Розвиток сільського господарства Північно-східної Угорщини в 1945-1961 роках (історичний аспект)

Мета і завдання дослідження. Нами ставиться мета довести, що радянські методи колективізації землі та засобів виробництва в зазначений період були далекі від угорського селянства і сильно відрізнялися від їхніх традицій, а тому призвели до занепаду аграрного сектору. Застосування проти приватних господарств репресій і насильства викликали в селян глухий опір існуючому ладу.

Одночасно хочемо відмітити, що, не дивлячись на наявність протиріч між партійним і державним апаратом у питанні методів і інтенсивності колективізації (інші країни соцтабору захоплювалися нашою моделолю), угорський напрямок розвитку аграрного сектора став більш досконалим не тому, що тут були більш «вдало» використані марксистські догми. На наш погляд, він відрізнявся від сусідніх країн тим, що народився в умовах незгасної боротьби селянства проти колективізації, а також і під впливом народного повстання 1956 року.

Це не дало можливості уряду, очолюваному Яношем Кадаром, впровадити більш «чисту» модель колективізації, що застосовувалась у Радянському Союзі. Завдяки селянському опору в аграрному ладі Угорщини були збережені окремі форми приватної власності, використані нові елементи матеріального заохочення селян, що сприяло інтенсивності розвитку даного сектора економіки.

У процесі колективізації нерідко спостерігалися елементи насильства, залякування, ігнорування елементарними правами людини.

Наукова новизна і теоретичне значення роботи полягає, перш за все, у характері постановки і розробки досліджуваної теми. Автор намагався дати більш повну і достовірну інформацію про історію розвитку сільського господарства Саболч-Сатмарської області. Особлива увага була приділена періоду колективізації, що у результаті політичних рішень призвела до корінної зміни аграрних відносин.

Цей аспект дослідження вивчався з урахуванням зміни політичного спектра світогляду та з використанням недоступної раніше інформації. Автор намагався зробити детальний і науково вивірений аналіз подій.

З числа авторів – регіональних дослідників, нами вперше висвітлюються протиріччя епохи, логіки конкретних подій, пов'язаних із колективізацією, оцінюється вплив трагічних подій 1956 року на розвиток аграрних відносин. Саме тому наші висновки й оцінка ситуації не виключали можливості помилок. Одночасно вони можуть стимулювати появу нових досліджень, спрямованих на переосмислення подій 50-х років. За рахунок поглиблення і розширення джерельної основи, яка була використана, ми звернули увагу дослідників на такі документи, які раніше з об'єктивних причин не були використані, але вони суттєво міняють оцінку складних процесів.

Наукова і практична цінність дослідження. На відміну від інших досліджень дисертація не вихваляє переваг соціалістичної колективізації. Нами зроблений аналіз того періоду на основі нового світогляду, бо не були застосовані традиційні шаблони марксистських поглядів на процес розвитку. Спираючись на архівні дані, ми намагалися зробити об'єктивні та наукові висновки без ідеологічного забарвлення. У цьому й може заключатись практична цінність дисертації. Сільське господарство Угорщини в даний час теж знаходиться перед великими структурними змінами. Знання аналогічного етапу реформування аграрного сектора можуть бути корисними для вироблення й ухвалення нових рішень.

Розкриваючи наслідки помилкового політичного рішення про колективізацію сільського господарства, наша праця може сприяти відновленню колективізації на основі угорських історичних традицій, з огляду, в першу чергу, на інтереси самих власників. Це необхідно для сільського господарства країни, але з врахуванням відносної економічної відсталості від інших областей і високого відсотку безробіття – особливо в Північно-Східному регіоні Угорщини.

Завдання. Автор в дисертації констатує: 1) Проведена в 1945 році земельна реформа в Північно-Східному регіоні Угорщини відкрила перспективи для подальшого удосконалення аграрного сектора і створення господарств, здатних інтенсивно вести землеробство; 2) Насильницька колективізація стала наслідком помилкового політичного рішення і призупинила розвиток аграрного сектора. З огляду на той факт, що на даному етапі в Північно-Східній Угорщині були майже відсутні промислові підприємства, вплив такого помилкового рішення позначився на всій економіці; 3) Невдала земельна реформа, яку спробував провести уряд, очолюваний Імре Надь (1953-1954) була приречена на провал, бо місцеві представники комуністичної партії не були зацікавлені в її успіхові; 4) У результаті народного повстання 1956 року в Саболч-Сатмарській області майже перестали існувати насильно створені колгоспи і держгоспи. Місцеві селяни висловили своє незадоволення режимом диктарури і свою солідарність з тими, хто масово виходив із складу колгоспів; 5) Друга колективізація, що повторно була проведена в 1958-1961 роках, повторила помилки 1949 року. Проте слід відзначити, що в порівнянні з першою спробою, вона вже не носила відверто насильницького характеру; 6) Однак і цей період не був позбавлений елементів насильства, залякування і порушення елементарних прав людини; 7) Після 1961 року в країні розширилося коло прибічників колективного господарювання, незважаючи на існуючі об'єктивні недоліки політичної системи. Цей рух за декілька років забезпечив досягнення, гідні уваги в аграрній сфері.

Апробація результатів досліджень. Основні положення та висновки дисертації відображені у виступах на таких наукових форумах: засідання регіонального відділення Академії наук Угорщини в Саболч-Сатмарській області в 1998 р., конференція музеєзнавців – Ніредьгаза, 1997 р., щорічні наукові конференції історичного відділення Педагогічного інституту імені Дєрдя Бешені (1997-2001), засідання кафедри нової і новітньої історії та історіографії Ужгородського національного університету. Результати дисертаційного дослідження висвітлені в монографії та семи публікаціях.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, п'яти роділів, висновків, приміток і списку використаних джерел та літератури.