Розвиток культури управління в Україні

 

РОЗДІЛ I. ЕТАПИ РОЗВИТКУ КУЛЬТИРИ УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

1.1 Першовитоки менеджменту 

1.2 Становлення перших теорій управління 

РОЗДІЛ II. ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

2.1 Становлення системи управління в Україні 

2.2 Розвиток сучасної управлінської думки в Україні 

РОЗДІЛ III.РОЗВИТОККУЛЬТУРИУПРАВЛІННЯВУКРАЇНІ

3.1. Роль та необхідність розвитку менеджменту в Україні

3.2. Перспективи менеджменту управління  в Україні

 

 

Мета курсової роботи – проаналізувати етапи формування та розвитку культури управління в Україні. 

Відповідно до поставленої мети, необхідно вирішити ряд завдань:

• розглянути першовитоки менеджменту;
• проаналізувати, перші теорії управління;
• дати характеристику  становлення управління в Україні;
• обґрунтувати розвиток сучасної управлінської думки в Україні.
• дослідити необхідність розвитку менеджменту  в Україні.
• охарактеризувати перспективи менеджменту управління  в Україні.

Об’єкт курсової роботи – культура управління її становлення та розвиток. 

Предмет курсової роботи – теоретичні та практичні основи, аналіз у сфері культури управління. 

Методи дослідження даної теми  такі: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування , конкретизації, аналогії, спостереження, структурно – функціональний метод, системний метод.

Структура курсової роботи. Робота обумовлена метою та завданнями дослідження, складається з вступу, трьох  розділів, висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг курсової роботи 38 сторінок. Бібліографічний опис літератури включає 29 найменувань і займає 3 сторінки.

 

 

 

Історія розвитку менеджменту нараховує вже кілька тисячоліть, якщо відлік почати із зачатків писемності в стародавньому Шумері. Вважається, що це революційне досягнення в житті людства призвело до утворення особливого прошарку «жреців-бізнесменів», які були пов'язані з торговими операціями. Це була перша управлінська революція, яка одержала назву релігійно-комерційної.

Древні філософи вважали, що причиною зубожіння суспільства, як правило, є відсутність належного управління або порушення старшинства між людьми. Питання про природу і принципи справедливого й ефективного управління складало предмет роздумів багатьох великих мислителів, а основи реалістичного погляду на управління як на процес, який виникає із необхідності досягнення загальних цілей у ході сумісної життєдіяльності людей, були закладені ще в античності.

Платон розглядав управління як науку про загальне харчування людей і доводив, що діяльність з управління є важливим елементом системи життєзабезпечення суспільства. Мудре управління повинно базуватися на розумних і загальних законах, але закони ці самі по собі дуже абстрактні та догматичні для того, щоб на їх основі можна було віднайти правильні рішення в кожній конкретній ситуації. У своєму практичному значенні управління суспільством - це вид мистецтва.

Другий великий мислитель - Арістотель - заклав основи вчення про домогосподарство, в рамках якого вказував на необхідність розробки "панської науки", яка б навчала рабовласників поводження з рабами, тобто мистецтву управління ними[3, c. 19].

На початкових етапах спільної діяльності людей, коли праця була досить простою, вона здійснювалася спільно з виробничою діяльністю. У міру зростання спільної діяльності та її ускладнення, поглиблення спеціалізації та кооперації праці виникла потреба виділення управління як специфічного виду трудової діяльності людини на виробництві - управлінської.

Директор, керівник - давня професія. Необхідність в управлінні з'явилась одночасно з формуванням людського суспільства, як тільки люди почали об'єднуватися в групи для сумісної праці.

Сучасний керівник підприємства - директор - з'явився не на голому місці. Йому передували тисячоліття праці, турботи про розумну її організацію, сміливий пошук кращих умів свого часу.

Як уже говорилося вище, перша управлінська революція відбулася в стародавньому Шумері. За нею відбулися й інші.

Друга - належить до 1760 р. до н. є. і пов'язується з діяльністю царя Хаммурапі, який видав Кодекс законів управління державою для регулювання суспільних відносин між різними соціальними групами населення.

Третя революція відбулася за часів правління Навуходоносора II (682 - 605 pp. до н. є.). Вона була спрямована на поєднання державних методів управління з контролем за діяльністю у сфері виробництва та будівництва.

Четверта - датується 17-18 ст. н. є. і пов'язана із зародженням капіталізму.

П'ята управлінська революція мала місце в кінці XIX - на початку XX ст. її часто називають бюрократичною, не дивлячись на велике значення революційних перетворень. Розвиток менеджменту - це в основному еволюційний процес. Він характеризується безперервністю і відображає ті зміни, які відбуваються в суспільстві, економіці, всій системі соціально-економічних відносин.

Форми і структури управління, які склалися в організаціях минулого, можна побачити і нині. Наприклад, організація сучасних армій побудована за принципами, які діяли ще в легіонах Стародавнього Риму, а територіальна структура управління вперше була застосована Олександром Македонським.

Серед сучасних структур є також такі, що зародилися сотні років тому: наприклад, структура управління католицькою церквою, визначена засновниками християнства. Майже двадцять століть ця структура не змінюється, тоді як за цей період виникло безліч організацій і структур, що згинули у мороці минулого. З розвитком виробництва та економічних зв'язків у суспільстві управління ускладнювалось. Однак до початку ХХ століття його функція лишалася досить універсальною. Управління виробництвом здійснювалося власником підприємства і невеликою групою його особливо довірених людей.

З виникненням капіталістичної ринкової економіки, яка базується на приватній власності на засоби