Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Розвиток здібностей

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
15
Мова: 
Українська
Оцінка: 

чинників на розвиток індивідуальності дитини представляють результати досліджень гомозиготних (що мають ідентичну спадковість) і гетерозиготних (що мають різну спадковість) близнюків. Деякі з них, узяті з робіт А. Баса і Р. Плоумина. Порівняльне дослідження гомозиготних близнюків, які жили і виховувалися в різних сім'ях, показує, що всупереч очікуванню їх індивідуальні психологічні і поведінкові відмінності від цього що не виросли в одній сім'ї, причому в деяких випадках навіть зменшуються. Діти-близнюки, що мають однакову спадковість, в результаті роздільного виховання стають іноді більше схожими один на одного, ніж в тому випадку, якщо їх виховують разом. Пояснюється цей дещо несподіваний факт тим, що дітям-одногодкам, що постійно знаходяться поруч один з одним, майже ніколи не вдається займатися однією і тією ж справою і між такими дітьми рідко складаються цілком рівноправні стосунки. Незважаючи на велику схожість по ряду психологічних і поведінкових характеристик, яке виявляється серед гомозиготних близнюків, навряд чи повністю виправдано твердження про те, що їх психологічна спільність обумовлена тільки генетично. Проведені дослідження і отримані в них результати дозволяють рахувати вплив середовища на психічний і поведінковий розвиток індивіда сильнішими, ніж дія його спадковості. Можливість спадкоємства завдатків не слід прирівнювати до спадкоємства здібностей. Психологи довели, що здібності людини розвиваються в процесі життя і діяльності. Вирішальною умовою їх розвитку є спеціально організована діяльність і навчання.

Експериментами, проведеними під керівництвом А. Н. Леонтьева, показана можливість формування музичного слуху у дітей, що не мають завдатків до музичних здібностей, в процесі спеціально організованої музичної діяльності (система індивідуальних занять включала слухання, порівняння і спів звуків).
Отже, здібності людини формуються і розвиваються. Вирішальними чинниками розвитку здібностей є соціальні: засвоєння системи знань, умінь і навичок в процесі цілеспрямованого навчання і виховання, активної взаємодії з навколишнім світом. Здібності проявляються і формуються в діяльності. Для формування здібностей потрібна певна організація відповідної діяльності: музичної – для розвитку музичних здібностей, педагогічної – для розвитку педагогічних здібностей і тому подібне. При цьому діяльність повинна задовольняти основним умовам розвитку здібностей:
-визивати позитивні емоції, інтерес людини;
-бути творчою;
-поставлені в ній завдання повинні трохи перевершувати наявні можливості, вже досягнутий рівень виконання діяльності.
Розвиток здібностей. Розвиток здібностей здійснюється в процесі життєдіяльності, а також учбової, трудової, ігрової діяльності. Джерелом розвитку здатності служить протиріччя між готівковим рівнем розвитку здібностей і вимогами діяльності.
Найважливішим моментом розвитку здібностей – пристосування операційних механізмів до умов діяльності. У цьому процесі проявляється конкретність психічної функції. В результаті пристосування до умов діяльності операційні механізми придбавають риси оперативності. У плані психічного віддзеркалення цю проблему з найбільшою повнотою розробив Д. А. Ошанин. Формування оперативності операційних механізмів здібностей є найбільш тонким процесом їх розвитку. Посилаючись на дослідження А. Н. Леонтьева в області звуковисотного слуху, можна стверджувати, що процес формування оперативності функціональних механізмів полягає в тонкому пристосуванні органів чуття до особливостей сприйманих об'єктів. При формуванні звуковисотного слуху таким виступає компарирующий аналіз, що полягає в підстроюванні руху голосового апарату до впливаючого звукового подразника. Виділення операційних механізмів в здібностях дозволяє відповісти на питання: як людина може опанувати свої здібності? Через оволодіння операційними механізмами сприйняття, запам'ятовування, уяви і так далі. Таким чином, розвиток здібностей є процесом:
- Розвитку функціональної системи, що реалізовує конкретну психологічну функцію, в сукупності її компонентів і зв'язків;
- Розвитку операційних механізмів;
- Розвитку оперативності в системі функціональних і операційних механізмів;
- Оволодіння суб'єктом своїми пізнавальними здібностями через рефлексію і оволодіння операційними механізмами відносно конкретних функцій.
Розглядаючи розвиток здібностей, можна виділити три чинники культурної детерміації.
По-перше, необхідно підкреслити той факт, що дитина, на відміну від тварини, народжується з незавершеним формуванням функціональних систем психічного діяльності. Функціональні системи, що реалізовують психічні функції, визрівають впродовж тривалого постнатального періоду. Цей процес детермінується середовищем життєдіяльності. Функціональні системи спочатку формуються як окультурені «другою природою», створеною людиною.
По-друге, розвиток здібностей детермінується соціальними формами діяльності.
По-третє, розвиток здібностей детермінується індивідуальними цінностями. Саме ці індивідуальні цінності і сенси визначатимуть якісну специфіку здібностей, від них залежатиме, що побачить і запам'ятає людина, які рішення він прийме.
 
4. Що сприяє розвитку здібностей
 
Будь-які завдатки, перш ніж перетворитися на здібності, повинні пройти великий шлях розвитку. Для багатьох людських здібностей цей розвиток починається з перших днів життя і, якщо людина продовжує займатися тими видами діяльності, в яких відповідні здібності розвиваються, не припиняється кінця. В процесі розвитку здібностей можна виділити ряд етапів. На одних з них відбувається підготовка анатомо-физической основи майбутніх здібностей, на інших йде становлення завдатків небіологічного плану, на третіх складається і досягає відповідного рівня потрібна здатність. Усі ці процеси можуть протікати паралельно, в тій або іншій мірі накладиваться один на одного. Спробуємо простежити ці етапи на прикладі розвитку таких здібностей, в основі яких лежать явно виражені анатомо-физиолгические завдатки, хоч би в елементарній формі представлені з народження.
Первинний етап в розвитку будь-якої такої здатності пов'язані з дозріванням необхідних для неї органічних структур або з формуванням на їх основі потрібних функціональних органів. Він зазвичай відноситься до дошкільного дитинства, що охоплює період життя дитини від народження до 6-7 років. Тут відбувається вдосконалення роботи усіх аналізаторів, розвиток і функціональна диференціація окремих ділянок кори головного мозку, зв'язків між ними і органів руху, передусім рук. Це створює сприятливі умови для формування і розвитку у дитини загальних здібностей, певний рівень яких виступає передумовою (завдатків) для наступного розвитку спеціальних здібностей.
Становлення спеціальних здібностей активно починається вже в дошкільному дитинстві і прискореними темпами триває в школі, особливо в молодших і середніх класах. Спочатку розвитку цих здібностей допомагають різного роду гри дітей, потім істотний вплив на них починає чинити учбова і трудова діяльність. У іграх первинний поштовх до розвитку отримують багато рухових, конструкторських, організаторських, художньо-образотворчих, інші творчі здібності. Заняття різними видами творчих ігор в дошкільному дитинстві набувають особливого значення для формування спеціальних здібностей у дітей.
Важливим моментом в розвитку здібностей у дітей виступає комплексність, тобто одночасне вдосконалення декількох взаємно доповнюючих один одного здібностей. Розвивати яку-небудь одну із здібностей, не піклуючись про підвищення рівня розвитку інших, де потрібно відповідні рухи. Уміння користуватися мовою, досконале володіння нею також може розглядатися як відносно самостійна здатність. Але те ж саме уміння як органічна частина входить в інтелектуальні, міжособові, багато творчих здібностей, збагачуючи їх.
Якщо діяльність дитини носить творчий, нерутинний характер, то вона постійно примушує його думати і сама по собі стає досить привабливою справою як засіб перевірки і розвитку здібностей. Така діяльність завжди пов'язана із створенням чого-небудь нового, відкриттям для себе нового знання, виявлення в самому собі нових можливостей. Це саме по собі стає сильним і дієвим стимулом до заняття нею, до докладанню необхідних зусиль, спрямованих на подолання виникаючих труднощів. Така діяльність зміцнює позитивну самооцінку, підвищує рівень домагань, породжує упевненість в собі і почуття задоволеності від досягнутих успіхів.
Якщо виконувана діяльність знаходиться в зоні оптимальної трудності, тобто не межі можливостей дитини, то вона веде за собою розвиток його здібностей, реалізовуючи те, що Л. С. Выготский називав зоною потенційного розвитку. Діяльність, що не знаходиться в межах цієї зони, набагато у меншій мірі веде за собою розвиток здібностей. Якщо вона занадто проста, то забезпечує лише реалізацію вже наявних здібностей; якщо ж вона надмірно складна, то стає нездійсненною і, отже, також не призводить до формування нових умінь і навичок. Важливим моментом розвитку людських здібностей є їх компенсируемость, причому це обноситься навіть до тих здібностей, для успішного розвитку яких потрібні природжені фізіологічні завдатки. А. Н. Леонтьев показав, що певного рівня розвитку музичного слуху можна добитися і у тих людей, вухо яких з народження не дуже добре пристосовано для забезпечення звуковисотного слуху можна добитися і у тих людей, вухо яких з народження не дуже добре пристосовано для забезпечення звукового слуху (такий слух традиційно розглядається як завдаток до розвитку музичних здібностей). Якщо за допомогою спеціальних вправ навчити людину інтонувати звуки, тобто відтворювати їх частоту за допомогою свідомо контрольованої роботи голосових зв'язок, то в результаті різко підвищується звуковисотна чутливість і людина виявляється в змозі розрізняти звуки різної висоти набагато краще, ніж він робив до цього. Правда, таке розрізнення відбувається не на тональною, а на тембральній основі, але результат виявляється одним і тим же: навчений подібним слух, який характерний для людей, що мають чутливий з народження до висоти звуку орган слуху.
 
Висновки
 
Реалізація здібностей особи є вирішальним критерієм рівня і розвитку суспільства. Проблема здібностей людини – одна з основних теоретичних проблем психології і найважливіша практична проблема. Здібності існують тільки в діяльності, і тому, поки неясно, якою діяльністю займатиметься людина, не можна нічого сказати про його здібності до цієї діяльності. Кожна людина індивідуальна і здібності відбивають його характер, схильність до чого-небудь або захопленості до чого-небудь. Але здібності залежать від бажання, постійних тренувань і вдосконалення в якій-небудь області. І якщо у людини немає бажання або захопленості чимось, то здібності в цьому випадку розвинути не можна. Займаючись розвитком своїх здібностей, людина повинна прагнути до того, щоб цей розвиток не був самоціллю. Головне завдання в тому, щоб бути гідною людиною, корисним членом суспільства. Тому потрібно працювати над формуванням особи, над формуванням її позитивних і, передусім, моральних якостей. Здібності – це тільки одна сторона особи, одна з її психічних властивостей. Якщо талановита людина морально нестійка, то він не може вважатися позитивною особою. Навпаки, обдаровані люди, що відрізняються високим моральним рівнем, принциповістю, моральними почуттями і сильною волею, приносили і приносять величезну користь суспільству.
 
Література:
 
1. Дьяченко О. М. Професійна майстерність працівника культури. М., 1998.
2. Грейс Крайг. Психологія розвитку. – СПб. : вид-во «Пітер», 2000.
3. Немов А. С. Психологія. М. : вид-во «Знання», 2000.
4. Пекелис В. Д. Твої можливості, людина! М. : вид-во «Знання», 1984.
5. Райс Ф. Психологія підліткового і юнацького віку. – СПб. : Вид-во «Пітер», 2000.
6. Столяренко Л. Д., Основи психології. Ростов н/Д., вид-во «Фенікс», 1997.
Фото Капча