. Для букових лісів характерні маренка пахуча, листовик сколопендровий, лунарія оживаюча. У високогірній смузі трапляються тирлич жовтий, фіалка відхилена, рододендрон східнокарпатський, сон білий, медунка Філярського. По всій території заповідника зростають арніка гірська, крокус Гейфеля, баранець звичайний.
Багатий тваринний світ, характеринй для Карпат: олень європейський, козуля, ведмідь бурий, рись, свиня дика, куниця лісова, білка, канюк, глухар, рябчик, тетерук; з рідкісних трапляються снігова полівка європейська, бурозубка альпійська, завирушка альпійська (занесені до Червоної книги України), а також кіт лісовий і тритон карпатський.
Карадазький державний заповідник
Феодосійський район республіки Крим.
Площа 2874, 2 га. 809 га – акваторія Чорного моря.
Заповідник є мінералогічним природним музеєм (тут виявлено понад 30 мінералів, зокрема виробне каміння: гірський кришталь, аметист, сердолік, агат, яшма, опал), а також загальним еталоном природних комплексів, сформованих під впливом континентального і середньоземноморського клімату. У флорі Карадазького заповіднику, що налічує 1090 видів вищих судинних рослин, відомо близько 50 ендеміків, з них 3 вузьколокальні (глід Пояркової, емур Юнге і роговик Стевена) ; 37 рідкісних видів занесених до Червоної книги України.
Рослинність заповіднику представлена широколистяними лісами з дуба пухнастого, граба, ясена, різнотравно-ковилово-злаковими степами, шиблярковими і фриганоїдними угрупованнями, ялівцевими та фісташко-дубовими рідколіссями. Багатий тваринний світ заповідника. Фауна його налічує 28 видів ссавців, 184 – птахів (58 видів, що гніздяться), 6 – плазунів, 3-земноводних, понад 1900 видів безхребетних (з них 1500 видів метеликів). Тут водяться лисиця, свиня дика, козуля, куниця кам’яна, білка, заєць-русак, їжак, білозубка мала, нетопир малий, ящірка кримська, ящірка скельна. З птахів характерні дрімлюга, припутень, зяблик, синиця велика, шпак, дрізд чорний. З рідкісних тварин трапляються полоз леопардовий, сапсан, баклан чубатий, богомол-емпуза смугаста, аскалаф строкатий, жужелиця-молюскоїд, підковоніс великий, широковух звичайний.
Морська біота акваторії заповідника представлена типовою чорноморською флорою (454 види) і фауною (близько 900 видів). Зарості червоних, зелених і бурих водоростей є нерестилищем для багатьох видів риб: чорноморської ставриди, чорноморської барабулі, морського карася, морського окуня тощо. Всього тут водяться близько 80 видів риб та 200 видів бентосних тварин.
Висновки
На сьогодні, за даними ООН, під загрозою зникнення в світі перебуває понад 7 тисяч видів тварин і майже 60 тисяч видів рослин. Для підтримки сьогоднішнього та майбутнього добробуту людства необхідно вжити заходів з метою зупинення втрати різноманіття біологічних видів тваринного та рослинного світу.
Під «біологічним різноманіттям» розуміється широке розмаїття варіацій рослин, тварин та мікроорганізмів. Науковці визначають, що зараз існує біля 13 мільйонів цих видів. Захист біорізноманіття цілком відповідає інтересам людей, адже саме біологічні ресурси є фундаментом, на якому ми будуємо власну цивілізацію.
Продукти природи забезпечують діяльність різноманітних галузей промисловості, а саме – косметичну, фармацевтичну, паперову, сільське господарство, будівництво, переробку відходів. Втрата біорізноманіття загрожує нестачею харчових продуктів, деревини, лікарських засобів, джерел енергії, знищує можливості для відпочинку та туризму.
Література
1. Г. О. Білявський, Р. С. Фурдуй “Основи екологічних знань”. – Київ, видавництво “Либідь”, 1997 р.
2. Андриенко Т. Л., Попович С. Ю., Шеляг-Сосонко Ю. Р. Полесский государственный заповедник. Растительный мир. Київ: Наукова думка, 1986, 208с.
3. Андрієнко Т. Л., Якушина Л. А. Види занесені до “Червоної книги Украйнської РСР” у флорі заповідників республіки//Український ботанічний журнал, 1989, 46, N2, с. 77-80.
4. Барна М. М., Царик Л. П., Черняк В. М. Голицький ботаніко-ентомологічний заказник загальнодержавного значення. Тернопіль, Лілея. 1997. 62с.
5. Биосферные заповедники и глобальный мониторинг окружающей среды//Итоги науки и техники: Охрана природы и воспроизводство прродных ресурсов. М. : ВИНИТИ, 1983, т. 14 -197с.
7. Бобров Р. В. Все о национальных парках. М. : Молодая Гвардия, 1987, 224с.
8. Реймерс Н. Ф. Словарь-справочник по экологии. М., 1991.