Галузеві особливості технологічного розвитку України

 

 

 

Загальна характеристика паливно-енергетичного комплексу

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) складається з групи галузей і підгалузей промислового виробництва, що спеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці та споживанні твердого мінерального, рідкого і газового палива, виробництві, передачі і використанні електроенергії і теплоти.

Паливна промисловість України складається із кам'яно- та буро-вугільної, нафто- та газодобувної, торф'яної та нафтопереробної галузей. За останні роки відбулися суттєві зміни в структурі видобутку палива. Зараз структура видобутку характеризується такими показниками: на вугілля припадає 76, 3% усього видобутку палива (в перерахунку на умовне) і 95% зайнятого у ній промислово-виробничого персоналу. Потім ішли газова (відповідно 18, 9 і 2, 5%), нафтова (4, 0 і 0, 8%), торф'яна (0, 4 і 1, 2%) галузі промисловості.

Провідне місце у паливній промисловості України посідають Луганська і Донецька області: у 1998 р. на них припадало відповідно 33 і 31% усієї товарної продукції галузі. За ними йдуть Львівська, Волинська, Івано-Франківська та деякі інші області.

Вугільна промисловість представлена видобутком кам'яного та бурого вугілля. Районами видобутку кам'яного вугілля є українська частина Донбасу та Львівсько-Волинський басейн, бурого–переважно Дніпровський буро-вугільний басейн.

У розрахунку на душу населення в Україні видобувають 3500 кг. вугілля (в цілому в колишньому СРСР–2701 кг, в США–3516, Великобританії – 1771 кг, Франції – 294 кг, Чехії і Словаччині – 7913 кг, Польщі – 7039 кг). Усього в Україні нараховується 295 діючих кам'яновугільних шахт (у тому числі з коксівним вугіллям – 131 шахта).

На сучасному етапі Донбас все ще залишається найбільшим центром видобутку кам'яного вугілля. В Донбасі розташовано 275 шахт (з коксівним вугіллям – 120, антрацитами – 81) ; підготовлено 35 резервних ділянок для спорудження шахт. За останні десятиріччя видобуток кам'яного вугілля в Україні помітно скоротився.

Управління галуззю здійснюється виробничими об'єднаннями, до складу яких входять відповідні підприємства вугільної промисловості.

У західній частині–на півночі Львівської і південному заході Волинської областей–у повоєнні роки створено Львівсько-волинський вуглевидобувний басейн. Обсяг видобутку кам'яного вугілля тут становить близько 14 млн. т на рік. Частина вугілля збагачується і доставляється на розташовані у західній частині України електростанції (Бурштинську, Добротвірську).

Видобуток бурого вугілля здійснюється переважно в Кіровоградській і Черкаській областях (Дніпровський буровугільний басейн). Це вугілля характеризується високою вологістю і зольністю, відносно низькою теплотворною здатністю, до того ж, використовується в основному в прилеглих районах. Буро-вугільна промисловість в обмежених обсягах розвинута також у Житомирській області.

Нафтова промисловість представлена нафтовидобувною та нафтопереробною галузями, які виникли в Передкарпатті на початку другої половини XIX ст. в Бориславі, поблизу Надвірної, в районі Коломиї. Наприкінці XIX–на початку XX ст. Прикарпаття було відомим у світі центром нафтовидобутку. Рідке паливо досі видобувають у Прикарпатті (нафтовидобувні управління Борислав-нафтогаз і Долинанафтогаз)–у районах Борислава (Львівська обл.), Долини і Надвірної (Івано-Франківська обл.). Масштаби видобутку нафти тут незначні і через вичерпаність запасів не розширюються.

Значно більші видобутку нафти припадають на район Донецько-придніпровської западини. Нафтогазовидобувні управління функціонують тут у Сумській (Охтирське і Качанівське родовища), Чернігівській (Гнідинцівське, Прилуцьке родовища та ін.) і Полтавській (Сагайдацьке, Зачепилівське, Радченківське родовища та ін.) областях.

У 1998 р. в Україні було видобуто 5,4 млн. т нафти (включаючи нафтовий конденсат). За останні роки видобуток рідкого палива в Україні зменшився. Нафтопереробна промисловість України представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонським, Надвірнянським, Дрогобицьким, Львівським, Одеським і Бердянським нафтопереробними заводами.

Україна забезпечує свої потреби у нафтопродуктах лише частково. Решта їх надходить з Поволжя, Західного Сибіру, Північного Кавказу. Нафтопереробні підприємства нашої держави також працюють переважно на сирій нафті, що надходить з Росії.

Газова промисловість України зародилася на Прикарпатті в 20-ті роки XX ст. Центрами видобутку газу в Передкарпатті були Дашава, Більче-Волиця, Калуш, Рудки та ін.

У 1940 р. в Передкарпатті зосереджувалося 87% видобутку тодішнього СРСР. З цього району були прокладені магістральні газопроводи до Києва, Мінська, Риги, Москви та інших міст. Поступово частка західноукраїнського району в газовидобутку скорочувалася за рахунок швидкого освоєння газоносних районів на сході. За останні роки видобуток газу, особливо в Передкарпатті, у зв'язку з вичерпанням ресурсів значно скоротився.

Торф'яна промисловість розвинута в північній частині України, в районах зосередження основних запасів торфу–у межах Чернігівської, Рівненської, Житомирської, Сумської і Львівської областей. Видобуток паливного торфу в Україні невеликий і невпинно скорочується. Торф (у вигляді брикетів, кускового торфу) в незначних масштабах (2 млн. т у 1998р.) використовується як паливо.

Скорочення видобутку торфу для паливних цілей–цілком закономірний процес. Осушувальна меліорація на Поліссі – в головному регіоні залягання торфу–змінила повітряно-водний режим торфовищ, ставить підвищені вимоги до його використання. Це, насамперед, стосується Волинської і Рівненської областей, де торфовані території відповідно становлять 9, 6% і 8, 4% усієї площі. Безперечний вплив на використання торфу мала також аварія на Чорнобильській АЕС, в результаті якої радіаційний фон у багатьох районах Полісся різко зріс. Торф є цінним добривом і сировиною для багатьох хімічних продуктів. Тому необхідне подальше скорочення його використання як палива.

Електроенергетика є базовою галуззю