+3 8(066) 185-39-18
fлистя містять більше протеїну, їх можна згодовувати птиці і свиням, а більш грубі — молодняку великої рогатої худоби.
Попри перспективність приготування білкового концентрату з листя трав, цей метод поки що малопоширений. Одним із його недоліків є енергоємність виготовлення.
4. Використання мікроскопічних водоростей.
Морські водорості — макрофіти, як природні, так і ті, що культивуються на морських шельфах, також порівняно давно використовуються як джерело кормів і продовольства. Але хлорофіловмісні організми гідросфери, ґрунтів та аерофітна флора зацікавили вчених і практиків в аспекті промислового використання цього джерела фотосинтезу по суті лише у другій половині минулого століття. Установки промислового вирощування одноклітинної водорості хлорели на фермах України у 60 — 70-х роках ХХ ст. були досить поширені, проте через недосконалість технологічного процесу і деяке, можливо, упереджене ставлення до цього високобілкового корму подальшого розвитку не набули.
Нині визначено найбільш продуктивні, стійкі до несприятливих умов організми, які почали використовувати в різних галузях господарства. Важливе значення має велика пластичність мікроскопічних водоростей у процесі адаптації до екологічних умов: здатність до фотосинтезу вони зберігають у широкому діапазоні температур — від 0 до 45 — 50 °С.
З великого різноманіття мікроскопічних водоростей використовуються близько 20 видів. Їх кількість постійно збільшується. Найчастіше використовують зелені водорості родів хлорела (Chlorella Beiger; Chl. Pyrenoidosa; Chl. Vulqaris; Chl. sp. f.marina; СЫ. reqularis та ін.), скенедесмус (Scenedesmus Meyen; S. obliqnus; S. quadricauda; S. acutus; S. spinosus та ін.), Anlgistrodesmus Corda (A. obliqnus, A. finqustus). Із інших водоростей використовують Clamydomonas reinhardtii Danq., Coelastrum proboscideum Bohe та ін. Проводяться дослідження із синьозеленими водоростями — спіруліною (Spirylina platensis Tu^.; S. mayor Turp.; S. maxina Turp. та ін.). Із хризолітових водоростей досліджують роди Monochrysis lutheri Skuja, Jsochysis qalbana Parke та ін., з червоних — Porphyridium cruentum Naq. Продуктивність водоростевої маси різна. У найпростіших установках (басейнах, лотках та ін.) 13 — 18, максимум 40 г/м2 сухої речовини за добу. Але за рік із розрахунку на 1 га одержують у 2 — 3 рази більше продукції, ніж із посівів польових культур (до 70 т/га сухої речовини).
Суха маса корму із мікроводоростей містить від 35— 64 % сирого протеїну. Ці водорості містять ліпіди (від 2 — 5 до 12 — 14 %), вуглеводи (10 — 39 %), каратиноїди (від 2 — 12 % ). Все це свідчить про велику перспективу культури мікроскопічних водоростей як могутнього джерела виробництва кормів, харчової продукції, сировини для косметичної і парфумерної продукції.
5. Заготівля кормів з побічної продукції рослинництва.
Свого часу ще В.Р. Вільямс зазначав, що до 75 % валової продукції рослинництва припадає на побічну продукцію, яку з найбільшою вигодою можна використати у тваринництві. Господарства одержують продукцію тваринництва і велику кількість органічних добрив, тобто побічна продукція рослинництва, крім її великої кормової цінності, є й основною сировиною для біологічних фабрик органічних добрив. Побічна продукція рослинництва — це солома зернових (пшениці, ячменю, гороху, сої, проса, вівса, гречки), стебла кукурудзи, кошики соняшнику, солома насінників трав, гичка і жом цукрових буряків, яблучний і виноградний, відходи овочівництва тощо. її з великою ефективністю використовують у тваринництві. Щоправда, у зв’язку з розвитком селекції кількість побічної продукції зернових дещо зменшилася за рахунок перерозподілу вегетативної маси урожаю: зменшилась кількість листостеблової маси і збільшилась маса зерна. Нині співвідношення їх в урожаї пшениці приблизно 1 : 1.У районах бурякосіяння джерелом кормів є гичка цукрових буряків, жом і меляса.
6. Збирання соломи озимих і ярих.
Кращий спосіб заготівлі соломи — подрібнення на січку під час обмолочування валків або прямого збирання. Січку скиртують, укривають. У Степу України застосовують установку для подрібнення соломи з одночасним формуванням скирти заповненням спеціального сітчастого каркасу. Це дуже продуктивний метод, який ще не дістав відповідного поширення.
7. Стебла кукурудзи.
За поживною цінністю стебла кукурудзи можна прирівняти до сіна середньої якості. Кукурудза, зібрана у фазі вологого зерна, має наполовину зелене листя, містить достатньо цукру, добре силосується після подрібнення. До неї можна додати гичку буряків, воду, довівши загальну вологість маси до 65 - 67 %.
При врожайності зерна кукурудзи 60 — 80 ц/га сухої листостеблової маси збирають приблизно стільки ж і навіть більше (70 - 90 ц/га). Це означає, що додатково можна мати 35 — 45 ц/га корм. од.
8. Гичка цукрових буряків.
Кілограм сухої речовини гички містить 160 — 180 г протеїну, тобто стільки ж, як і 1 кг бобових багаторічних трав. Цю високобілкову сировину використовують переважно для заготівлі силосу. Інститут кормів УААН розробив спосіб силосування гички без додавання наповнювачів. Перед укладанням гички слід зробити солом’яну підстилку 40 — 60 см завтовшки, на якій потім шарами закладають гичку із солом’яною січкою або подрібненими кукурудзяними стеблами у співвідношенні їх і гички приблизно 1 : 5. Гичку силосують без трамбування і подрібнення. Силос із неї слід згодовувати разом із грубими кормами (соломою, січкою) і кукурудзяним силосом.
9. Кошики соняшнику.
В подрібненому вигляді їх можна додавати до силосу з гички цукрових буряків, післяукісної та післяжнивної кукурудзи. Енергоємність приготування кормів способом штучного сушіння дуже висока, і ефективним воно