Розуміння злочину у доктрині соціологічної школи кримінального права

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

залежності немає; заперечення такої фатальності для нас важливе, оскільки, визнаючи її, довелося б дивитися на мотив як на єдиний і винятковий критерій оцінки діяння. Чим сильнішим є об’єктивне спонукання, що бореться в людині з іншими спонуканнями, тим швидше воно переможе, тобто стане мотивом; проте прямої пропорційності тут немає, оскільки суб’єктивна сила мотиву, його значення для даного індивіда не завжди збігаються з його об’єктивною силою, з його значенням для маси людей.... Мотив накладає свій відбиток на діяння і. дає нам можливість судити про діяча (тобто особу злочинця, яка діє певним чином), особливо в тих випадках, коли мотив є типовим, характерним для даного індивіда, коли останній звичайно діє згідно з подібними мотивами» [18, с. 68].

М. Чубинський також зазначав, що в кожному окремому випадку вивчати і оцінювати мотив слід не ізольовано, а у зв’язку з вивченням особистості. Властивості особистості накладають свій відбиток на процес мотивації. Мотивацію ж, своєю чергою, вчений розумів як «причинність, що проходить через свідомість і веде до відомого результату за сприяння всієї психіки даного індивіда» [18, с. 25]. Відтак злочин, на думку вченого, являє собою, свідомий протиправний вольовий акт, вчинений з певних мотивів, який шкодить суспільним інтересам.

Висновки

Характерною особливістю соціологічної школи кримінального права було те, що представники цього напряму розглядали злочин як соціальне явище, взаємодію між певними учасниками суспільних відносин, результат синергетичної співдії різних чинників. Прихильники цієї школи відштовхувалися у своїх розмірковуваннях від ситуацій реальної дійсності та на основі численних статистичних досліджень доводили закономірність злочинної поведінки людини. Так, Ф. Ліст називав злочин хворобою суспільства, щомає біологічні (психологічну мотивацію) та соціальні (суспільні умови) ознаки. Учений вважав, що вчинені злочин – це результат взаємодії індивідуальних особливостей злочинця та суспільних умов, що у підсумку завдає шкоди юридичному благу. Е. Дюркгейм розглядав злочин як нормальне явище у житті суспільства, яке суперечить колективній свідомості та тісно пов’язане із умовами соціальної дійсності. Г. Тард називав злочин антисоціальним явищем наслідування суспільної поведінки, в основі якої лежить пси- хо-соціальний критерій (занепокоєння або обурення). Російський вчений І. Фойницький окреслив злочин як симптом загальносуспільного стану, що поєднує у собі фізичні, суспільні та індивідуальні ознаки. Один із найвпливовіших українських представників цієї школи М. Чубинський вважав злочин вічним явищем у суспільстві, передбачав його вчинення з певних мотивів, що завдає шкоди суспільству.

Представники соціологічної школи кримінального права вважали злочин вічним явищем, притаманним будь-якому суспільству, яке не можна викоренити, проте можна попередити шляхом створення відповідних соціальних умов (підняття рівня життя, створення нових робочих місць, надання житла для малозабезпечених та допомоги безпритульним тощо). Таким чином, представники цього напряму визнавали злочин соціальним явищем, що породжується різними причинами та несе загрозу для суспільних інтересів.

Список використаних джерел

Лист Ф. Задачи уголовной политики. Преступление как социально-патологическое явление / Ф. Лист; сост. и предисл. В. С. Овчинского. – М. : ИНФРА-М, 2004. – 110 с.

Гаращук М. Концепції справедливого покарання / М. Гаращук // Юридичний журнал. – 2009. – № 6. – С. 64-76.

Сорокин П. А. Преступление и кара, подвиг и награда: социологический этюд об основных формах общественного поведения и морали / П. А. Сорокин. – М. : Астрель, 2006. – 618 с.

Дюркгейм Э. Норма и патология. Социология преступности (современные буржуазные теории) / под ред. Б. С. Никифорова. – М. : Прогресс, 1966. – С. 39-44.

Глазырин В. А. Юридическая социология / В. А. Глазырин и др. – М. : Норма, 2000. – 368 с.

Змановская Е. В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения) : [учеб. пособие] / Е. В. Змановская. – М. : Академия, 2003. – 288 с.

Михайлов О. Є. Кримінологія: [навч. посібник] / О. Є. Михайлов. – К. : Знання, 2012. – 565 с.

Тард Г. Преступник и преступление / Г. Тард. – М. : Т-во И. Д. Сытина, 1906. – 324 с.

Спеціальні та галузеві соціології: [навч. посіб]. / В. Є. Пилипенко, О. І. Вишняк та ін. – К. : Каравела, 2003. – 304 с.

Мотунова Н. В. Причини вчинення правопорушень на певних історичних етапах розвитку суспільства / Н. В. Моту- нова // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка – 2013. – № 13 (272). – Ч. IV – С. 141-148.

Иншаков С. М. Зарубежная криминология: [учебное пособие] / С. М. Иншаков. – М. : Изд. группа Инфра-М – Норма, 1997. – 374 с.

Голіна В. П. Проблема кримінологічного забезпечення криміналізації і декриміналізації у кримінальному праві України / В. П. Голіна // Вісник Національної академії правових наук України. – 2015. – № 3 (82). – С. 107-117.

Гурвич Г. Д. Философия и социология права. Избранные сочинения / Г. Д. Гурвич. – СПб. : Издательский Дом С. -Петербургского гос. ун-та, 2004. – 848 с.

Михайлов О. Є. Кримінологія: [навч. посібник] / О. Є. Михайлов. – К. : Знання, 2012. – 565 с.

Фойницкий И. Я. Влияние времен года на распределение пре ступлений / И. Я. Фойницкий // Судебный журнал. – 1873. – Январь-февраль. – С. 22-24.

Фойницкий И. Я. Курс уголовного права. Часть особенная. Посягательства личные и имущественные: ученик /

И. Я. Фойницкий. – 6-е изд. – СПб. : Типография М. М. Стасюлевича, 1912. – 451 с.

Чубинський М. П. Очерки уголовной политики: понятие, история и основные проблемы уголовной политики как составного элемента науки уголовного права / М. П. Чубинс- кий. – М. : ИНФРА-М, 2008. – 435 с.

Чубинский М. П. Мотив преступной деятельности и его значение в уголовном праве / М. П. Чубинский. – Ярославль: Типо-литография Э. Г Фальк, 1900. – 351 с.