Роль сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на ринку аграрної продукції

Виробництво біопалива може здійснюватись суб’єктами господарювання різних організаційно-правових форм: товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерним товариствам, приватними підприємствами тощо. Кожна із зазначених організаційно-правових форм має свої переваги та недоліки. Виробництво біопалива вимагає встановлення спеціальної технологічної лінії, заготівлю значної кількості рослинної органічної сировини та додаткові фінансові ресурси. Для більшості сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств придбання сучасної технологічної лінії та, водночас, виробництво достатньої кількості сировини для біопалива є проблематичним. Тому, сільськогосподарські виробники найбільш ефективно можуть об’єднати зусилля та ресурси шляхом створення кооперативу.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, який створюється для надання послуг у виробництві та реалізації біопалива, може:

придбати необхідне обладнання для переробки біоенергетичної сировини сільськогосподарського походження (соломи, зерна, насіння) та лісового походження (тирси, деревини) ;

переробити біоенергетичну сировину сільськогосподарського та лісового походження на пеллети, брикети, біоетенол, біогаз;

знайти внутрішні та зовнішні ринки збуту та реалізації пеллет, брикету, біогазу.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив з надання послуг для виробництва біопалива не створюються для забезпечення і накопичення власних прибутків у процесі обслуговування своїх клієнтів, як це роблять інші комерційні посередницькі структури. Мета кооперативу – це надати своїм клієнтам якісні послуги за собівартістю, що сприятиме зростанню прибутковості їх господарської діяльності.

Слід зазначити, що існують певні обмеження щодо вступу до кооперативу з надання послуг для виробництва біопалива. Одним з обмежень є велика відстань від господарства до кооперативу, що зумовить надмірні транспортні витрати. Зазвичай, кооператив визначає відстань, в межах якої мають бути розташовані його члени. Залежно від виду кооперативу, це може бути одне або кілька сіл, одним або кілька районів. [18]

Участь у кооперативі з виробництва та реалізації біопалива має такі переваги:

збереження та економне використання власних сировинних ресурсів;

отримання додаткового джерела доходу для власного господарства;

можливість торгувати не сировиною, а продуктами її переробки;

можливість уникнути зайвих посередників;

виробництво біопалива для власних потреб.

Створення сільськогосподарського кооперативу з виробництва та реалізації біопалива, доцільно проводити в чотири етапи.

 

1. Інформування сільськогосподарських товаровиробників-потенційних членів кооперативу

Підбір та обробіток інформації про сировину с/г походження, придатну для конверсії у біопаливоІнформація про техніко-економічні параметри, обладнання для виробництва біопалива

 

Інформація про особливості функціонування с/г обслуговуючого кооперативу із виробництва біопалива. 

Інформація про способи фінансового забезпечення виробництва біопалива

органічного походження

2. Підготовка до створення кооперативу

Аналіз організаційних, технічних, фінансових можливостей потенційних учасників кооперативу. 

Обґрунтування організаційно-економічного механізму функціонування кооперативу

 

Вибір оптимального просторового розміщення виробничих потужностей кооперативу

3. Техніко-економічне обґрунтування діяльності кооперативу

Відпрацювання законодавчих, нормативно-правових, організаційно -технеічних, економіко-фінансових засад щодо створення кооперативу. 

 

Розроблення бізнес-плану та реєстрація с/г обслуговуючого кооперативу 

 

4. Установчі збори та підготовка до державної реєстрації кооперативу. 

Державна реєстрація кооперативу

 

Слід зауважити, що однією з найскладніших проблем створення с/г обслуговуючого кооперативу надання послуг у виробництві та реалізації біопалива є визначення місця для встановлення технологічної лінії. Вважається доцільним її розміщення в одному із с/г підприємств. При виборі такого господарства слід враховувати відстань до нього від усіх інших господарств-членів кооперативу, а також обсяги сировини, що можуть бути використані для виробництва біопалива в даному господарстві.

 

 

Отже, підсумовуючи вище викладений матеріал можна зробити висновки, що відродження і розвиток кооперативних підприємств у сільському господарстві України є складною соціально-економічною проблемою. ЇЇ розв’язання потребує певного часу, напруженої праці, консенсусу в суспільстві та ефективних організаційних рішень.

Зі створенням СГОК в нашій державі можуть вирішуватись такі проблеми, як забезпечення робочими місцями сільських мешканців, які в сучасних умовах, за умов зупинки багатьох промислових підприємств вимушені задовольнятися тільки продукцією, вирощеною на власній присадибній ділянці. Також зростає роль обслуговуючих кооперативів в умовах, коли на підприємствах спостерігається дефіцит тракторів, зерно- та кормозбиральної техніки, комбінованих ґрунтообробних агрегатів, сівалок точного висіву та інших спеціалізованих сільськогосподарських машин. Для виходу з цього становища необхідні спеціальні зусилля машинно-технологічних станцій. Такі зусилля дозволили б на повну потужність завантажити наявну техніку, а також провести більш високими темпами оновлення машинно-тракторного парку. Для таких кооперативних формувань спроситься отримання кредитів у банках, вони забезпечать себе необхідною технікою на лізинговій основі. На такі кооперативні формування можна покласти і виконання інших обслуговуючих функцій, зокрема постачання паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, мінеральних добрив, засобів захисту рослин і тварин тощо.

Створення кооперативів у сфері переробки та реалізації сільськогосподарської продукції має велике значення. Такі кооперативи можуть мати значні розміри та надавати послуги величезній кількості сільських товаровиробників.

Ця суперечність є основою розвитку СГОК в будь-якій країні, але механізм її дії і вирішення істотно різняться в різних країнах. У країнах з розвиненою економікою кооперативи пристосовуються до конкретного середовища, яке вже існує, і діють в його рамках. В Україні кооперативи, навпаки, самі створюють конкурентне середовище на постачальницьких і збутових ринках для сільськогосподарських товаровиробників, завдяки чому збільшується роль посередницьких структур, які зараз займають чільне місце у сфері постачання матеріально-технічних ресурсів, переробки, зберігання та реалізації сільськогосподарської продукції. [19, с 777]

Для того, щоб кооперативний рух був здатен виконати свою економічну і соціальну функцію, потрібно аби законодавчі ініціативи та низка указів Президента України про розвиток інфраструктури аграрного ринку та підтримку кооперативного руху були підтримані на місцях. Проте на шляху становлення і розвитку обслуговуючої кооперації в нинішній країні існують певні перешкоди, серед яких найсуттєвішими є неадекватне розуміння суті СГОК, що бере свій початок з часів колективізації сільського господарства. Ототожнення колективних господарств з кооперативами призвело до того, що навіть сьогодні багато людей не розуміють принципової різниці між цими двома формами господарювання. Подолання цього стереотипу мислення є дуже складним завданням, Оскільки колективні господарства дійсно у своїй діяльності мали певні ознаки кооперативної організації.

Основними рушіями в покращенні кооперативного руху повинно стати створення механізму обговорення питань, пов'язаних з державним регулюванням кооперативної діяльності з представниками місцевої влади, визначення нормативно-правових актів центральних установ і відомств, які не відповідають кооперативному законодавству та економічно недоцільні.

Таким чином, відродження і розвиток сільськогосподарської кооперації в Україні є складною організаційною, психологічною, юридичною, соціально-економічною проблемою, вирішення якої хоча і вимагає певного часу, напруженої роботи, консенсусу в суспільстві та ефективних рішень, проте є реальним та багатообіцяючим.

 

 

Закон України «Про с/г кооперацію» від 17. 07. 1997 року;

Т. П. Проценко. С/г кооперативи як суб'єкти аграрного ринку// Часопис Київського університету права – 2004, №3 С. 91-97;

Михасюк І, Мельник А.. Державне регулювання економіки-К. Атіка, 2009-520 с.

С. М. Красулевський. Роль обслуговуючої кооперації у функціонуванні аграрного ринку в Україні//Монографія – 2008, с. 123-124;

Уркевич В. Ю. До деяких питань про правову природу пайового фонду. с/г кооперативу//Підприємство, господарство і право. -2003. №8. с. 54-57;

Уркевич В. Ю. Майнові фонди с/г кооперативу//Підприємство, господарство і право- 2001, №1- с. 69-73;

Уркевич В. Ю. До питань про співвідношення права власності с/г кооперативу та майна його членів// Підприємство, господарство і право- 2001, №1- с. 54-55;

Бабаєв В. Ю. Механізм державного регулювання розвитку обслуговуючої кооперації на селі//Актуальні проблеми держави – Х, «Магістр», 2010 с. 285-291;

Магін В. П. Проблеми правового розвитку обслуговуючого кооперативу//Автореферат -К. 2011, с. 20;

Семчик В. І. Кооперативне право як галузь права//Правова держава. -К 2010, С. 149;

В. Ю. Бабаєв. Стимулювання розвитку обслуговуючих кооперативів як пріоритетний напрямок бюджетної політики в аграрному секторі//Формування і виконання місцевих бюджетів-2009 С. 66-69

В. В. Зіновчук, Л. В. Молдован. Основи с\г обслуговуючої кооперації. Навч. посібник// – К. Вища освіта, 2010-464с.

А. П. Смоленюк. Обслуговуюча с/г кооперація: Теорія і практика//Інноваційна технологія-Х 2012 с. 64-69;

Г. Г. Гелетуха, Б. Ю. Матвеєв. Використання місцевих видів палива для виробництва енергії в Україні// //Пром. теплотехніка- 2008, №2 С. 85-93;

Я. Б. Блюм, А. І. Ємець. Новітні технології біоконверсії. Монографія //-К. «Аграрне Медіа Груп» -2010 С. 326;

Н. В. Зіновчук, В. В. Кухарець// Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив як організаційна форма виробництва та реалізації біопалива. – Ж 2010- с. 45-50;

О. Г. Шпикуляка, Ю. П. Воскобійник. Витрати та ефективність виробництва продукції в с/г підприємствах//ННЦ ІАЕ, 2011 С. 350;

Я. З. Гаєцька. С/г кооперативи як організаційно-правова форма реалізації громадянами України земельних прав. //Навч- наук. посібник -2009, с. 198;

Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання/ за ред. П. Т. Саблука, В. Я. Амбросова, Г. Є. Мазнєва //К. Ін-т аграрної економіки УААН, 2001- Т. 2 -851с.