Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Розвиток освіти у Волинській губернії напередодні першої світової війни

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
5
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Проведення імперських реформ у 1860-х – 1870-х рр. стосувалося багатьох сфер суспільного життя Російської імперії. У результаті впровадження у життя шкільної реформи на Волині упродовж 1870-х – 1914 рр. неухильно зростала кількість шкіл. Незважаючи на те, що всі навчальні заклади підлягали Міністерству народної освіти або Синоду, з 1870-х рр. важливу роль у справі розвитку народної освіти відігравали земства, які організували широку мережу шкіл, дбали про освітянські кадри, організовували учительські семінарії, давали кошти на утримання шкіл. На початку ХХ ст. 84% коштів на утримання шкіл давали земства, 14% – міністерство освіти і 2% духовне відомство [1, с. 374].
Участь органів місцевого самоврядування плюс нагальна потреба в освічених кадрах сприяли поступовому збільшенню не лише початкових шкіл, а й середніх та вищих навчальних закладів. Не стала винятком у цьому й Волинська губернія, на території якої станом на 1912 р. функціонував ряд навчальних закладів, які знаходилися як у державній власності, так і в приватній. На Волині у той час діяло 4 чоловічі гімназії в яких навчалося 1943 особи й дві жіночі гімназії в яких навчалося 955 осіб та одне реальне училище, у Рівному в останньому навчалося 276 осіб. Вищеназвані навчальні заклади були державними. Крім державних у краї діяли й 9 приватних гімназій 4 чоловічі й 5 жіночих [2, с. 90]. Найбільшим з вищеназваних навчальних закладів була Житомирська жіноча гімназія, яка до речі, разом з школою при Маріїнському притулку не перебували у підпорядкуванні Міністерства народної освіти.
Отже, гімназійною освітою на Волині було охоплено незначну кількість осіб, особливо це стосувалося жіночих навчальних закладів, а по чисельності учнів ці навчальні заклади значно поступалися аналогічним навчальним закладам, особливо гімназіям у південних та південно-східних губерніях. Загалом, у другому десятилітті ХХ ст. в Україні було 18 державних жіночих гімназій, 166 громадських та 178 приватних [3, с. 116. ].
Таким чином, у Волинській губернії кількість середніх навчальних закладів була незначною, й у цілому цей показник був значно нижчим ніж у Київській чи Катеринославській губерніях.
Щодо інших середніх навчальних закладів то на Волині також функціонувало жіноче училище графа Д. Н. Блудова з підготовчим класом, 1 учительська семінарія та 3 міських 4-х класних училища, 28 двокласних міських училища та ряд інших навчальних закладів, в яких учні отримували початкову освіту [2, с. 90].
Більшість цих навчальних закладів були розташовані в повітових містах та Житомирі, який був губернським центром. Окрім середніх навчальних закладів у краї функціонували й початкові школи, які були як державними, так і приватними. Найбільш типовими для тогочасної Волині були приходські однокласні й двокласні училища та сільські однокласні та двокласні училища, в яких учні отримували початкову освіту.
Крім навчальних закладів, де навчання велося виключно російською мовою, представники окремих національних меншин, які компактно проживали на Волині, мали свої національні школи. Зокрема, станом на 1912 р. у німецьких колоніях діяло 280 шкіл в яких навчалося близько 11, 5 тис. учнів та 32 єврейських навчальних заклади серед яких 24 були приватними [2, с. 90].
Українці, які становили абсолютну більшість населення губернії на 2658432 особи не мали жодної своєї національної школи. Така ситуація була зумовлена тим, що імперські уряди забороняли відкриття українських шкіл на будь-якому рівні. У той же час у німецьких колоніях де проживало 195197 осіб функціонувало 280 шкіл. Це було спричинено тим, що уряди, проводячи німецьку і чеську колонізацію регіону, створювали умови для здобуття освіти дітей німецьких та чеських колоністів рідною мовою.
Найбільше у краї було церковно-приходських училищ та шкіл, яких у краї функціонувало 1429 з яких 1329 у сільській місцевості. У цих навчальних закладах здобували початкову освіту 75452 учні в тому числі й 15851 дівчина [2, с. 91].
Вищенаведені дані дають змогу констатувати, що, незважаючи на збільшення числа навчальних закладів, у краї продовжували домінувати початкові школи, а для багатьох учнів – насамперед дітей незаможних верств населення отримання освіти закінчувалося навчанням у початковій чи церковно-приходській школі.
Крім цих, навчальних закладів у краї функціонували також і спеціальні навчальні заклади. Так, у Житомирі у той час діяла Житомирська римо-католицька семінарія в якій, здобувало духовну освіту 72 особи. Православних священнослужителів готували у Волинській духовній семінарії де у 1912 р. навчалося 532 особи та 4-х чоловічих духовних училищах де освіту здобували 801 учень. Крім чоловічих духовних навчальних закладів на Волині функціонувало й два жіночих духовних училища в котрих навчалося 520 осіб [2, с. 91].
Спеціалізовані навчальні заклади тогочасної Волинської губернії були представлені Волинською Земською фельдшерсько-акушерською школою, де навчалося 119 осіб у тому числі й 63 жінки, 6 нижчими сільськогосподарськими школами, в яких навчалося 314 осіб, двома комерційними училищами й Житомирських землемірним училищем. Загалом у 1912 р. у Волинській губернії 2489 навчальних закладах навчалося 161024 учні та слухачі.
Таким чином, як бачимо напередодні Першої світової війни на Волині освітою було охоплено незначну кількість населення, а абсолютна більшість шкіл були початковими, що свідчило про те, що рівень грамотності серед жителів регіону був низьким. Для багатьох незаможних волинян насамперед-селян отримання освіти закінчувалося навчанням у церковно-приходській школі.
Щодо здобуття освіти у гімназіях чи реальних училищах то більшість жителів краю не мали змоги навчати своїх дітей у цих навчальних закладах у зв’язку з тим, що навчання у них, включаючи й державні заклади освіти, було платним. А це в свою чергу закривало шлях їхнім дітям до вищої освіти. У краї й надалі були відсутніми вищі навчальні заклади, що створювало умови при яких й надалі рівень освіченості населення регіону особливо селян залишався низьким.
 
Список використаних джерел
 
1. Полонська-Василенко Н. Історія України. – Т. 2 / Наталія Полонська-Василенко. К. : «Либідь», 1992. – 606 с.
2. Памятная книжка Волынской губернии на 1914 год. Издание Волынского губернського статиститеского комитета. – Житомир: Волынская губернская типография, 1913. – 549 с.
3. Добровольська В. А. Навчання в інститутах шляхетних дівчат Півдня України другої половини ХІХ – на початку ХХ століття / Вікторія Добровольська // Історичний архів. Наукові студії: Збірник наукових праць. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. – Вип. 3. – С. 114-117.
Фото Капча