Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Культура усного професійного мовлення

Предмет: 
Тип работы: 
Лекція
К-во страниц: 
17
Язык: 
Українська
Оценка: 
Тема 6.Культура усного професійного мовлення
 
6.1.Суть і види усного професійного мовлення. Вербальні і невербальні компоненти спілкування
6.2.Вимоги до усного професійного мовлення
6.3.Особливості міжперсонального професійного спілкування та його форми
6.4.Етика усного професійного спілкування
Література [2; 3; 8; 11; 15; 20; ]
 
6.1.Суть і види усного професійного мовлення
 
Основою будь-якої мови є живе розмовне мовлення. Мовлення–процес добору і використання засобів мови для спілкування з іншими членами певного мовного колективу. Мовлення є формою існування живої мови, у мовленні мова функціонує, розвивається. Мова і мовлення тісно між собою пов'язані. Мовлення існує на основі певної мови, а мова виявляє себе в мовленні її носіїв. Мова щодо мовлення–явище загальне; вона належить усім, хто нею користується. Мовлення ж щодо мови–часткове, окреме, індивідуальне. Та без повсякденного вжитку на всіх вікових і соціальних рівнях, невпинного розвитку форм і засобів спілкування навіть найрозвиненіша мова приречена на асиміляцію і зникнення.
Порівняно з писемним мовленням усне є мовною творчістю, імпровізацією; воно значно емоційніше й експресивніше, ніж писемне.
У межах усного мовлення розрізняють два типи:
  • Розмовно–літературне мовлення, тобто усне літературне мовлення;
  • Розмовно–фамільярне мовлення–мовлення, яке містить позалітературні елементи (жаргонізми,діалектизми тощо).
Усне професійне мовлення належить до першого типу. Це розмовно–літературне мовлення людей у процесі виконання ними службових обов’язків.
Усне професійне мовлення можна поділити на такі види:
  • залежно від способу сприймання інформації:
  • контактне (безпосереднє) ;
  • дистанційне (телефонне, селекторне, за допомогою комп’ютера) ;
  • залежно від кількості учасників:
  • діалогічне (бесіда з одним співрозмовником) ;
  • монологічне (доповідь, промова, лекція) ;
  • полілогічне (дискусія) ;
  • залежно від форми і ситуації спілкування:
  • міжперсональне (нарада, колоквіум тощо) ;
  • публічне (виступ на зборах, конференції тощо).
 
Усне професійне спілкування передбачає різні способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і невербальних засобів.
Виділяють такі невербальні компоненти усного професійного спілкування:
  1. Оптичні–жести, міміка, поза, хода, контакт очей, одяг, макіяж.
  2. Акустичні–сила голосу, темп мовлення, тембр голосу, висота голосу, інтонація, паузи.
  3. Кінетичні–дотик, потиск руки, поцілунок.
  4. Косметики.
  5. Просторово-часові–відстань між співбесідниками, розміщення в просторі, тривалість контакту, пунктуальність.
Невербальні компоненти спілкування особливо важливі під час міжперсонального професійного спілкування.
 
6.2.Вимоги до усного професійного мовлення
 
Усне професійне мовлення–і міжперсональне, і публічне–повинно відповідати певним вимогам, найголовнішими серед яких є такі:
  1. чіткість, недвозначність формулювання думки;
  2. логічність, смислова точність, звідси–небагатослівність мовлення;
  3. відповідність між змістом мовлення, ситуацією мовлення і використаними мовними засобами (Могутнім засобом поліпшення повітряного середовища в приміщеннях є їх аерація шляхом відкривання фрамуг за допомогою спеціального пристрою–і це про звичайне провітрювання!);
  4. укладання природних, узвичаєних словосполучень; вдалий порядок слів у реченнях;
  5. різноманітність мовних засобів, багатство лексики в активному словнику людини (за підрахунками науковців, у повсякденному спілкуванні люди послуговуються 2–3–ма тисячами найуживаніших слів; активний словник освіченої людини (слова, які людина використовує, а не просто знає)–це 10–12 тисяч слів; для порівняння: найбільший “Словник української мови” в 11–ти томах містить понад 136 тисяч слів);
  6. самобутність, нешаблонність в оцінках, порівняннях, у побудові висловлювань;
  7. переконливість мовлення;
  8. милозвучність мовлення;
  9. виразність дикції; відповідність між темпом мовлення, силою голосу, з одного боку, і ситуацією мовлення- з другого.
 
6.3.Особливості міжперсонального професійного спілкування та його форми
 
Міжперсональне професійне мовлення–це засіб повсякденного спілкування двох або кількох людей під час виконання ними службових обов’язків. Таке мовлення–основа співробітництва і взаєморозуміння між людьми у процесі спільної діяльності.
Міжперсональне професійне мовлення передбачає словесний контакт мовця і слухача, під час якого відбувається активна мовленнєва взаємодія: висловлення (репліки) одного змінюються висловленнями (репліками) іншого, тобто мовець і слухач увесь час міняються ролями. Така форма спілкування становить близько 70% усього мовного професійного спілкування.
Особливості міжперсонального професійного мовлення зумовлені:
 
  1. Спонтанністю, певною непідготовленістю спілкування, оскільки неможливо заздалегідь повністю спланувати мовну поведінку співрозмовника і власну.
  2. Широким використанням невербальних засобів.
  3. Можливістю вияву емоцій співрозмовниками внаслідок безпосереднього контакту між ними.
  4. Можливістю зміни теми висловлювання, що вимагає уваги й оперативної реакції.
  5. Налаштованістю на діалог, що передбачає наявність бажання і вміння слухати і сприймати іншого.
       Міжперсональне професійне спілкування найчастіше відбувається в таких ситуаціях:
  • ділова нарада (інформаційна, директивна (інструктивна), оперативна (селекторна, телефонна,комп’ютерна), дискусійна, виробнича) ;
  • ділова телефонна розмова;
  • спілкування між співробітниками в колективі;
  • спілкування керівника з підлеглим;
  • приймання відвідувачів;
  • ділова бесіда;
  • ділові переговори;
  • анонімне спілкування (спілкування типу водій–пасажир, продавець–покупець, лікар–хворий тощо) ;
  • прес-конференція; інтерв’ю.
Міжперсональне професійне спілкування в різних ситуаціях можна звести до таких основних форм:
  • ділова бесіда;
  • телефонна розмова;
  • суперечка.
Ділова бесіда–форма офіційного, спеціально підготовленого мовного спілкування двох або кількох людей з використанням невербальних засобів, у процесі якого відбувається обмін думками і діловою інформацією.
Ділова бесіда спрямована на вирішення конкретної проблеми, тобто результат ефективної ділової бесіди має змінити ситуацію, що існує на момент спілкування, і спричинити появу нової. Це один із надійних засобів вирішення різноманітних економічних і соціальних завдань як у внутрішній, так і в зовнішній діяльності установи чи підприємства. Ефективність ділової бесіди значною мірою залежить від уміння і навичок спілкування, що особливо цінується в сучасній політиці, бізнесі, комерції. Дж. -Д. Рокфеллер твердив: «Уміння спілкуватися з людьми – це товар, і я заплачу за нього більше, ніж за будь-що інше на світі».
Ділова бесіда складається з п'яти етапів: початок бесіди; передавання
CAPTCHA на основе изображений