Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

 
 
Телефон +3 8(068) 052-35-08
Телефон +3 8(093) 689-29-85
 (096) 672-17-75
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Розвиток українсько-польських відносин у 1919-1939 рр.

Предмет: 
Тип роботи: 
Дипломна робота
К-сть сторінок: 
105
Мова: 
Українська
Ціна: 
3100 грн.
Оцінка: 

ЗМІСТ

ВСТУП
 1. Передумови виникнення українсько-польського протистояння
1.1. Геополітичний статус і взаємовідносини України і Польщі після І Світової війни
1.2. Українсько-польські стосунки в добу визвольних змагань 1919-1921 рр.
2. Становище західно-українських земель у складі Польщі в період 1919-1939 рр.
2.1. Основні напрямки політики Польщі щодо українців
2.2. Особливості соціально-економічного розвитку західно-українських земель
2.3. Суспільно-політичне становище під польською владою
3. Національно-визвольний рух у Західній Україні (1918-1939 рр.)
3.1. Формування українського політичного визвольного руху
3.2. Роль політичних об’єднань в активізації боротьби
3.3. Кінцевий етап окупації Польщею України
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

 

Вступ: 

Актуальність теми дослідження. Польща є країною, яка однією з перших визнала створення Української держави і за десять років її незалежності зуміла налагодити з нею тісне економічне, політичне, наукове і культурне співробітництво, яке є прикладом добросусідства і партнерства у світовому співтоваристві. Проте формування і становлення такого добросусідства відбувається в складних умовах болючого обопільного процесу переосмислення взаємовідносин між Україною і Польщею, зрозуміння і покаяння за ті несправедливості, які чинилися між ними упродовж тисячі років співіснування. Політичним підґрунтям для налагодження і зміцнення добросусідських і навіть союзницьких стосунків стало прийняття важливих міждержавних документів, зокрема, «Декларації про принципи та основні напрями розвитку українсько-польських відносин» (1990), «Договору про добросусідство, дружні відносини і співробітництво» (1992), Спільної заяви Президентів України і Республіки Польща «До порозуміння і єднання» (1997), рекомендації і рішення представницького українсько-польського форуму в м. Києві (серпень 2001).

У цьому процесі відіграють важливу роль українська та польська історичні науки, які докладають чимало зусиль, щоб з позицій об'єктивізму та історичної правди переосмислити для потреб сучасності всі події та явища минулого і сьогодення між державами. Уже в травні 1992 року в Кам'янці-Подільському відбулась представницька міжнародна наукова конференція «Польща-Україна: історична спадщина і суспільна свідомість». Головними дискусійними проблемами українсько-польського діалогу істориків стали початки стосунків між Давньоруською державою і Польщею. Оцінки Люблінської унії 1569 року, понад трьохсотрічне володарювання Речі Посполитої в Україні та національно-визвольної війни українського народу в ХVII ст., польсько-український аграрний конфлікт у Правобережній Україні в ХІХ - на початку ХХ ст., польсько-українська війна 1918-1919 рр., репресії щодо запровадження польської культури в Україні в 30-50-ті роки, польсько-українське протистояння 1921-1939 рр. у Західній Україні; протиборство формувань Армії Крайової і ОУН-УПА у прикордонних регіонах України і Польщі в роки Другої світової війни; геноцид щодо українського населення в Польщі у 1944-1947 рр. та ін. Позитивною стороною роботи цієї конференції було те, що до діалогу українських (Я. Ісаєвич, Я. Дашкевич, В. Смолій, І. Дзюба та ін.) і польських вчених (В. Серчик й ін.) прилучилися науковці західної української діаспори, історики США (Р. Коропецький та ін.), Англії (Г. Грабович й ін.), Франції (Д. Бовуа), Німеччини, Японії, Росії, Литви й інших країн. Результатом роботи форуму стало видання збірника тез доповідей та тому з розгорнутими доповідями його учасників «Польсько-українські студії».

Подальший розвиток зазначених спірних наукових проблем знайшов продовження в діалогу українсько-польських істориків під час роботи аналогічних конференцій і нарад, що відбулися в Україні, зокрема, «Проблеми трансформації в гуманітарній, соціально-економічній та науковій сферах» (Тернопіль, 1997), «Національні меншини Правобережної України: історія і сучасність» (Новоград-Волинський,1998), «Поляки на Хмельниччині: погляд крізь віки» (Хмельницький, 1999), «Поляки на Поділлі: історія і сучасність» (Кам'янець-Подільський, 2002), «Україна і Польща у Східно-центральній Європі: спадок і майбуття» (Київ, 1999) та інші, а в Польщі - «Україна і Польща: 1000 років сусідства» (Перемишль, 1990-1999, т. 1-4), «Польща-Україна: важкі питання: українсько-польський семінар» (Варшава-Луцьк, 1996-2000, т.1-8), «Польсько-українські зустрічі - Studia Ukrainica» (Варшава, 1994), «Українці в новітній історії Польщі. 1918-1989» (Слупськ, 2000), «Польща і Україна після Другої світової війни» (Жешув, 1998) тощо.

Водночас в Україні та Польщі відбулося ряд вузько тематичних міжнародних наукових зібрань істориків з болючих проблем минулого і сучасності обох країн. З-поміж них привертають увагу насиченістю наукових програм, дискусійним характером доповідей  - міжнародні наукові наради «Острогіана в Україні і Європі» (Старокостянтинів, 2001, такого ж рівня конференції «Козацькі війни ХVII століття в історії та свідомості польського і українського народів» (Львів-Люблін, 1996), «Україна і Польща доби романтизму: образ сусіда» (Кременець, 1999), «Українсько-польські відносини в ХХ ст.: державність, суспільство, культура» (Тернопіль, 1999), «Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст.» (Івано-Франківськ, 1997), «Друга світова війна і Україна» (Київ, 1996), «Волинь у Другій світовій війні та перші повоєнні роки» (Луцьк, 1995), «Проблеми переселення і депортації українського і польського населення в 1944-1953 рр.» (Львів, 1991), «Депортація українців з Лемківщини, Надсання, Холмщини, Підляшшя (1944-1947 рр.) (Львів, 1996) та ін.

Отже, з огляду на сьогоднішні події – інтеграцію України у Європейську спільноту, тісну співпрацю з державами-сусідами, зверненням до історичних коренів відносин між державами-сусідами, досить актуальною є проблема формування українсько-польських відносин впродовж 1918-1939 рр.

Стан дослідження проблеми. Над розв'язанням складних проблем українсько-польських відносин крізь призму історії сьогодні активно працюють Інститут історії України НАН України, Інститут українознавства Академії наук України, Інститут національних відносин і політології Академії наук України та інші наукові центри та гуманітарні кафедри вузів держави. Під їх захистом ведуть діалог з польськими істориками щодо складності подолання стереотипів і обопільного коливання між патріотизмом і націоналізмом, між союзом і протиставленням відомі українські вчені Я. Ісаєвич, Я. Дашкевич, С. Макарчук, Л. Зашкільняк, А. Кондрацький, Г. Сторонський, Ю. Макар, М. Гетьманчук, П. Костик, В. Сергійчук, Р. Савич, М. Литвин, В. Тимошенко, І. Чулик й ін.

Якщо ж взяти за приклад тільки найболючіші проблеми відносин між обома народами у ХХ ст., то за останні десять років з'явилися в Україні ґрунтовні роботи з новими поглядами і підходами до вивчення українсько-польського протистояння в період національно-демократичної революції і громадянської війни 1918-1920 рр., які створили Б. Гудь і В. Голубко («Нелегка дорога до порозуміння»), М. Литвин («Українсько-польська війна 1918-1919 рр.»), С. Макарчук («Українська республіка Галичан»), О. Красівський («Східна Галичина і Польща в 1918-1923 рр.) М. Гетьманчука («Українське питання» в радянсько-польських відносинах 1920-1939 рр.») й ін. Терор, репресії і переслідування поляків в Україні режимом у 20-50-ті роки стали об'єктом досліджень А. Кондрацького, Г. Стронського, В. Нестеренка та інших науковців. Особливу увагу дослідники українсько-польських відносин приділяють вивченню геноциду - акції переселення українців у Польщі в 1944-1947 рр. Цій проблемі присвятили свої праці Л. Васильєва, В. Бадяк, В. Сергійчук, П. Костик, І. Чулик, В. Козловський та ін. Дякуючи усім цим дослідженням в сучасній українській історіографії відновлена історична правда про життя поляків в Україні та українців у Польщі в ХХ ст., здійснено реабілітацію в науковому плані багатьох діячів обох народів, репресованих тоталітаризмом, створено підґрунтя для врегулювання демократичним шляхом взаємних претензій, важких питань в українсько-польських відносинах.

Не менш активно ведуть діалог, здійснюють дослідження конфліктів у польсько-українських відносинах польські історики, шукаючи не тільки історичну істину, але й шляхи виправдання багатьох із них. Зокрема, ще у 1992 р. спробував пояснити історію всіх основних польсько-українських суперечностей у спеціальній монографії М. Сiвіцький. Його колеги спробували деталізувати частину з них, знайти нові підходи і зрозуміння в їх вивченні. Так, Т. Кемпа, створюючи книги про рід князів Острозьких, визнав їх прогресивну діяльність у відстоюванні православ'я, української культури. Відомий історик В. Серчик, пишучи про національно-визвольну війну українського народу середини ХVII ст., солідаризується в основному з оцінкою її справедливого характеру, високо оцінює роль козацтва та полководницький талант великого гетьмана Богдана Хмельницького. Велика група дослідників (В. Голка, З. Заштофт та ін.), вивчаючи життя польської меншини в Правобережній Україні у ХІХ-на початку ХХ ст., головну увагу акцентує на репресії щодо неї з боку російського самодержавства і полемізує з французьким істориком Д. Бовуа відносно польсько-українського аграрного конфлікту того періоду в регіоні. Над болючою проблемою взаємин обох народів у період 1918-1920 рр. працюють М. Козловський, М. Вжошек, А. Чубинський, С. Лукомський і Ч. Партач, Л. Вищельський, М. Кімецький та ін. Зокрема, польсько-українська війна 1918-1919 рр. у Галичині, за образним висловом М. Козловського, стала «Пірровою перемогою» для Польщі, оскільки викопала величезну прірву між українцями і поляками - природними сусідами і союзниками». Проблемою проживання польської меншини в Україні у міжвоєнний період, репресіями щодо неї з боку радянської влади займались В. Лізак, Я. Купчак, Р. Дзвонковський та ін. Ворожим взаєминам на території Волині і прикордонних районів Польщі в роки Другої світової війни між загонами польського руху Опору і ОУН-УПА присвятили монографії В. Філяр, З. Туровський та інші, а горезвісній «операції Вісла» у Польщі - Е. Місило. Більш детально у такому контексті діалог українсько-польських істориків розглянуто в статті В. Макара «Україна-Польща: важкі питання».

Отже, перелік лише частини опублікованих праць з різних проблем українсько-польських відносин свідчить, що нинішні польські історики не тільки не уникають у дослідженнях конфліктних ситуацій, але й намагаються перехопити ініціативу в свої руки, деталізувати важкі питання, широко їх афішувати й подати, нав'язати свою точку зору в їх оцінці.

Основою виконання роботи стали праці таких відомих вітчизняних та зарубіжних вчених, а також збірники документальних матеріалів. З вітчизняних науковців-істориків, які займалися розробкою даної проблеми, варто виділити дослідження Л. С. Кульчицького, Ю. Л. Шаповала та ін. Зокрема, Я. Дашкевич у роботі "Польсько-українські відносини: українська меншина в Польщі; польська меншина в Україні" значну вагу приділив дослідженю економічного розвитку України у складі Польщі.

Проблемами існування і діяльності українських політичних партій у Польщі згаданого періоду присвятив свою роботу Удовиченко А. А. ("Українське представництво в Галицькому сеймі").

Оскільки тема стосується проблеми українсько-польських відносин, значний масив досліджень становлять праці західних істориків, особливо польських, серед яких слід відзначити роботи Е. Вішка та З. Карпуся, а також М. Папержинської-Турек, Р. Жереліка та Я.-Я. Бруського. 

Звичайно, основну джерельну базу складають архівні документи та преса досліджуваного періоду, яка міститься в архівах Рівного, Луцька та Львова.

Хронологічні межі дослідження. Відповідно до теми і мети роботи нижньою межею досліджуваного періоду є 1919 р. та окремі епізоди попередніх років, які дають змогу висвітлити досліджувані питання, а верхня межа торкається 1939 р.

Предмет дослідження – історичний розвиток України і Польщі в період 1918-1939 рр.

Об’єкт дослідження – особливості стосунків України і Польщі держав у світлі глобальних та місцевих політично-історичних подій.

Мета дослідження - аналіз перебігу українсько-польських взаємин у міжвоєнний період 1918-1939 рр.

Виходячи з об’єкту, предмету та мети завданнями дослідження є:

1) оцінити геополітичний статус і взаємовідносини України і Польщі після І Світової війни;

2) охарактеризувати українсько-польські стосунки в добу визвольних змагань 1919-1921 рр.

3) висвітлити основні напрямки політики Польщі щодо українців1919-1939 рр.;

4) проаналізувати особливості соціально-економічного розвитку західно-українських земель у досліджуваний період;

5) дати характеристику суспільно-політичного становище України під польської владою;

6) визначити джерела і шляхи формування українського політичного визвольного руху 1918-1939 рр. на Західній Україні;

7) з’ясувати роль політичних об’єднань в активізації визвольної боротьби;

8) дослідити особливості кінцевого етапу окупації Польщею Західної України.

Методологія дослідження. У дослідженні були використані такі загальноісторичні методи як історико-генетичний, історичний та системно-структурний, що дало можливість проаналізувати причини загострення україно-польських стосунків, розглянути їх як цілісне явище, порівняти види політичної активності різних представників політичного життя України і Польщі. Підхід до процесу визвольної боротьби українців проти Польщі як до складного соціально-політичного процесу надав можливість застосування методів системно-структурного аналізу. Крім того, у процесі дослідження були використані також спеціально-історичні методи. 

Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання при розробці широкого кола проблем соціальної та політичної історії України ХVІІІ ст., при підготовці узагальнюючих наукових праць, підручників, науково-популярних нарисів.

Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох поширених розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи складає 103 сторінки, з них 81 сторінка основного тексту, список використаних джерел включає 60 найменувань.

 

Список використаних джерел: 
  1. Алексєєв Ю. М., Вертегел А. Г., Козаков О. О. Всесвітня історія. – К.: Каравела, 2006. – 239 с.
  2. Андрощук О. В., Бажан О. Г., Басара Г. Б., Барановська Н. П., Бойко О. Д. Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1925 / НАН України; Інститут історії України / В.А. Смолій (голова ред.кол.). - Довідкове вид. - К., 2006. - 312 с.
  3. Атлас з історії України. - К.: Наукова думка, 1997. – 46 с.
  4. Баран В. В., Лев, Г. Я., Йосипович, З. О., Зайцев Ю. Д. Історія України. - Львів: Світ, 2003. – 412 с.
  5. Басай О. Самоврядування на західноукраїнських землях у 1921-1939 рр. // Українсько-польські відносини у Галичині в ХХ ст. Матеріали Міжнародної конференції 21-22 листопада 1996 р. – Івано-Франківськ, 1997. – 1022 с.
  6. Білоцерківський В. Я. Історія України. – вид. 3-є, випр. і доп. – К., 2007. – 535 с.
  7. Буравченко С. Б. Україна між двома світовими війнами (1921-1939 рр.): Конспект лекцій з дисципліни «Історія України» для студ. усіх спец. денної форми навчання / Національний ун-т харчових технологій. - К.: НУХТ, 2002. - 23 с.
  8. Верига В. Визвольні змагання в Україні 1914–1923 рр.: у 2 тт / НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича. Львів, 1998. – 312 c.
  9. Від «подоляків» до «ендеції» (еволюція польсько-українських взаємин на зламі ХІХ–ХХ ст.) // Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст. Мат. міжнар. наук.-практ. конф., Івано-Франківськ, 21–22 листопада 1996 р. / Прикарпатський ун-т ім. В. Стефаника. Івано-Франківськ: Плай, 1997. – 810 с.
  10. Вішка Е. Проблема українсько-польської еміграції в роки Другої світової війни. – Варшава-Київ, 2002. – 149 с.
  11. Гриневич В. А. Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1939: довідкове вид. / НАН України; Інститут історії України. - К., 2007. – 227 с.
  12. Губарев В. К. Історія України. - Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004. – 178 с.
  13. Гудзь В. В. Історія України. - К.: Слово, 2003. – 560 с.
  14. Гудь Б. Українці-Поляки: хто винен?: У пошуку першопричин українсько-польських конфліктів першої половини ХХ століття / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України. Львівське відділення. - Л.: Кальварія, 2000. – 192 с.
  15. Дашкевич Я. Польсько-українські відносини: українська меншина в Польщі; польська меншина в Україні // Український час. - 1998. - № 1. – С.33-37.
  16. Доценко О. Матеріали і документи до історії української революції. 1917-1923. - Львів, 1994. -Т. 2., кн. 5. – 433 с.
  17. Жереліка Р, Бруський Я.-Я. До проблеми української еміграції до Польщі перед війною. – Люблін. – 1995. – 24 с.
  18. История Польши / под ред. И. С. Миллера, И. А. Хренова. - в 3-х т., т. 2. М.: Изд-во Академии наук СССР, 1955. – 690 с.
  19. Ісаєвич Я. Українсько-польські взаємини періоду другої світової війни: інтерпретація істориків та політиків // Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Івано-Франківськ, 1997. – 754 с.
  20. Історія України у 10 т. /за ред. Красько І. В. - К.: Наукова думка, 1996.
  21. Історія України. Персоналії, в 3-х т. - К.: Наукова думка, 1997.
  22. Історія Української РСР. - К.: АН УРСР: Наукова думка України, 1967 р. – 339 с.
  23. Каменецький І. УНР і українська зовнішня політика між двома світовими війнами.// Український історик, т. 30, 1993.  – 314 с.
  24. Карпусь З. Стосунки України та Польщі перед початком ІІ Світової. – Пьйотрков-Трибунальський. – 2000. – 90 с.
  25. Качараба С. П. Еміграція з Західної України (1919-1939). - Л.: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. - 416 с.
  26. Киричук Ю., Зінкевич Р. Взаємовідносини між ОУН-УПА і Армією Крайовою у 1930-1939 рр. // Республіканець. - 1995. - № 1-2. – С.13-18.
  27. Кіндрат К., Трохимчук С. Українсько-польські стосунки на зламі тисячоліть / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Факультет міжнародних відносин / М. З. Мальський (наук.ред.). - Львів, 2002. - 112 с.
  28. Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань 1917-1945. - Львів: Каменяр, 1995. – 414 с.
  29. Краківський консерватизм та українське питання в Галичині на зламі ХІХ-ХХ ст. // Молода нація. Альманах / Гол. ред. О. Проценко. Вип. 6. Київ: Смолоскип, 1997. – 48 с.
  30. Красівський О. Я. Галичина у першій чверті ХХ ст.: Проблеми польсько-українських стосунків / Українська академія держ. управління при Президентові України. Львівський філіал. - Л., 2000. - 415 с.
  31. Красівський О. Я. ЗУНР і Польща: політичне та воєнне протиборство (листопад 1918 - липень 1919 рр.) / Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України. - Л., 1999. - 43 с.
  32. Красівський О. Я. Українсько-польські відносини у Галичині (друга половина XIX -початок ХХ ст.) / Українська академія держ. управління при Президентові України. - К., 1998. – 67 с. 
  33. Крезуб А. Нарис історії українсько-польської війни 1918-1919 pp.- Нью-Йорк: «Око», 1966. - 488 с.
  34. Кульчицький С. В., Андрощук О. Ф., Бажан О. Г., Басара Г. Б., Барановська Н. П. Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919 / НАН України; Інститут історії України / В.А. Смолій (голова ред.кол.). - Довідкове вид. - К., 2005. - 236 с.
  35. Лялька Я. Лiтопис нескореної України: Документи, матерiали, спогади. Кн. I / АН України, Ін-т українознавства, Львівське від-ня Ін-ту укр. археографії та ін. - Львiв: Просвiта, 1993. – 660 c.
  36. Лисицин Б. М. Історія України. - К.: НАУ, 2003. – 312 c.
  37. Литвин М.  Українсько-польська війна  1918-1919pp. - Львів: Інститут українознавства НАН України, Інститут Центрально-Східної Європи, 1998. - 488 с.
  38. Мазепа І. П. Україна в огні й бурі революції. 1917-1921. - 2.вид. - Д.: Січ, 2001. - 414 с.
  39. Матвієнко В. Україна і Польща в 1918 році: проблема формування новітніх міждержавних відносин // Україна і Польща в XX столітті: проблеми і перспективи взаємовідносин.- К.-Краків, 2002.- С. 45-46; Зару-да Т. Становлення та основні напрямки зовнішньої політики Української Держави // Останній гетьман.- К.: Академпрес,  1993. - С 77- 79.
  40. Папержинська-Турек М. Політичні партії меншин у Сеймі 1909-1945 рр. – Варшава. – 2000. – 98 с.
  41. Парламентська традиція галицьких українців у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність / НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича. Вип. 6: Західно-Українська Народна Республіка: історія і традиція. Львів, 2000.
  42. Пастернак Є. Україна під большевиками (1919-1939): Спроба історичної студії. - Торонто: ЄВШАН-ЗІЛЛЯ, 2006. - 314 с.
  43. Політичні діячі України 1917 р.: Біографічний словник. – К.: Надра, 1993.
  44. Русофільство в Галичині в середині ХІХ на початку ХХ ст.: генеза, етапи розвитку, світогляд // Вісник Львівського університету. Серія історична. Вип. 34 / Відп. ред. М. Крикун. Львів, 1999.
  45. Сивіцький М. Історія польсько-українських конфліктів / Є. Петренко (пер.з пол.). - К.: Видавництво ім. Олени Теліги, 2005. - 344с. 
  46. Столбуненко М. М., Красовський В. М., Житкова В. М. Історія України: Навч.-метод. посібник/Одеський юридичний ін-т НУВС. - Одеса: Астропринт, 2004. – 233 с.
  47. Субтельний О. Історія України. - К.: Вища школа, 1996 р.
  48. Супруненко М. Україна в період іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни (1918- 1920 рр.). - К.: Держполітвидав УРСР, 1951. - 343 с.
  49. Терещук П. Нариси найновішої історії // Визвольний шляк. - 1984. - № 12. – С.12-14.
  50. Токар М. Ю. Політичні партії Закарпаття в умовах багатопартійності (1919- 1939) / Ужгородський національний ун-т. Факультет суспільних наук. Кафедра політології; Агенція політичних досліджень «Соціум Карпат». - Ужгород, 2006. - 380 с.
  51. Токар М. Ю. Проукраїнські політичні партії Закарпаття в 1919-39 роках / Ужго-родський національний ун-т; НДІ Карпатознавства. - Ужгород, 2001. - 176 с.
  52. Турченко Г. Ф. Південна Україна на зламі епох (1914-1922 рр.). - Запоріжжя: Просвіта, 2005. - 324 с.
  53. Українське державотворення: словник-довідник / За ред. О. М. Мироненка. – К., 1997.
  54. Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст.: Матеріали міжнар. наук.- практ. конф. (21-22 лситопада 1996 р.) / Прикарпатський ун-т ім. В.Стефаника / П. Федорчак (відпов.ред.) - Івано-Франківськ: Плай, 1997. – 452 с.
  55. Українсько-польські відносини у Східній Галичині на початку ХХ століття: // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів, 2002. – Вип. 37. – C.45-48.
  56. Чайковський А. С., Шевченко В. Ф. Історія України: Посібник. - 2. вид., перероб. і доп. - К.: Видавництво АСК., 2003.
  57. Шелухін С. Варшавський договір між поляками й Петлюрою 21 квітня 1920 року, Прага, 1996. 
  58. Шитюк М. М., Бахтін А. М. Південна Україна: колективізація і голод (1929-1933 роки). - Миколаїв: Аскел, 2007. – 512 c.
  59. Шкільник М. Україна у боротьбі за державність в 1917-1921 роках: Спомини і роздуми / Б. Боцюрков (передм.). - Торонто, 1971. - 366 c.
  60. Штендера Й. Військові дії ОУН в 1925-1946 рр. (ІІ) // Українські вісті. - 1999. - № 18. – C. 42-47.
11396
Терміново зв’язатися з консультантом:  
  Студентська консультація (096) 672-17-75      Вконтакте Студентська консультація
 або телефонуйте: 068-052-35-08, 093-68-92-985 (цілодобово).