Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Психологічна характеристика психічних образів

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
10
Мова: 
Українська
Оцінка: 

може бути пізнане тільки шляхом інтроспекції, інтуїції і віри.

Сучасна психологія виходить з принципово іншого трактування: суб'єкт – це не безтілесне, нематеріальне начало, а живий, тілесний індивід, включений у загальний взаємозв'язок явищ матеріального світу, який підкоряється об'єктивним законам буття. Людина розглядається як суб'єкт життєдіяльності: насамперед праці, пізнання й спілкування. Саме в життєдіяльності вона формується як суб'єкт. При такому підході суб'єктивний характер психічного відбиття розкривається через аналіз життєдіяльності.
Оскільки психічне відбиття формується й розвивається в процесі життєдіяльності суб'єкта, «обслуговуючи» його як цілісність, воно не може не бути суб'єктивним. Ця суб'єктивність по-різному проявляється в різних зв'язках людини зі світом і на різних рівнях психічного відбиття. Загальною підставою різноманітних проявів суб'єктивності є те, що відбиття людиною навколишнього світу здійснюється з тими специфічними, обумовленими особливостями її життєвої (індивідуально-неповторної) позиції, які вона у цьому світі займає.
Суб'єктивність образу включає момент упередженості, залежності образу від потреб, мотивів, цілей, установок, емоцій людини і т. д. Образ формується на базі досвіду, який нагромадила людина, тією чи іншою мірою асимілюючи цей досвід, що особливо чітко виражається у випадках, коли мова йде про образи, пов'язані з життєво значимою для людини діяльністю. Тому для вивчення образу методи короткочасних проб (тестів) недостатні. Вони повинні доповнюватися даними, які дозволяли б судити про те, як у досліджуваному образі проявляється досвід людини, яка склалася в неї система установок, суб'єктивних відносин, мотивів і цілей.
 
РІВНІ ВІДБИТТЯ ПСИХІЧНИХ ОБРАЗІВ
 
Численні теоретичні й експериментальні дослідження пізнавальних процесів дозволяють виділити три основних рівні психічного відбиття: сенсорно-перцептивний, уявлення та вербально-логічний.
Сенсорно-перцептивний рівень. У системі образного відбиття цей рівень є базовим. Формуючись на початкових щаблях психічного розвитку індивіда, він не втрачає свого значення протягом всього його життя. Звичайно, при переходах від одних вікових щаблів до інших він змінюється, збагачується й трансформується.
Відчуття й сприйняття як вихідні форми образного відбиття виникають при безпосередньому впливі предметів і явищ об'єктивної дійсності на органи відчуття. Саме в цих формах здійснюється перетворення енергії зовнішнього подразнення у факт свідомості. Основна характеристика сенсорно-перцептивного відбиття полягає саме у тому, що воно виникає в умовах безпосереднього впливу предметів та їх властивостей на органи відчуття людини й розгортається в реальному масштабі часу. Людина сприймає предмет у тому місці, у якому той перебуває, і в той момент, коли той діє на органи відчуття. Сформований сенсорно-перцептивний образ виступає як «нав'язаний нашому розуму ззовні» (І. М. Сєченов). У цьому проявляється «безпосередність дійсності» сенсорного відбиття, на якому грунтується довіра до показань органів відчуття.
У процесі еволюції в людини сформувалася розгалужена система спеціалізованих апаратів (органів відчуття), кожен з яких забезпечує відбиття певних властивостей навколишніх предметів (відчуття різних модальностей) : зорові, слухові, тактильні, нюхові, смакові, кінестетичні і т. д. Сенсорно-перцептивная сфера – це найбагатша сукупність різноманітних відчуттів. Однак вони не виступають як якась строката мозаїка незв'язаних елементарних образів.
У процесі індивідуального розвитку в людини складається певна сенсорно-перцептивна організація (за Ананьєвим), яка поєднує сукупність органів відчуття у цілісну систему. Ця складна система включає різноманітні постійні й змінні зв'язки між сенсорними модальностями. На їх основі формуються своєрідні функціональні органи (за Ухтомським), які забезпечують різні види сенсорно-перцептивного орієнтування людини в навколишньому середовищі.
До числа найважливіших належить та система зв'язків між різними органами відчуття, яка забезпечує просторове орієнтування. Провідна роль у ній належить зоровому аналізатору, лабіринтовому апарату статокінестетичного аналізатора й кінестезії, але включає й інші аналізатори.
Основою сприйняття простору можна вважати орієнтацію людини щодо вертикального напрямку, який збігається з дією сили гравітації. Напрямок гравітації – це головна вісь системи відліку, щодо якої оцінюються так чи інакше всі характеристики навколишнього простору.
Оскільки у звичайних умовах при переміщенні людини по поверхні землі гравітація постійна по силі й напрямку, вся система аналізаторів адаптується до цієї константи. Формуються досить тверді однозначні зв'язки-стереотипи, завдяки яким у звичайних умовах орієнтування в просторі не вимагає спеціальних цілеспрямованих свідомо контрольованих дій: воно здійснюється на неусвідомлюваному рівні, автоматично. Однак у тих випадках, коли між сигналами від різних аналізаторів (відчуттями різних модальностей) виникають неузгодженості щодо сформованого стереотипу, це неминуче приводить до перекручування просторового образу.
Другий рівень відбиття – це рівень уявлень. Уявлення як відчуття й сприйняття – феномен образного відбиття. Але якщо відчуття і сприйняття якогось предмета або його властивості виникають тільки при його безпосередньому впливі на орган відчуття, то уявлення виникає без такого безпосереднього впливу. У цьому змісті воно є вторинним образом предмета.
До рівня уявлень відноситься широке коло психічних процесів, найважливіший серед яких – образна пам'ять й уява. Образна пам'ять – це фіксація й наступне відтворення образів, які виникли при сприйнятті; уява – творчий процес створення нових образів шляхом трансформацій і комбінацій тих, які збереглися в пам'яті. За своїм змістом образ-уявлення, як і сенсорно-перцептивный образ, є предметним. Але, на відміну від відчуття й сприйняття, які «нав'язані нашому розуму ззовні» і в силу цього подаються у свідомості як жорстко й однозначно віднесені до об'єктивної реальності, образ-уявлення має ніби самостійне існування як феномен «чисто» психічної діяльності. Він має значно меншу чіткість й яскравість, ніж сенсорно-перцептивний образ, володіє меншою стійкістю й повнотою.
Але разом з тим формування уявлення – це новий щабель у прогресивній лінії розвитку когнітивних процесів. Тут з'являються елементарні узагальнення й абстракції. На основі багаторазового сприйняття предметів однієї й тієї ж категорії відбувається селекція їх ознак: випадкові ознаки відсіваються, а фіксуються лише характерні і тому найбільш інформативні. На рівні уявлень предмет відокремлюється від фону, і при цьому виникає можливість подумки оперувати з об'єктом незалежно від фону.
При переході від відчуття й сприйняття до уявлення змінюється структура образу об'єкта: одні його ознаки ніби підкреслюються, підсилюються, інші ж редукуються. Інакше кажучи, відбувається схематизація предметного образу. Але образ, який має збіднену почуттєву основу, також не може забезпечити ефективної регуляції дій, особливо в складних умовах. Це означає, що при навчанні людини якому-небудь виду діяльності необхідна певна міра сполучення методів, які формують почуттєві й логічні компоненти образу, його «почуттєву тканину» і його «семантику».
Ефективність образу істотно визначається тим, наскільки він забезпечує антиципацію, тобто випереджувальне відбиття (за П. К. Анохіним). У процесі споглядання, а точніше цілеспрямованого спостереження, розвивається і збагачується образ, який здійснює регуляцію діяльності. При формуванні такого образу накопичується і ніби запасається інформація про предмет діяльності, засоби, способи й умови її виконання. Ця інформація може тривалий час не використовуватися, але в якийсь момент (наприклад, у складній ситуації) вона виявиться вкрай необхідною. Одна з найважливіших якостей особистості майстра – це професійна спостережливість, яка дозволяє йому постійно накопичувати інформацію про предмет його діяльності.
Все сказане дозволяє зробити висновок, що образ, який регулює діяльність, має складну будову. Він багатовимірний і включає ряд рівнів. У процесі його формування так чи інакше синтезуються сенсорні дані різних (практично всіх) модальностей. Однак провідна роль серед них звичайно належить візуальній, тому що саме зір дає просторово-диференційовану картину світу.
На думку Б. Г. Ананьева і С. Л. Рубинштейна, образне відбиття дійсності людиною носить переважно зоровий характер. Особлива роль зорової системи в процесах почуттєвого відбиття визначається тим, що вона виступає як інтегратор і перетворювач сигналів всіх модальностей. Як відзначав Ананьєв, «універсальність її щодо інтеграції й переінтеграції будь-яких за модальністю сигналів разюча». Зоровий образ речі ніби вбирає, синтезує, організує навколо себе дані інших органів відчуття. Експериментально це було підтверджено В. Є. Бушуровою.
 
Список використаних джерел:
 
Ананьев К. Г. Теория ощущений. Л. : Изд-во ЛГУ, 1981.
Ананьев КГ. Психология чувственного познания. М. : Изд-во АПН РСФСР, I980.
Анохин П. К. Опережающее отражение действительности. // Вопр. философии. 1982. – № 7.
Завалова Н. Д., Пономаренко В. А. Структура и содержание психического образа как механизма внутренней регуляции предметных действий // Психол. журн. 1980. № 5.
Завалова Н. Д.. Пономаренко В. А. Специфика психического образа, регулирующего действия человека в условиях искажений аффереитации // Вопр. психологии. 1984. – № 4.
Леонтьев А. Н. Психический образ и модель в свете теории отражения // Вопр. психологии. 1980. – № 2.
Леонтьев А. Н. Психология образа // Вести. МГУ. Сер. 14. Психология. 1979. – № 2.
Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. М. : Учпедгиз, 1986.
Фото Капча