Психологічні особливості управління навчально-виховним процесом у вищій школі

Процеси входження системи освіти України до світового освітнього простору, адаптації вітчизняної вищої школи до вимог Болонського процесу ставлять перед науковцями і освітянами-практиками нові завдання щодо теоретико-методологічного обґрунтування і технологічного забезпечення розвитку суспільства знань, удосконалення механізмів державного управління системою вищою освіти. Ці процеси істотно ускладнюються суперечностями функціонування в усіх сферах суспільного буття, непередбачуваними зрушеннями в суспільній психології, у визначенні життєвих цінностей і орієнтирів, морально-етичних принципів тощо.

Сьогодні в Україні ще залишається забагато специфічних проблем у розвитку освітянської галузі, у гармонізації її відносин з європейською освітою, у підвищенні рівня якості та доступності освіти. Саме тому, поряд із наданням вищим навчальним закладам значної самостійності у виборі сучасних апробованих форм і методів навчання, у фінансово-господарський діяльності, у здійсненні управління поточною і стратегічною діяльністю, вищу освіту, як свідчить світова практика, недоцільно залишати без впливу з боку держави, без раціонально улаштованого державного управління.
Управління сучасні вчені розглядають як об'єктивне явище, притаманне високоорганізованим динамічним системам, яке полягає у здійсненні цілеспрямованого впливу керівної системи на керовану за допомогою спеціальної сигнально-інформаційної програми. Управління в технологічному значенні передбачає організацію, адміністрування та управління, від яких залежить ефективність роботи всієї системи. Управління як процес впливу суб'єкта на ту чи іншу систему забезпечує цілеспрямований розвиток її структури, збереження або видозміну її.
Одним із складників професіоналізму діяльності викладача вищої школи є його організаторські здібності, володіння технологією управління навчальним процесом, навчально-професійною діяльністю студентів.