Писанкарство

витерти серветкою. Інколи обробляють яйце оцтом, розсолом квашеної капусти або галуном. Відтак вибирають орнамент і тупим олівцем геометрично ділять яйце. (За бажання можна намалювати орнамент олівцем на білому яйці: якщо ці лінії легкі, вони зникнуть, коли писанку буде закінчено). У черпачку розігрівають віск.

Умочивши писачок у розтоплений віск, наносять ним контур перших ліній орнаменту або закривають певні площини потрібної конфігурації, що мають бути білими. Віск «охоронятиме» шкаралупу яйця від інших фарб. Потім обережно кладуть яйце в ложку й опускають у барвник найсвітлішого кольору, переважно жовтого. Яйце має залишатись у холодному барвнику протягом 5-7 хвилин, потім його виймають з барвника і легенько витирають чистими серветками.

Після цього на жовтій поверхні шкарлупи знову розтопленим воском покривають писачком ті частини узору, які мають залишитися жовтими, й опускають у барвник темнішого кольору, припустімо оранжевого і т. д.

Поступове накладання воском що далі, то нових елементів орнаменту й опускання яйця у барвники все нових і нових кольорів утворює дуже вишукані й складні композиції.

Якщо в орнаменті є маленькі елементи, які мають бути блакитні або зелені, треба малим пензлем зафарбувати ці елементи потрібною фарбою і покрити їх воском, щоб зберегти насиченість і красу кольору.

Після закінчення всього процесу яйце опускають у холодний найтемніший барвник, як правило синій або чорний. Завершивши фарбування писанки, її виймають і витирають чистою серветкою.

Коли фарби висохнуть, писанку ставлять у гарячу піч (або тримають над свічкою). З неї стікає віск, який витирають серветкою, доки на яйці не стане воску і проступлять чарівні кольори писанки.

Розписану писанку покривають лаком і кладуть на стояк, щоб вона висохла. Лак зберігає кольори писанки і робить шкарлупу яйця менш крихкою.

Усі орнаменти в писанкарстві можна поділити на геометричні та «образні», або «фігурні», які створюють символи чи узагальнюють ритмічне уявлення про те, що майстер бачить у природі.

Одним з найпоширеніших елементів у писанковому орнаменті українців є зображення сонця. Сонце – джерело світла, символ життя. Це найдавніший і найпоширеніший орнаментальний мотив, форми його графічного зображення

необмежені. Сонце зображується іноді як коло, рожа, спіраль; часом воно спокійне, іноді в русі, деколи промінне.

Безконечник, або меандр, – своєрідний елемент у вигляді хвилеподібної смуги – посідає певне місце серед різноманітних геометричних орнаментів сучасних українських писанок. Він дуже поширений у писанках Гуцульщини, Буковини, а в деяких писанках Поділля, Волині, Херсонщини, Київщини та інших регіонів виступає домінуючим елементом орнаменту. Меандр походить від мистецтва трипільської культури (4-3 тисячоліття до н. е.). Зокрема, більшість керамічного посуду того часу прикрашено різноманітними формами хвиль – знаками заклинання богині води – Дани. З хвилястими «безконечниками» пов'язане цікаве повір'я. Безконечник на писанці не має ні початку ні кінця, отже, зло, яке потрапить у хату і в цю «пастку», ніколи більше не турбуватиме власника.

Серед інших геометричних узорів драбинка – символ пошуків кращого життя, решето – символ відокремлення добра від зла, доріжки – символ вічності.

Християнські мотиви у писанковому розписі з кінця XIX – початку XX ст. в Україні набули значного поширення. Християнські мотиви спочатку обмежувались написами «Христос воскрес» або «X. В. «. Тепер такі мотиви найбільш поширені та збагачені на Гуцульщині. Писанки стали справжніми шедеврами декоративного мистецтва. Цікаво вирішені в писанкарстві зображення розп'яття Ісуса Христа, капличок, хоругов, «Серця Христа», які на писанці займають центральне місце в композиції. Здебільшого їх зображено в оточенні прадавнього орнаменту.

Більшість дохристиянських, символів було пристосовано до нової віри, інтерпретація їх змінилася. Так, крапки, які символізували зорі на небі або зозулині яйця (символ весни) стали символом сліз Матері Божої, риба – первісне символ здоров'я – символізує Ісуса Христа, хрест, який колись був суголосним з чотирма сторонами світу, набув християнського значення. Трикутник спочатку репрезентував трійцю – землю, небо й вогонь – нині він є символом Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Духа Святого.

Богиня Берегиня – символ життя і родючості, матері усього живого на землі. Найдавніший її культ завжди був пов'язаний з культом життєдайної Матері-Землі. Спочатку богиню Берегиню зображали у вигляді перехрещених подвійних рисок («черепашка»), потім серед багатьох варіантів побутував і такий, де «черепашки» на кінчиках рисок мають надлами, що нагадують руки. Пізніше, коли в наших пращурів запанував матріархат, з'явилися людиноподібні зображення богині Берегині з піднятими догори руками. Наші предки поклонялись Берегині, яку зображали з піднятими вгору руками, що відіграло певну роль і під час переходу українців до християнства. Образ Оранти, запрестольної Божої Матері у київському соборі Святої Софії, яку зображено з піднятими догори руками, мав типовий вигляд великої язичницької богині – богині Берегині.

Зображення сосонки – яскраво-зеленої травички, що однією з перших прокидається після зими і плететься, неначе змійка, сповіщаючи про весняне пробудження землі, характерне для писанкарства. І ця деталь з'явилася невипадково: пов'язана вона з культом Небесного Змія, що, як вважали наші предки, запліднював усе живе жіночої статі. Сосонка в українських писанках, як правило, комбінується з іншими орнаментами, проте може й домінувати на поверхні всього яйця, як у давні часи Київської держави. Тепер це характерно для лемків і поліщуків.

«Дерево Життя» – цей мотив дерева в народній орнаментиці, а в писанковій зокрема, є одним з найпоширеніших елементів.

У народних віруваннях існував фантастичний зв'язок між людиною і деревом, адже дерево – це диво з див: восени воно помирає, а навесні оживає. Коли навесні з бруньок на верхівці гілки з'являлися три нові пагони, люди сприймали їх як триєдиний символ продовження роду (батько – мати – дитина).

На українських писанках крім «сосонки» і «Дерева Життя» дуже часто зображають «ружі», «яблуневий цвіт», «виноград», «огірочки» та інші рослинні символи Тваринні мотиви писанок мали подвійне значення: вони покликані надати їхнім власникам найкращих рис звірів, наприклад здоров'я та силу, а також забезпечити довге й плідне життя для тварин. Малювали оленів, баранів, коней, риб і птахів абстрактно і по-різному в одному й тому ж регіоні; інколи писанкарки відтворювали лише символічні елементи зображень тварин: заячі вуха, курячі лапки, вовчі зуби, ведмежі лапи. Доволі популярними писанковими мотивами були зображення коня, який символізував силу й витривалість, та оленя, що уособлював довге життя і заможність. Птахів вважали вісниками весни, тому малювали їх на писанках.

Фарби «писанки» символічні. Червоне яйце – - любов, радість, життя; жовте – місяць, зорі; блакитне – небо, повітря, здоров'я; зелене – весна, воскресіння природи; бронзове – земля; чорне з білим – пошанування духів – душ померлих.

Висновки

Наші часи позначені небувалим зростанням інтересу до проблем вітчизняної історії, витоків національної культури, до непересічних досягнень минулого. Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у практиці сьогодення.

У справі оптимізації міжнаціональних відносин, пошуку шляхів задоволення соціально-культурних запитів людей важливого значення набуває етнографія (етнологія, народознавство) – наука, об'єктом дослідження якої є народи, їхні культура і побут, походження, розселення, процеси культурно-побутових відносин на всіх етапах історії людства. Ці дослідження зосереджені переважно у сфері традиційно-побутової культури, яка створювалася протягом століть творчим генієм багатьох поколінь, розвивалася й удосконалювалася.

Досягнення українського народу на ниві культури загальновідомі. Разом із тим якщо розглядати національну культуру як цілісну систему, слід брати до уваги надбання різних верств населення протягом тривалого історичного шляху.

У наш час мистецтво писанок чарує око розмаїттям орнаментальних мотивів і буянням насичених фарб, викликаючи загальне захоплення. Писанкарство вважається одним із найцінніших різновидів українського декоративного розпису.

Колорит та орнаментику писанкового розпису широко використовують для створення й оздоблення елементів декору та сувенірів.

Писанки – це витвір вашої руки і вашої душі. Винагородою за вашу творчу працю, за вашу терпеливість та наполегливість буде прекрасна, барвиста, чарівна українська писанка.

Список використаної літератури

Білоус О; Сташук 3. Школа писанкарства: Учбово – методичний посібник. -К., 1999

Боплан Гійом Левассер де. Опис України. – Львів: Каменяр, І990. -С. 78-79.

Воропай О. Звичаї нашого народу. -Т. 1. -К. : Оберіг, І99І. – С. 355-378.

Кириченко М. Український народний декоративний розпис. – К., 2006

Культура і побут населення України. – К., 1993

Семенцов А. Писанки нашого краю//Деснянська правда. 1992. -25 квітня.

Скорик М. М. З джерел писанкового орнаменту //Народна творчість та етнографія. -1988. – №4. – С. 76

Українське народне мистецтво: Живопис /Автор тексту Б. С. Бутник- Сіверський. – К. : Мистецтво, І967.

Українські писанки /Вст. стаття, акварелі та упорядкування Е. Біняшевського. -К. : Мистецтво, 1968. -С. 26-27.

Фольклорні записи Марка Вовчка та Опанаса Марковича. -К. : Наукова думка, 1983. -С. 51.

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4

Додаток 5

Додаток 6