Технологічний розвиток і його закономірності

 

 

 

Потреби суспільства були і залишаються головним визначальним стимулом розвитку технологій, технологічних систем і технологічних укладів, які почали формуватись в кінці ХVІІ ст.–на початку ХVІІІ ст.

Починаючи з кінця XVII ст., світовий техніко-економічний розвиток можна умовно розглядати як еволюційну зміну технологічних укладів (ТУ)–конгломератів поєднаних виробництв, що охоплюють замкнуті виробничі цикли єдиного технічного рівня.

Кожний ТУ має складну структуру: ядро ТУ створюють базові технології, які є основою технологічних систем усіх рівнів переробки ресурсів і пов’язані з відповідним типом невиробничого споживання, яке замикає відтворювальний контур ТУ, стимулює його ріст і одночасно є джерелом відтворення трудових ресурсів відповідної якості.

Життєвий цикл ТУ має чотири фази:

-формування;

-росту;

-зрілості;

-спаду.

З широким впровадженням інновацій і створення ядра нового технологічного укладу починається його дія і заміщення ним попереднього технологічного укладу.

Перший ТУ (1790–1830 рр.). Технологічні лідери: Англія, Франція, Бельгія.

Ядро ТУ–текстильна промисловість, текстильне машинобудування, виробництво чавуну, обробка заліза.

Ключовий фактор–текстильні машини, бавовна, чавун.

Основні переваги–механізація виробництва та його концентрація на фабриках, що забезпечило зростання продуктивності праці, масштабів та прибутковості виробництва.

Організація інноваційної діяльності в країнах-лідерах–наукові дослідження в національних академіях і наукових товариствах, місцевих наукових та інженерних товариствах; професійне навчання кадрів з відривом і без відриву від виробництва.

Режим економічного регулювання в країнах-лідерах–руйнування феодальних монополій, обмеження профспілок, світової торгівлі.

Другий ТУ (1830–1880 рр.). Технологічні лідери: Англія, Франція, Бельгія, Німеччина, США.

Ядро ТУ–виробництво сталі, електроенергетика, важке машинобудування, неорганічна хімія, будівництво залізниць, чорна металургія.

Ключовий фактор–парові двигуни, верстати, вугілля, залізничний транспорт.

Основні переваги–зростання масштабів і концентрація виробництва на основі механізації праці з широким використанням парових двигунів.

Організація інноваційної діяльності–формування науково-дослідних інститутів, прискорений розвиток професійної освіти, формування національних і міжнародних систем охорони інтелектуальної власності.

Режим економічного регулювання в країнах-лідерах–свобода торгівлі, обмеження державного регулювання, активізація галузевих профспілок, впровадження фабричного законодавства.

Третій ТУ (1880–1940 рр.). Технологічні лідери: Німеччина, США, Англія, Франція, Бельгія, Швейцарія, Нідерланди.

Ядро ТУ–електронне, електротехнічне та важке машинобудування, виробництво і прокат сталі, лінії електропередач, кораблебудування, неорганічна хімія.

Ключовий фактор–електродвигуни, широке використання сталі.

Основні переваги–підвищення різноманітності та гнучкості виробництва на основі використання електродвигунів, зростання якості продукції, виробленої зі сталі, стандартизація виробництва, урбанізація.

Організація інноваційної діяльності–створення відділів науково-дослідних робіт у фірмах, залучення у процес виробництва вчених та інженерів з університетською освітою, створення національних інститутів та лабораторій, обов’язкова початкова освіта населення.

Режим екологічного регулювання в країнах-лідерах–розширення інститутів державного регулювання, державна власність на природні монополії та основні види інфраструктури.

Четвертий ТУ (1940–1980 рр.). Технологічні лідери–країни Європейської асоціації світової торгівлі, Канада, Австралія, Японія, Швеція, Швейцарія.

Ядро ТУ–автомобілебудування, літако-, тракторобудування, кольорова металургія, органічна хімія, видобуток та переробка нафти.

Ключовий фактор – двигуни внутрішнього згоряння, енергія, нафта.

Основні переваги–масове виробництво серійної продукції з використанням конвеєрних технологій, стандартизація виробництв.

Організація інноваційної діяльності в крахнах-лідерах – участь держави у сфері науково-дослідних та конструкторських робіт, розвиток середньої, професійної та вищої освіти, передача технологій шляхом ліцензування

Режим економічного регулювання–розвиток інститутів соціального забезпечення, формування військово-промислового комплексу.

П’ятий ТУ (1980 – 2040 (прогноз) рр.). Технологічні лідери: Японія, США, Німеччина, Швеція, країни ЄС, Китай, Корея, Австралія.

Ядро ТУ–електронна промисловість, обчислювальна техніка, програмне забезпечення, засоби телекомунікації, оптичні волокна, робототехніка, авіакосмічна промисловість, нові керамічні матеріали, інформаційні послуги.

Ключовий фактор – мікроелектронні компоненти.

Нові сектори, що формуються–біотехнології, космічна техніка, нанотехнології та ін.

Основні переваги–індивідуалізація виробництва і споживання, підвищення гнучкості і розширення різноманітності виробництва, автоматизоване управління виробництвом.

Організація інноваційної діяльності–обчислювальні мережі та спільні дослідження, державна підтримка нових технологій, університетсько-промислове співробітництво, нові режими власності для програмного продукту та біотехнологій.

Режими економічного регулювання–зменшення ролі державного регулювання, занепад профспілкового руху, зміни в державному регулюванні фінансових інститутів та ринків капіталу.

Нова хвиля науково-технічного прогресу сьогодні базується на досягненнях прогресивних технологій. Часто термін «науково-технічний прогрес» замінюють терміном «технологічний розвиток».

Зростає роль новітніх технологій як чинника, що гарантує стабільну перевагу одних країн над іншими у процесі міжнародної конкуренції.

У сучасному світі безперечно доведено, що інвестиції в науку й освіту є найвигіднішими. Вони гарантують найбільшу віддачу, створюючи надійний фундамент для сучасного та майбутнього прогресу. Найбагатші країни вкладають величезні кошти саме в новітні технології.

Від впровадження високоефективних ресурсозберігаючих технологічних процесів залежить успіх в економіці. Адже від 60 до 80% приросту продуктивності праці і до 50% приросту національного доходу в різних країнах забезпечується за рахунок впровадження нових досягнень науки і техніки, нових технологій. Високі технології при відповідному технічному і кадровому забезпеченні гарантують отримання продукції, яка має новий рівень функціональних, естетичних і екологічних властивостей.

Без розвитку науки, техніки,