Розробка адаптивного інтерфейсу користувача для програмного забезпечення наближення експериментальних даних

(«x»y) [x О DFU Щ y О DFU Ю x = <IDA1, IDM1, P1, O1, N1, I1, G1, S1> Щ

y = <IDA2, IDM2, P2, O2, N2, I2, G2, S2> Щ i = IDM1 Щ i = IDM2 Щ G1 = G2 Щ S1 = S2].

Підмножина інтерфейсів користувача Vs М Vad, що формується для множини DFU, використовується для подальшого візуального представлення та аналізу задачі. Критерієм вибору інтерфейсів з множини Vad до відповідної підмножини Vs є виконання умови:

(«V) [VОVs Ю ($x$y$z) (x О DFU Щ x = <IDA, IDM, P, O, N, I, G, S> Щ

y О DSK Щ y = <SI, K, O1, N1, I1> Щ z О DV Щ z = <KI, V> Щ SI О S Щ KI О K) ].

Таким чином ми адаптуємо множину візуальних інтерфейсів Vad та допустимих маніпуляцій користувача R до виду вибраної користувачем підмножини видів аналізу. Отже, другий крок адаптивної організації ІК можна описати функціональним відношенням ChAGr: Fi ґVa ґRa > DFU ґVs ґRg, де Rg М R – підмножина подальших допустимих дій користувача, яка визначається за виглядом множини візуальних інтерфейсів Vs. Крім того, вибір елементів множини Vs визначає також лінгвістичні інтерфейси, асоційовані з відповідними візуальним інтерфейсами.

Метою наступних трьох кроків адаптивної організації ІК є виділення з множини Vs підмножин візуальних інтерфейсів: а) опису умови математичної задачі VDs М Vs; б) аналізу (розв'язання) задачі VAs М Vs та в) представлення результатів аналізу задачі VRs М Vs.

3) Опис задачі. Уточнення підмножини візуальних інтерфейсів опису умови математичної задачі VDs відбувається за допомогою сформованої на попередньому кроці множини DFU. При цьому використовується одномісний предикат is-description, областю значень змінної якого є Q – множина станів ІК. Значення is-description (x) дорівнює “істина”, якщо стан x інтерфейсу користувача використовується для етапу опису умови математичної задачі, та “хибно” в іншому випадку.

Таким чином, множина VDs М Vs формується з умови:

(«V) [VО VDs Ю ($x$y$z) (x О DFU Щ x = <IDA, IDM, P, O, N, I, G, S> Щ y О DSK Щ

y = <SI, K, O1, N1, I1> Щ z О DV Щ z = <KI, V> Щ SI О S Щ KI О K Щ is-description (SI)) ].

Даний крок адаптації ІК описується функціональним відношенням, що має вигляд ChDT: DFU ґRg > VDs ґRg1, де Rg1 М Rg – підмножина подальших допустимих дій користувача, яка визначається за виглядом множини візуальних інтерфейсів VDs.

4) Аналіз задачі. Уточнення підмножини візуальних інтерфейсів аналізу задачі VAs М Vs відбувається за допомогою сформованої на другому кроці множини DFU. При цьому використовується одномісний предикат is-solve, областю значень змінної якого є Q – множина станів ІК. Значення is-solve (x) дорівнює “істина”, якщо стан x інтерфейсу користувача використовується для етапу аналізу задачі, та “хибно” в іншому випадку.

Таким чином, множина VAs М Vs формується з умови:

(«V) [VО VAs Ю ($x$y$z) (x О DFU Щ x = <IDA, IDM, P, O, N, I, G, S> Щ y О DSK Щ y = <SI, K, O1, N1, I1> Щ z О DV Щ z = <KI, V> Щ SI О S Щ KI О K Щ is-solve (SI)) ].

Даний крок адаптації ІК описується функціональним відношенням, що має вигляд ChM: DFU ґRg > MA ґVAs ґRg2, де Rg2 М Rg – підмножина подальших допустимих дій користувача, яка визначається за виглядом множини візуальних інтерфейсів VAs; MA – множина математичних методів, які використовуються у видах аналізу з множини DFU (MA М M). Множина MA формується за умовою:

(«MM) [MMMОMA Ю ($x$y) (x О DFU Щ x = <IDA, IDM, P, O, N, I, G, S> Щ

y О DM Щ y = <MM, IDA1, MS, N1, I1> Щ IDA1 О IDA) ].

Множина математичних методів MA представляється в ІК у вигляді позначеного впорядкованого дерева, вершинами якого є елементи множини кортежів DM. При цьому:

позначення кореня дерева вводиться як фіктивний метод

(ix) [xОDM Щ x = <MM, IDA, MS, N, I> Щ

($y) (yОDFU Щ y = <IDA1, IDM, P, O, N, I, G, S> Щ IDA = IDA1) Щ MS = 0];

якщо піддерево dl, над яким домінує y, прямий нащадок кореня дерева, має корінь x, то

(«x»y) [ yОDM Щ y = <MM1, IDA1, MS1, N1, I1>ЩxОDM Щx = <MM2, IDA2, MS2, N2, I2> Щ

($z) (z О DMS Щ z = <MM2, MS1>) Щ

($a) (aОDFU Щ a = <IDA3, IDM3, P3, O3, N3, I3, G3, S3> Щ IDA3 = IDA1) Щ ($b) (bОDFU Щ b = <IDA4, IDM4, P4, O4, N4, I4, G4, S4> Щ IDA4 = IDA2) ];

причому dl складається з єдиної вершини, позначеної x, тільки якщо виконується умова

xОDM Щ x