Рослинний світ водойм

– з’єднання нерухомих клітин у прості або почленовані нитки.

6. Пластинчаста структура – багатоклітинний талом має форму пластин або шнурів, та складається з одного або декількох шарів клітин.

7. Сифональна структура – в таломі відсутні клітинні перетинки і він, по суті, являє собою одну величезну клітину з багаточисельними ядрами. Форма талома досить різноманітна, та деякі водорості нагадують виглядом вищі рослини.

8. Харофітна структура притаманна лише харовим водоростям. Вона характеризується крупними багатоклітковими таломами, які складаються з головного паростка з гілками та кореневидними придатками – ризоїдами, які відходять знизу.

3. Живлення водоростей

Процес живлення водоростей називається фотосинтезом. Водорості та інші рослини поглинають вуглекислоту, воду, та під дією сонячної енергії перетворюють їх в органічні з’єднання. Цей процес супроводжується виділенням кисню.

Біохімічний процес перетворення світлової енергії в хімічну стає можливим завдяки присутності у водоростей,

як і в інших рослин, пігментів, які поглинають світло, серед яких основним є хлорофіл.

В процесі живлення рослин поряд з вуглекислотою та водою засвоюються різні мінеральні елементи (азот, фосфор, калій, сірка та ін.) а потім використовують їх для синтезу амінокислот, білків, вітамінів та інших важливих елементів живої клітини. Крім основного способу живлення за допомогою фотосинтезу багато з водоростей здатні при певних умовах переходити частково або повністю на асиміляцію таких органічних речовин, як вуглеводи (глюкоза, лактоза, сахароза та ін.), які є джерелом вуглецю.

4. Розмноження водоростей

Розмноження водоростей відбувається трьома способами: вегетативним, безстатевим та статевим.

Вегетативне розмноження відбувається діленням клітини на дві, а у багатоклітинних декількома способами: розпаданням ниток або колоній на багатоклітинні або одноклітинні частини; утворенням колоній всередині клітин материнської особини; утворенням бруньок, які відокремлюються від материнського організму та дають початок новим.

Безстатеве розмноження здійснюється за допомогою спеціальних спор, які утворюються у спеціальних клітинах - спорангіях. У більшості водоростей спори рухомі і називаються зооспорами. Вони оснащені одним або декількома джгутиками. Нерухомі спори інших водоростей – апланоспори мають кілька різновидів.

Статеве розмноження відбувається двома шляхами:

1) хологамією – коли дві особини повністю зливаються;

2) ізогамією – коли зливаються дві статеві клітини (гамети) в одну клітину (зиготу).

5. Умови існування водоростей

Водорості добре пристосовуються до самих різних екологічних умов та фізіологічно пластичні. Завдяки цьому вони широко розповсюджені по всій земній кулі та мешкають у різних біотопах не лише водного середовища, але й суші (у грунті, кризі та снігу, на скелях, стовбурах дерев та ін.).

Склад та розподіл водоростей у водоймах залежить від ряду факторів. Величезне значення має перш за все світловий режим. Особливо світлолюбиві планктонні водорості. У морських водоймах, в залежності від освітленості, їх розповсюдження відбувається на глибинах 40-70 м та зрідка сягає 100-120 м, у прісних водоймах фітопланктон зустрічається до глибин 10-15 м, а у мало прозорих басейнах до 2-3 м. Донні водорості менш вибагливі до світла. Відомо, що деякі види їх добре розвиваються у мутній воді, але зі значною рухомістю. Рух води сприяє більш інтенсивному поглинанню рослинами поживних речовин, які постійно приносить течія та хвилі, внаслідок чого посилюється і фотосинтез.

Розвиток водоростей значною мірою залежить від концентрації у середовищі мінеральних поживних речовин, передусім від вмісту азоту, фосфору, а для деяких груп також заліза та кремнію. Концентрація цих елементів у водоймах зазвичай низька, тому інтенсивний розвиток водоростей відбувається лише при постійному надходженні поживних речовин з глибини в зону фотосинтезу. Це явище спостерігається у періоди весняної та осінньої вертикальної циркуляції у водоймах помірних широт, у мілководних областях, а також у місцях зіткнення течій (явище "полярного фронту").

Велике значення у житті водоростей відіграє температурний фактор. Від нього залежать географічне розповсюдження та сезонні цикли. Температурний оптимум у різних видів водоростей різний, саме цим визначається зміна видового складу водоростей у водоймах по сезонах.

6. Описання водоростей різних відділів

Синьо- зелені водорості ( Cyanophyta)

Синьо-зелені водорості – найдавніша група автотрофних рослин. Серед них зустрічаються одноклітинні,

колоніальні та нитчасті форми (рис. 1)

Рис. 1 Синьо-зелені водорості :

а) – Microcystis – загальний вигляд колоній; б) – Merismopedia – загальний вигляд колоній; в) – Oscillatoria - загальний вигляд ниток; г) – Aphanizomenon; д) – Rivularia – колонія та частини окремих ниток; е) – Nostoc: 1 – колонії у справжніх розмірах, 2 – молода колонія; ж – Anabaena: 1 – спора; 2 – гетеро циста

Клітина синьо-зелених водоростей позбавлена типового ядра. Оболонка клітин часто ослизнюється. Під нею розташовується протопласт, в якому розрізняють периферичну зафарбовану частину – хроматоплазму та центральну безколірну частину – центроплазму. Хроматоплазма містить близько 30 пігментів, які належать до чотирьох груп: хлорофілів, каротинів, ксантофілам та біліпротеїнам. Різноманітністю фото асимілюючих пігментних систем пояснюється стійкість синьо-зелених водоростей до тривалого затемнення, здатність їх існувати в екстремальних умовах (у природних мулах, гарячих джерелах та ін.).

Розмноження відбувається поділом клітин або розпадом нитчастих форм на окремі ділянки.

Синьо-зелені, поряд з фотосинтезом, здатні засвоювати в якості додаткового джерела органічні речовини,

при певних умовах повністю переходять на живлення ними.

Синьо-зелені розповсюджені надзвичайно широко,