Репродуктивне здоров'я і неплідність

Отже, комплекс негативних почуттів, таких як пригніченість, відчуження, гнів, страх, у підсвідомості опосередковано впливають на репродуктивну систему, провокуючи розвиток неплідності. З іншого боку, психічний стан пацієнтів є вкрай важливим для успішної терапії даної патології.

Збереження та відновлення репродуктивного здоров’я на сьогодні є актуальним питанням не лише у медичному, медико-генетичному аспекті, але і соціальною, біологічною та психологічною проблемою. Неплідність носить переважно стійкий характер, негативно впливає на взаємовідносини у сім’ї і нерідко є причиною розлучень. Відомо, що в усьому світі на неплідність страждають як жінки, так і чоловіки. Неплідність слід віднести до числа найбільш значимих проблем медицини, вона зустрічається у 15-20% усіх подружніх пар. При цьому в 55-65% причиною неплідності є жінка, в 45-55% – чоловік, а в переважній більшості випадків – чоловік і жінка. Щодо загальної популяції у світі, нараховується близько 50-80 млн осіб, для яких неплідність є причиною особистих страждань і розпаду сім’ї. Підраховано, що кожен рік з’являється близько 10 млн нових неплідних шлюбних пар. Частота неплідності подружніх пар з кожним роком зростає, негативно впливає на генофонд України і продовжує залишатися однією з найбільш вагомих медичних, соціальних та державних проблем.

Багаторічні дослідження, що проводилися нами у відділенні реабілітації репродуктивної функції жінок Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України, показали, що неплідність в більшості випадків пов’язана з перенесеними запальними захворюваннями, імунними та гормональними розладами. Негативно впливають на репродуктивну функцію людини такі фактори, як забруднення навколишнього середовища, хімізація сільського господарства, екологічні катастрофи.

Для встановлення причини неплідності необхідним є досконале кваліфіковане обстеження шлюбної пари (чоловіка і жінки), яке починається в жіночій консультації, потім продовжується в консультації “Шлюб і сім’я”, де є необхідні спеціалісти (гінеколог, сексопатолог, ендокринолог, юрист) та обладнання. У випадках, коли причину неплідності вияснити на цих етапах не вдається, подальше поглиблене обстеження проводиться у спеціалізованих відділеннях. Таким є відділення реабілітації репродуктивної функції жінок ІПАГ АМН України, яке за своєю структурою і спрямуванням досліджень не має аналогів.

За класифікацією ВООЗ виділено 22 чинники жіночої та 16 – чоловічої неплідності. Наші дослідження засвідчили, що найбільш поширеною формою неплідності є трубно-перитонеальні патології (35%), у тому числі: 23, 7% – сактосальпінкси, 32% – неплідність, пов’язана з синдромом полікістозних яєчників, тобто ендокринна, 21% – з ендометріозом, 9, 4% – з фіброміомою матки, 4, 6% – з аномаліями розвитку матки. Найчастіше (72%) спостерігаються поєднані форми неплідності.

У відділенні розроблена і науково обґрунтована система поетапного обстеження і лікування шлюбних пар з неплідністю. Клініко-лабораторна діагностика базується на використанні сучасних методів дослідження: клінічних, рентгенологічних, біохімічних, імунологічних, бактеріологічних, ендокринних, ендоскопічних (гістероскопія, діагностична та хірургічна лапароскопія) та ультразвукових, які включають вивчення не тільки анатомічних змін, але і функціонального стану статевих органів. Обстеження хворих починалося з доступних і простих методів, а за необхідності доповнювалося більш досконалими сучасними. У тих випадках, коли дані рентгенологічних обстежень були сумнівними, застосовувались ендоскопічні методи – лапароскопія (ЛС) і гістероскопія (ГС). Збіг рентгенологічного і лапароскопічного діагнозів спостерігався у 65, 2% випадків.

Найбільш досконалим і інформативним методом вважають лапароскопію. При кваліфікованому виконанні метод дозволяє запобігти ускладненням і забезпечує майже абсолютну точність діагнозу. Можливість хірургічної ендоскопічної корекції виявленої патології у хворих, які довго і безуспішно лікувалися, значно розширює показання до цієї операції. Проведений нами аналіз понад тисячі випадків лапароскопій, виконаних у клініці, дозволив визначити не лише стан матки, яєчників, маткових труб, а і ділянку, в якій труба непрохідна, та ступінь спайкового процесу. При цьому у 28, 2% випадків вперше встановлено ендометріоз, у тому числі малі форми, у 10% – фіброміому, у 16, 4% – синдром полікістозних яєчників, у 6% – аномалії розвитку матки, у 2, 6% -прогресуючу трубну вагітність. У більшості хворих проведена ендоскопічна хірургічна корекція виявлених змін. У тих випадках, коли запалення додатків поєднувалися зі змінами порожнини матки, ЛС виконувалась одночасно з гістероскопією. Це дозволило у 25, 8% пацієнтів виявити поліпи, синехії та інші зміни ендометрія і перетинки порожнини матки. Прогресивним і перспективним методом діагностики неплідності являється комп’ютерна субтракційна ангіографія, яка використовується не тільки для вивчення анатомічних змін, а й для оцінки гемодинаміки і функціонального стану статевих органів. Низька концентрація контрасту дає можливість звести до мінімуму ускладнення і відсоток псевдонегативних результатів.

Таким чином, послідовне вивчення причин і розкриття механізмів розвитку неплідності дозволяє виявити або виключити трубно-перитонеальний чи матковий фактор і перейти до оцінки гормонального, імунного статусу.

Глибину пошкодження центральних і периферичних відділів гормональної регуляції оцінювали на основі послідовного, поетапного застосування доступних методів функціональної діагностики з наступним кількісним визначенням гонадотропних, статевих гормонів, пролактину не тільки в динаміці менструального циклу, але і добових ритмів. Поряд з цим, статеві гормони вивчалися в перитонеальній та фолікулярній рідинах. Це дозволило визначити, що тільки у 25% жінок з неплідністю запального генезу гормональна функція відповідала такій у здорових жінок, а у переважної більшості (75%) вона була порушена. Менструальні цикли протікали за типом недостатності