Роль державної служби зайнятості у боротьбі з безробіттям

 

 

В умовах трансформаційних змін економіки функціонування збалансованого, повноцінного ринку праці неможливе лише за рахунок дії ринкових механізмів саморегулювання. Інструментарій регулювання ринку праці повинен оптимально поєднувати механізми ринкового та адміністративного регулювання.

Провідними державами світу напрацьований багатий досвід регулювання зайнятості на ринку праці на основі фундаментального теоретичного багажу економічної науки. Однак відкритим залишається питання щодо прийнятності в Україні тієї чи іншої моделі регулювання. У будь-якому випадку власна модель регулювання зайнятості повинна базуватися на загальнодержавній концепції зайнятості, бути адаптованою до регіональних особливостей та стратегій сприяння зайнятості, потребує визначення першочергових пріоритетів спрямування та важелів механізму регулювання [1].

Вітчизняний ринок праці у сучасних умовах є інерційним. За даними органів державної статистики, за дев’ять місяців 2010 року, порівняно з таким самим періодом 2009-го, чисельність зайнятого населення збільшилася майже на 40 тис. осіб і склала 20, 4 млн. громадян, а чисельність безробітних скоротилася на 154 тис. і склала близько 1, 8 млн. осіб. Рівень безробіття (за методологією МОП) знизився з 8, 6% до 8% економічно активного населення.

Рівень безробіття в Україні залишається нижчим, ніж у середньому по країнах Євросоюзу, де він виріс з 8, 8% за дев’ять місяців 2009 року до 9, 6% за дев’ять місяців 2010 року. Минулого року за сприянням у працевлаштуванні до служби зайнятості звернулися 1, 8 млн. незайнятих громадян, із них нову роботу отримали 745 тис. людей, що на 42 тис. більше, ніж у 2009 році. У січні-лютому 2011-го на обліку в службі зайнятості перебували 798, 2 тис. осіб (у січні-лютому 2010 року – 724, 6 тис), працевлаштовано – 91, 3 тис. осіб (у січні-лютому 2010 року – 71, 1 тис). Кількість поданих працедавцями до служби зайнятості вакансій у січні-лютому 2011 року становить 218, 0 тис. Рівень їх комплектації виріс на 6, 3% і склав 86, 5 тис. вакансій (за цей самий період 2010 року – 66, 7 тис) [2].

Упродовж останніх років для ринку праці характерний професійно-кваліфікаційний дисбаланс. Потреба працедавців у кваліфікованих робочих кадрах спостерігається постійно, а ринок праці наповнений власниками дипломів про вищу освіту. Тому найбільш популярними професіями, як і раніше, є професії висококваліфікованих робітників – слюсар, токар, електрогазозварник, водій, робітник з ремонту електричного устаткування і т. д. Хоча значний попит залишається і на фахівців високого рівня кваліфікації: топ-менеджерів, а також економістів, менеджерів, лікарів, інженерів з відповідним досвідом роботи та ІТ-фахівців.

Основне ядро безробітних, які перебувають на обліку в службі зайнятості, сьогодні становлять різні категорії громадян. За станом на 1 лютого 2011 року на обліку в центрах зайнятості перебувало 610, 3 тис. незайнятих громадян, з яких майже половина (303, 7 тис.) – представники робочих професій. Ще 193 тис. – це люди, що раніше обіймали посади службовців, і 113, 6 тис. – громадяни без професії.

Заставою працевлаштування є зміна професії або спеціальності на ту, що має попит на ринку праці. Таким чином зберігається конкурентоспроможність кадрів на ринку праці, а економіка країни отримує необхідні кадри. Тому професійна перепідготовка безробітних – сьогодні один із пріоритетів діяльності державної служби зайнятості. У 2010 році професійне перенавчання пройшли більше ніж 203 тис. безробітних (це на 29, 4% більше, ніж у 2009 році). Тобто, в середньому по Україні профнавчання охопило майже 15% безробітних. При цьому після професійного навчання було працевлаштовано 85, 9% безробітних громадян. Це досить високий показник, у Європі чудовим вважається рівень 65-79%.

Торік професійна підготовка і перепідготовка здійснювалася по 300 професіях, і найбільш затребуваними стали електрогазозварник, електромонтер з ремонту і обслуговування електроустаткування, оператор котельної, тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, облицювальник-плиточник, швачка, токар, гірник підземний, продавець продовольчих товарів і кухар.

Зараз державна служба зайнятості створює власну мережу центрів професійного навчання дорослого населення. 10 регіонів України охоплено роботою центрів професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, а в перспективі такі центри з’являться в кожному регіоні країни. Протягом 2010 року на базі навчальних центрів служби зайнятості навчалися близько 17 тис. осіб із числа незайнятого населення з різних регіонів України.

Важливий момент – профнавчання здійснюється державною службою зайнятості під конкретне замовлення працедавця [3, с. 50-51. ]. Безробітний перед направленням на професійне навчання має можливість ознайомитися з майбутніми умовами роботи, у тому числі й з розміром заробітної плати.

Що стосується розміру допомоги з безробіття сьогодні, то у січні 2011 року середній розмір допомоги з безробіття в Україні становив 814 грн. Це майже на чверть більше, ніж у січні 2010 року. У 2011 році середній розмір допомоги з безробіття збільшуватиметься, оскільки це об’єктивний процес, який залежить і від зростання заробітної плати, і від мінімальних соціальних гарантій із безробіття. Мінімальний розмір допомоги також збільшуватиметься і в грудні досягне 762 грн. для застрахованих осіб, для незастрахованих – 544 грн. (на сьогодні він становить відповідно 714 і 510 грн.) [2, с. 28].

Отже, на сьогоднішній день державна служба зайнятості відіграє ключову роль в забезпеченні ефективного функціонування системи зайнятості в державі і суттєво впливає на зниження рівня безробіття українських громадян.

 

 

1. Мальчик М. В. Ринок праці в Україні: соціально-економічний і організаційно-правовий аспекти розвитку // Соціальні пріоритети економічного розвитку регіону: проблеми та перспективи: Мат. Всеукраїнської наук. -практ. конф. Вісник Прикарпатського національного ун-ту імені В. Стефаника. Серія: економіка / М. В. Мальчик. – Вип. 5. – Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, 2006. – С. 191-194.

2. Галицький В. Зараз державна служба зайнятості створює власну мережу центрів професійного навчання / В. Галицький // Коментарі. – № 11. – 18 березня 2011.

3. Васильченко В. С. Державне регулювання зайнятості / В. С. Васильченко: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероблене і доповнене. : КНЕУ, 2008. – 456 с.