Психологічна стуктура особистості

 

 

 

Вступ

1. Поняття особистості

2. Психологічна структура особистості

Висновок

Використані джерела

 

 

Темою мого виступу є “Психологічна структрура особистості”.

Метою моєї доповіді дослідити поняття особистості та її психологічну структуру. Особистість є об’єктом вивчення різних наук – філософії, соціології, етики, біології, педагогіки, психології тощо. Розумінню природи особистості сприяють література, музика, образотворче мистецтво. Особистість відіграє значну роль у вирішенні політичних, економічних, культурних, наукових, технічних проблем, загалом у піднесенні рівня людського буття. Категорія особистості посідає в сучасних наукових дослідженнях і в суспільній свідомості одне з центральних місць. Завдяки категорії особистості постають можливості для цілісного підходу, системного аналізу та синтезу психологічних функцій, процесів, станів, властивостей людини. У психологічній науці не існує загальноприйнятого визначення природи особистості. Епоху активного наукового вивчення проблеми особистості можна умовно розділити на два етапи. Перший охоплює період з кінця ХІХ до середини ХХ ст. і приблизно збігається з періодом становлення класичної психології. У цей час були сформульовані фундаментальні положення про особистість, закладені головні напрями психологічних дослідження особистості. Другий етап досліджень проблем особистості розпочався у другій половині ХХ ст. Поняття особистості тісно пов’язане з поняттям людини, індивіда та індивідуальності.

 

 

У широкому плані особистість людини є інтегральною цілісністю біогенних, соціогенних і психогенних елементів. Біологічна основа особистості охоплює нервову систему, систему залоз, процеси обміну речовин (голод, спрага, статевий імпульс) статеві відмінності, анатомічні особливості, процеси дозрівання і розвитку організму. Соціальний «вимір» особистості обумовлюється впливом культури і структури спільнот, в яких людина була вихована і в яких він бере участь. Найважливішими соціогенних доданками особи є соціальні ролі, виконувані нею в різних спільнотах (сім'ї, школі, групі ровесників), а також суб'єктивне «Я», тобто створене під впливом дії інших уявлення про власну особу, і відбите «Я», тобто комплекс уявлень про себе, створених з уявлень інших людей про нас самих. Таким чином, поняття «особистість» характеризує особливості розвитку людини як соціальної істоти. Людина народжується на світ з генетично закладеними в неї потенційними можливостями стати саме людиною. Не слід вважати, що немовля – це «чиста дошка» (tabula rasa), на якій під впливом соціуму «пишуться» ознаки людяності. Немовляті притаманні анатомічні та фізіологічні властивості тіла й мозку, що належать тільки людині. Вони забезпечують у перспективі оволодіння прямоходінням, знаряддями праці та мовою, розвиток інтелекту, самосвідомості тощо. Але система біологічних, генетичних, анатомічних, фізіологічних чинників передбачає становлення людини лише в певних соціальних, культурно-історичних умовах цивілізації. Щоб підкреслити біологічно зумовлену належність новонародженої дитини і дорослої людини саме до людського роду та відрізнити їх від тварин, використовують поняття індивіда як протилежне поняттю особини тварини. Тільки індивідні якості, тобто притаманні людині задатки, анатомо-фізіологічні передумови, закладають підвалини створення особистості. Індивід – це людська біологічна основа розвитку особистості у певних соціальних умовах.

Особистість – це індивід із соціально зумовленою системою вищих психічних якостей, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Ця система виявляється і формується в процесі свідомої продуктивної діяльності і спілкування. Особистість опосередковує та визначає рівень взаємозв'язків індивіда з суспільним та природнім середовищем. У філософсько-психологічному аспекті особистість – це об'єкт і суб'єкт історичного процесу і власного життя. В ході свого становлення як особистості індивід поступово стає суб'єктом цілеспрямованого пізнання та перетворення об'єктивної дійсності й самого себе. Будуючи наділеною від народження певними біологічними якостями, людина стає особистістю по мірі засвоєння соціального досвіду у своїх його проявах (способів і засобів виробництва, духовної культури тощо).

 

 

Структура – сукупність стійких зв'язків між безліччю компонент об'єкта, що забезпечують його цілісність і самототожність. Уявлення про структуру передбачає розгляд об'єкта як системи.

Проблема структури особистості в психології ще більш заплутана, ніж саме поняття «особистість». У рамках даної роботи неможливо охопити всі теорії про психологічній структурі особистості. Всі вони засновані на тих чи інших різняться між собою поглядах вітчизняних і зарубіжних психологів. Виділити серед них щось спільне і узагальнити усі теорії я не вважаю можливим.  В даний час, з урахуванням сучасних даних психології особистості, нейропсихології, нейрофізіології та психогенетики вкрай актуальним є побудова цілісної біопсихологічної, природно-культурної моделі особистості. У такій моделі повинні об'єднуватися як функціональні, так і структурно-матеріальні характеристики психіки та особистості. Психологічними елементами структури особистості є її психологічні властивості і особливості. Їх дуже багато. Деякі з них можна відобразити в підструктурі. На землі немає двох однакових особистостей, кожна особистість має свою структуру. Однак є багато спільного, що дозволяє виділити структуру особистості взагалі, яка складається з чотирьох сторін:

1. Блок психічних явищ (мотиваційний) – спрямованість (стійка система мотивів):

• Потягу – одна з форм спрямованості особистості, що виражається в недостатньо повно усвідомленому прагненні до досягнення чого-небудь, нерідко в основі потягу лежать біологічні потреби.

• Бажання – переживання, одна з форм прояву спрямованості особистості, що характеризується прагненням особистості до досягнення якоїсь мети, але часом – недостатньою усвідомленістю причин такого прагнення.

• Інтереси – одна з форм спрямованості особистості, яка полягає в її спрямованої пізнавальної активності, пофарбованої позитивними емоціями та увагою до об'єкта. Інтерес особистості зазвичай є соціально обумовленим.

• Ідеали – образ, який є втіленням досконалості, зразок, вища мета прагнень людини.

• Світогляд – система поглядів на світ