Резистивні матеріали будівельного призначення на основі лужних в'яжучих систем

Показана можливість використання лужних алюмосилікатних в'яжучих для виготовлення плівкових електропровідних покриттів. Досліджено основні електротехнічні властивості розроблених матеріалів.

13. Пушкарева Е. К., Гузий С. Г. Структура и электротехнические свойства резистивных материалов на основе щелочных вяжущих веществ // Материалы Междунар. семинара “Структурообразование, разрушение композиционных строительных материалов и конструкций”. – О. : ОГАСА. – 1996. – С. 45-46.

Досліджена можливість використання техногенної сировини для виготовлення резистивних матеріалів. Вивчено електромеханічні властивості розроблених матеріалів.

14. Романенко Н. Е., Гузий С. Г. Совершенствование процесса обезвреживания горючих примесей в отбросных газах // 19 th Int. Sc. Symp. of students and young research workers. – Poland: Zielowa Gora. – Kwiecien. – 1997. – Vol. 1. – P. 254-257.

Визначена можливість використання нагрівальних елементів як носія каталітичного шару для установок по знешкодженню горючих домішок у газах, що викидаються.

15. Пушкарева Е. К., Гузий С. Г. Применение методов математического планирования эксперимента для оптимизации составов электропроводных материалов // Материалы к 40-му междунар. семинару по моделированию и оптимизации композитов ”Моделирование и оптимизация в материаловедении” (MOK'40). – О. : Астропринт. – 2001. – С. 76-77.

Виконано оптимізацію складів електропровідних матеріалів із заданими властивостями, що отримані на основі техногенної сировини.

16. Пушкарева Е. К., Гузий С. Г. Изучение влияния дисперсного углерода на электромеханические свойства электропроводных материалов на основе щелочных вяжущих систем // Тез. докл. XXXVII Междунар. семинара “Актуальные проблемы прочности”. – К. : ИПМ. – 2001. – С. 359-360.

Вивчено вплив дисперсного вуглецю на електромеханічні властивості електропровідних матеріалів на основі лужних в'яжучих систем.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на міжнародному науковому симпозиумі студентів і молодих вчених (Польща, Зелена Гура, 1997 р.), міжнародних конференціях: “Матеріали для будівельних конструкцій” ICMBў94 (Дніпропетровськ, 1994 р.), “Захисні будівельні матеріали та конструкції” (Санкт-Петербург, СПбІІЗТ, 1995 р.), “Лужні цементи та бетони” (Київ, ДНДІВМ, 1994, 1999 рр.), “Ресурсоекономні матеріали, конструкції, будівлі та споруди” (Рівне, РДТУ, 2001 р.), “Реконструкція будівель та споруд. Досвід та проблеми” (Київ, НДІБК, 2001 р.), 53, 58, 60, 61 та 62 науково- практичних конференціях КНУБА (1992, 1997, 1999-2001 рр.), міжнародних семінарах: “Структуроутворення, руйнування композиційних будівельних матеріалів і конструкцій” (Одеса, ОДАБА, 1996 р.), “Моделювання та оптимізація в матеріалознавстві” (Одеса, ОДАБА, 2001 р.), “Актуальні проблеми міцності” (Київ, ІПМ, 2001 р.), “Будівельні матеріали, вироби та конструкції зі спеціальними експлуатаційними властивостями” (Київ, “Знання”, 1993 р.), “Матеріали для сучасного будівництва” (Київ, НДІБМВ, 2001 р.).

Публікації: за темою дисертації опубліковано 21 друковану роботу, в тому числі 6 публікацій – в наукових фахових виданнях, 5 – у збірниках і журналах та 10 – у матеріалах вітчизняних та міжнародних конференцій, семінарів.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 113 сторінках основної частини, яка складається із вступу, п'яти розділів, висновків і містить 21 таблицю та 38 рисунків. Повний обсяг дисертації становить 171 сторінку і включає поряд з основною частиною список використаних джерел з 200 найменувань та 10 додатків, що містять 9 таблиць.

 

 

У вступі обгрунтована актуальність та доцільність виконання даної роботи, сформульована мета досліджень, наукова новизна, практичне значення та основні задачі, що розв'язані в роботі.

У першому розділі наведено огляд стану проблеми та визначено теоретичні передумови досліджень.

Сучасний рівень виробництва резистивних елементів та гріючих конструкцій вимагає розробки електропровідних матеріалів із регульованими електро-, тепло- та фізико-механічними характеристиками, що експлуатуються в діапазоні температур 293-1073К.

Існує декілька технологічних напрямків розвитку електропровідних композицій на основі мінеральних в'яжучих речовин, які включають можливість отримання ефективних матеріалів за рахунок введення заповнювачів із електронним типом провідності (М. С. Добжинський, Л. Є Врублевський, В. Р. Сердюк та ін.), використання нових видів в'яжучих речовин (І. В. Автономов, Р. Ф. Рунова, С. Є. Максунов та ін.), а також введення діелектричного компоненту до структури композиційного матеріалу (В. П. Горілов, Г. А. Пугачов та ін.).

Аналіз ефективності використання вищенаведених заходів, в т. ч. оцінки стабільності електрофізичних характеристик матеріалів показує, що найбільш доцільним є розвиток останнього напрямку, причому, зміна кількості діелектричної складової в складі резистивних композицій дозволяє регулювати їх експлуатаційні властивості.

Аналіз теоретичних положень в області композиційної побудови резистивних матеріалів із заданими властивостями, а також даних про зниження основності новоутворень, що формуються, при гідратації силікатів кальцію в присутності лужних сполук, дозволяє висунути гіпотезу про можливість одержання в системі “в-C2S-SiC-C-Na2OЧnSiO2ЧmH2O” електропровідних матеріалів зі стабільними характеристиками, які відрізняються розширеним температурним інтервалом експлуатації та довговічністю, за рахунок направленого формування в їх структурі діелектричної матриці, що представлена низькоосновними силікатами кальцію, які характеризуються максимальним значенням питомого опору в порівнянні з відомими силікатами кальцію. Причому, для досягнення стабільності електрофізичних властивостей резистивних матеріалів, ступінь зміни електрофізичних характеристик матриці в робочому діапазоні температур повинен бути мінімальним.

У другому розділі наведено характеристики сировинних матеріалів, необхідних для виготовлення лужного в'яжучого та електропровідних матеріалів.

Як силікатний компонент в'яжучого використовували клінкерний мінерал