Психологічні причини суїцидальної поведінки у підлітків

Почуття розчарування, постигающее людини, може бути викликано не тільки сімейним життям, але й професійною кар'єрою. Якщо його надії і цілі чомусь не реалізувалися, то тепер він усвідомлює, що вони вже й не досяжні. Для інших, навпаки, розчаруванням є професійний застій через те, що більше немає конкуренції і суперництва.

З плином часу рівень самогубств в зрілості підвищується. Статистика фіксує, що протягом лише одного року відбувається 1400 суїцидів американців у віці 30-34 років; 1800 – у віці 35-39 років; більше 2000 – у віці 45-49 років, і більше 2200 – серед американців 50-54 років.

 

1.4 Літній вік

 

Щорічно більше 20 000 американців старше 60 років кінчають із собою. Хоча люди за 65 років складають лише 11% усього населення, серед них відзначаються 25% всіх самогубств. Літні люди легко маскують свої суїцидальні наміри тим, що можуть буквально заморити себе голодом, передозувати, переплутати або не прийняти вчасно ліки.

Старість приносить із собою фізичну неміч. Майже 9 з 10 літніх людей страждають, принаймні, одним хронічним захворюванням. Одним з найбільш поширених вікових розладів є втрата слуху. Часткова глухота посилює тривогу, непристосованість і ізоляцію. З віком погіршується і зір. При старінні порушується діяльність нервової системи, змінюється м'язовий тонус, рефлекторна діяльність, знеславлює контроль за положенням тіла в просторі і відчуття рівноваги. Через атеросклерозу, побічних дій медикаментів, депресії і тривоги виникають порушення пам'яті. Смерть забирає у людей похилого віку братів, сестер, подружжя, колег, друзів і навіть дорослих дітей. Без роботи поступово зникають компенсаторні механізми, які нею опосередковуються: відчувається не лише брак грошей, але і самооцінки, і задоволення, яке вона приносила в колишні роки.

Ряд груп літніх людей схильні ще великому ризику. Серед білих чоловіків старше 65 років в США рівень самогубств в 4 рази вище його середнього рівня для всього населення. А у Жінок – в 2 рази вище. Білі літні чоловіки здійснюють самогубства в 10 разів частіше, ніж жінки. В цілому рівень суїцидів серед літнього кольорового населення нижче, ніж серед білого. Колишні дослідження відзначали більш високий рівень самогубств у літніх людей із забезпечених верств суспільства. Проте сьогодні більшість робіт вказують на велику частоту суїцидів і серед бідних. Найбільшому ризику самогубств піддаються літні городяни, які живуть у центрі міст. Багато лікарі, психологи і соціологи, мабуть, не віддають собі звіту в серйозності проблеми суїциду для літніх людей.

Показано зокрема, що 76% літніх чоловіків, які вчинили самогубство, зверталися до лікаря протягом місяця до цього, 33% – в переділах одного тижня, 10% відвідували лікаря принаймні за день до суїциду. Отже, лікарі не змогли визначити, що їх соматичні скарги були поведінковими і вербальними індикаторами, сигналізувати про суїцидальних наміри. Слід зазначити, що алкоголізм і зловживання наркотиками, що є факторами ризику самогубства, також не часто розпізнаються у літніх людей.

 

1.4.1 Психоаналітичний підхід

Спочатку в психоаналізі була прийнята концепція З. Фрейда (1916). Він пояснював суїцидальну поведінку як результат звернення агресії проти власної особистості через втрати об'єкта. Про це докладно написано в його книзі «Сум і меланхолія». У цій роботі він описує динаміку самогубства через агресію до тієї частини Я, яка втратила свій об'єкт і, таким чином, розправляючись з «поганими» внутрішніми об'єктами. Ця теорія визнає провідну роль близької людини в динаміці суїцидальної поведінки. Суїцидальна поведінка, на думку З. Фрейда, можна пояснити за допомогою двох інстинктів, які існують в людині: Ероса і Танатоса. Ерос – інстинкт до життя. Танатос – інстинкт до смерті. Фрейд вважає, що суїцид – це прояв впливу Танатоса. Вплив Танатоса ніколи не буває абсолютним.

Це пояснює те, що самогубства можна запобігти. До психоаналітичним концепціям відноситься теорія А. Адлера, засновник індивідуальної психології. Він розглядає суїцид як результат кризи. На його думку, ця криза виникає у зв'язку з пошуком людини шляхи подолання комплексу неповноцінності, в результаті чого людина опиняється в стані застою, який не дозволяє йому наблизитися до реальності, що в підсумку призводить до регресії. Крайня стадія регресії є суїцидальна спроба людини. Інше вчення розробив діяч психоаналітичного руху Карл Густав Юнг.

Він вказував на несвідоме прагнення людини до духовного переродження. Це переродження може стати важливою причиною суїциду.

Суїциденти поспішають зі своїм метафоричним поверненням в черево матері. Післяповернення, на думку самогубців, вони знову стануть маленькими дітьми, які будуть оточені турботою і відчуттям безпеки. З точки зору психоаналізу самогубство вивчав К. Хорні. Він вважає, що думки про самогубство виникають через ворожість оточення до людини ще в дитинстві. У результаті цієї ворожості у людини виникає базисна тривога, надалі переростаючи в невротичний конфлікт, який є основою суїцидальної поведінки.

 

1.4.2 Суїцид з точки зору гештальт-психології

У гештальт-терапії життєву активність людини розглядають як безперервний процес творення і руйнування гештальтів, ланцюг контактів з навколишньою дійсністю». В даному реченні під контактами розуміється усвідомлення. Усвідомлення на своїх кордонах з дійсністю зустрічається з множинами перешкодами (феноменами) і щоб не допустити контакту ми навпаки рухаємося до них.