Розвиток мовленнєвотворчої діяльності в дошкільному віці

розвитку зв’язного мовлення, виховання мовленнєвої культури дошкільників;

розвитку уяви, дивергентного мислення та інших психічних процесів, а також пізнавальної активності дітей;

збагачення емоційно-чуттєвого і когнітивного досвіду.

2. Створення сприятливих умов для розвитку мовленнєвотворчої діяльності дітей:

спеціально організована цілеспрямована робота з розвитку мовленнєвотворчої діяльності;

створення у групі духопіднесеної атмосфери, відкритої до пошуку й експерименту;

інтеграція різних видів дитячої діяльності (пізнавальної, ігрової, образотворчої, музичної, театралізованої, художньо-мовленнєвої) ;

зацікавлене ставлення педагога, який сам є творчою особистістю, до дитячої творчості.

Завдання дослідження:

Виявити та науково обґрунтувати особливості й специфіку мовленнєвотворчої діяльності в дошкільному дитинстві.

Визначити критерії та показники оцінки рівнів мовленнєвотворчої діяльності.

Виявити особливості, характерні риси, типи мовленнєвотворчої діяльності дошкільнят.

Дослідити характер взаємозв’язку мовленнєвої творчості, уяви, літературознавчої підготовки у процесі розвитку мовлення та навчання дітей мови.

З’ясувати залежність дитячої мовленнєвотворчої діяльності від педагогічних умов організації навчально-виховного процесу.

Розробити та апробувати зміст і методику стимулювання творчої активності дітей та розвитку мовленнєвотворчої діяльності у старшому дошкільному віці.

Дослідження проводилося протягом 1986 – 2001 років і охоплювало кілька етапів науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1986-1989 роки) вивчався стан розробки поставленої наукової проблеми у теоретичному та прикладному аспектах. У цей період досліджувалася мовленнєвотворча діяльність дітей під впливом художнього слова, зокрема, така характеристика зв’язного висловлювання, як образність.

На другому етапі (1990-1995 роки) з’ясовувалися особливості мовленнєвої творчості дітей в умовах спеціального навчання. Опрацьовувався та узагальнювався передовий педагогічний досвід практиків, визначалися діагностичні прийоми дослідження особливостей розвитку мовленнєво-творчої діяльності дошкільнят.

На третьому етапі (1996-1999 роки) мовленнєвотворча діяльність досліджувалась у взаємозв’язку з різними видами художньої діяльності (образотворчої, музично-ритмічної, театралізованої, художньо-мовленнєвої). Було розроблено та експериментально перевірено лінгводидактичну модель розвитку мовленнєвотворчої діяльності дітей старшого дошкільного віку.

На четвертому етапі (1999-2001роки) здійснювалася дослідно-експериментальна перевірка висунутої гіпотези, концептуальних положень на базі дошкільних закладів, узагальнювалися та систематизувалися результати експериментальної роботи.

Методологічними засадами дослідження виступили положення філософії, естетики про сутність творчості, її роль у розвитку особистості; положення наукової теорії пізнання про взаємозв’язок мови, мислення і мовлення, свідомості та діяльності; положення теорії мовлення про мовлення як знакову діяльність, єдність мовленнєвого змісту та мовної форми, про взаємозумовленість чуттєвого і раціонального в опануванні мови, про пріоритетну роль мовлення у розвитку особистості, становленні різних видів дитячої діяльності; механізми породження висловлювання.

Теоретичні засади дослідження становлять психолого-педагогічні праці, в яких розкрито закономірності формування творчості в дошкільному дитинстві (Виготський Л. С., Ветлугіна Н. О., Ельконін Д. Б., Запорожець О. В., Поддьяков М. М., Сакуліна Н. П., Теплов Б. М., Фльоріна Є. О.) ; теорія мовленнєвої діяльності (Виготський Л. С., Жинкін М. І., Леонтьєв О. О., Лурія О. Р., Рубінштейн С. Л., Синиця І. О., Ушакова Т. М., Шахнарович О. М.) ; наукові доробки педагогів з проблем мови і мовлення (Русова С. Ф., Тихеєва Є. І., Ушинський К. Д., Федяєвська В. М. та ін.), лінгвістів (Кочерган М. П., Мельничук О. С., Плющ М. Я., Семчинський С. В., Русанівський В. М., Шанський М. М.) ; та лінгводидактів з навчання дітей рідної мови (Богуш А. М., Вашуленко М. С., Жовтобрюх М. А., Ладиженська Т. О., Львов М. Р., Мацько Л. І., Мельничайко В. Я., Орланова Н. П., Паламар Л. М., Пентилюк М. І., Сохін Ф. О., Стельмахович М. Г., Ушакова О. С., Хрошковська О. Н., Шибицька А. Є. та ін.).

Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення наукової і методичної літератури з проблеми розвитку мовленнєвотворчої діяльності дітей; моделювання мовленнєвих занять, сюжетно-дидактичних ігор з розвитку зв’язного мовлення; діагностичне обстеження особливостей мовленнєвотворчої діяльності дітей; анкетування вихователів та батьків на предмет виявлення їхнього ставлення до проблеми мовленнєвотворчої діяльності дітей; дослідна перевірка ефективності розробленої моделі у процесі особистої роботи в дошкільних групах освітнього комплексу “Надійка”; спостереження за діяльністю педагогів дошкільних закладів, що входили до творчої групи, та дітей у ході експериментальної роботи; статистичний аналіз результатів експериментального дослідження.

Наукова новизна і теоретична значущість результатів дослідження: представлено принципово новий концептуально-методичний підхід до проблеми розвитку мовленнєвотворчої діяльності в дошкільному дитинстві, що розглядається як стрижень розвитку творчих здібностей дітей у різних видах художньої діяльності; визначено сутність понять “мовленнєвотворча діяльність”, “мовленнєвотворчі здібності”, уточнено і структуровано сутність та зміст понять “словесна творчість”, “художньо-мовленнєва діяльність”; розроблено і науково обґрунтовано лінгводидактичну модель розвитку та стимулювання мовленнєвої творчості, що поєднує художньо-естетичний, мовленнєвий, інтелектуально-творчий та особистісний компоненти. Визначено психолого-педагогічні умови сприяння розвитку мовленнєвої творчості дітей; доведено істотний вплив мовленнєвотворчої діяльності на виховання творчої особистості дитини. Систематизовано й узагальнено дані щодо типології мовленнєвотворчої діяльності дошкільнят. Установлено закономірності розвитку мовленнєвотворчої діяльності дітей старшого дошкільного віку. Вперше мовленнєвотворча діяльність досліджувалася не тільки в межах спеціального навчання, а й у ситуації ініціативної самостійної творчості; виявлено типи мовленнєвотворчої діяльності в ситуаціях спеціального навчання та ініціативної творчості; визначено її роль та характер взаємозв’язку з різними видами дитячої художньої діяльності. Здобуті у ході дослідження дані доповнюють наукові уявлення про особливості розвитку мовленнєвотворчої діяльності в різних видах дитячої діяльності, закономірності її перебігу.

Практична значущість дослідження полягає в удосконаленні методики ознайомлення дошкільників з художньою літературою і